1.2 Трудоголізм
Термін трудоголізм був запропонований на початку 70-х років 20 століття W. Oates, священиком і професором психології релігії, який видав книгу В«Зізнання работоголикамиВ» ("Confessions of a Workaholic В»). W. Oates визначив роботоголізм як аддикцию до роботи, компульсии або неконтрольовану потреба до безперервної роботи.
Вже перші роботи, присвячені Роботоголізм, виявили його схожість з іншими видами хімічної залежності. B. Robinson описав роботоголізм як ситуацію, коли робота предпочитается людиною в якості відходу від переживань про свій емоційний стані і з приводу проблем особистого життя. На думку G. Porter Роботоголізм страждає кожен четвертий працюючий чоловік, а B. Killinger стверджує, що до цієї респектабельної формі адикції особливо схильні медичні працівники.
Як і всяка адикція..., роботоголізм є втечею від реальності за допомогою зміни свого психічного стану, яке в даному випадку досягається фіксацією на роботі. Причому робота не представляє собою того, що вона виконує в звичайних умовах: трудоголік не прагне до роботи у зв'язку з економічною необхідністю, роботі не є і однією з складових частин його життя - вона замінює собою прихильність, любов, розваги, інші види активності. B. Killinger розглядає трудоголізм одночасно як негативний і складний процес, який в кінцевому рахунку впливає на здатність індивіда належним чином функціонувати. У трудоголіків існує компульсивний драйв домагатися визнання й успіху, який, однак, може привести їх до невірних рішенням і особистісному краху.
Однією з важливих особливостей Роботоголізм є компульсивний прагнення до постійного успіху і схваленню з боку оточуючих. Аддікт відчуває страх потерпіти невдачу, В«втратити обличчяВ», бути звинуваченим у некомпетентності, лінощів, виявитися гірше за інших в очах начальства. З цим пов'язано домінування в психологічному стані почуття тривоги, яке не покидає работоголиками ні під час роботи, ні в хвилини нетривалого відпочинку, який не буває повноцінним через постійної фіксації думок на роботі. Трудоголік стає настільки фіксованим на роботі, що постійно відчужується від сім'ї, друзів, все більш замикаючись у системі власних переживань. Разом з тим, дослідження числа розлучень серед австралійських психологів з ознаками Роботоголізм і без них, проведене R. Burke з колегами, що не виявило яких значущих відмінностей.
Брехливість, типова для всіх аддиктов, характерна і для респектабельних работоголиками. A. Wilson-Schaef і D. Fassel описали три рівня обману, які використовують ці аддікти:
1. Вони обманюють самі себе. Метою цього обману є переривання контакту зі своїми почуттями, осознаванием що відбувається, зі своїми справжніми потребами.
2. Вони обманюють оточуючих членів сім'ї, колег, провокуючи нечесність всередині сімейної або робочої системи.
3. Вони обманюють світ в цілому, намагаючись справити помилкове враження на оточуючих.
Дійсно, аддікт переконує себе і оточуючих в тому, що він працює заради грошей або іншої абстрактної мети. Такий захист приймається суспільством. Людина не розуміє, що такий спосіб В«витратиВ» себе є тупиковим, не реалізує потенційні можливості. Поза роботою (хвороба, звільнення тощо) работогольная адикція легко змінюється іншою, частіше хімічної аддикцией.
работоголиками крім того впливає на інших членів сім'ї, які не отримують від нього емоційної підтримки. Члени сім'ї або бачать в ньому приклад, або не приймають і йдуть по шляхи більш деструктивних аддикций. Діти работоголиками часто зловживають ПАР. p> Разом з тим, слід враховувати, що роботоголізм може з'явитися В«рятівноїВ» аддикцией для колишніх наркоманів і алкоголіків на етапі реабілітації.