2.2. Аграрний сектор економіки Наддніпрянської України в першій половині хіх ст.

У першій половині XIX ст. майже всі українські землі увійшли до складу Росії. За її межами залишалися тільки Галичина, Буковина і Закарпаття, які входили до складу Австрійської імперії. Україна в складі Росії офіційно називалася "Малоросія", окремі її частини мали свої назви. Зокрема за Лівобережною Україною утвердилась назва Гетьманщина, а південна (степова) Україна отримала назву "Новороссия"[23, с.437].

Господарство України в досліджуваний період стало невід'ємною частиною економіки Росії. Перша половина XIX ст. і для Росії, і для України характеризується розпадом феодально-кріпосницького устрою і формуванням капіталістичних відносин. Ці процеси визначилися вже наприкінці XVIII ст., і у першій половині XIX ст. розвиваються більш інтенсивно. У середині XIX ст. феодальну систему Росії охопила глибока криза.

2.3. Становлення промислового виробництва на українських землях

У першій половині XIX в. на Україні, незважаючи на перевагу сільськогосподарського виробництва, порівняно швидко розвивалася обробна промисловість, а також видобуток корисних копалин. У промисловому розвитку можна умовно виділити два періоди: від початку століття до середини 30-х років і із середини 30-х років по 1861 р., тобто до падіння кріпосного права.

2.4. Роль України в загальноросійській торгівлі

Розвиток продуктивних сил, товаризація сільського господарства й промисловості обумовили подальше поглиблення суспільного поділу праці, господарську спеціалізацію окремих районів Росії. До середини XIX в. вся її територія в господарському відношенні ділилася на ряд районів, кожному з яких були властиві свої особливості. Україна в цілому являла собою район переваги сільськогосподарського виробництва й обробної промисловості, що розвивається.

2.5. Нові явища в економіці українських земель

Перша половина XIX ст. в історії України була періодом розладу і кризи феодально-кріпосницької системи та розвитку нових капіталістичних відносин. У першій половині XIX ст. в суспільно-політичному житті продовжували панувати кріпосницькі відносини. ЇЇ основними рисами були: а) колонізація натурального господарства; б) наділення виробника засобами виробництва, землею ; в) особиста залежність селянина від поміщика. Переважну більшість земель утримувало в руках дворянство, а селянство перебувало у феодальній залежності від поміщиків і держави. Так, на передодні реформи 1861 р. у поміщиків було понад 70% всієї землі та близько 60% загальної чисельності селян [87, с.322].

Розділ ііі. Західноукраїнські землі під владою Австрії: особливості соціально-економічного життя (перша половина XIX ст.)

3.1. Розвиток промислового виробництва

Наприкінці XVIII ст. - першій половині XIX ст. на західноукраїнських землях: у Східній Галичині, Північній Буковині та Закарпатті, які були під владою Австрійської монархії, теж поглибився процес розкладу феодально-кріпосницької системи, в її надрах поступово формувалися нові виробничі відносини. На захоплених українських землях, особливо у Східній Галичині, продовжували розвиватися традиційні галузі промисловості: текстильна, шкіряна, соляна, залізорудна, тютюнова, лісова. Засновувалися нові папірні, гути, керамічні й залізоробні підприємства, ливарні заводи, особливо в Стрійській окрузі. У Винниках та Монастирській працювали тютюнові мануфактури. Загальнопоширеною галуззю промисловості було ґуральництво. У 1863 р. у Галичині й на Буковині налічувалося 4000 діючих ґуралень. Згодом кількість їх зменшилася за рахунок концентрації й удосконалення технології виробництва. Поряд із ґуральництвом великого поширення набуло пивоваріння [53, с.188].