Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
НМП АП 2016.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
465 Кб
Скачать
☆

Тема 2. Норми адміністративного процесу

Основні терміни та поняття: адміністративно-процесуальна норма, гіпотеза, диспозиція, санкція, систематизація, інкорпорація, кодифікація, адміністративно-процесуальне законодавство, міжнародний договір.

1.Поняття та особливість адміністративно-процесуальної норми

Починати вивчення цієї теми необхідно зі з’ясування змісту та структури первинної категорії адміністративно-процесуального права - адміністративно-процесуальної норми, оскільки вона є передумовою існування адміністративного процесуального права та виконує функції регулятора відповідних суспільних відносин.

Проблемні питання визначення поняття, змісту адміністративно-процесуальних норм висвітлювалися у роботах таких науковців як Авер'янов В.Б., Андрійко О.Ф., Бандурка О.М., Коломоєць Т.О., Колпаков В.К., Кузьменко О.В., Салищева Н.Г., Селіванов А.О., Сорокін В.Д., Старилов Ю.М., Тищенко М.М., Чечот Д.М. та інші.

Адміністративні процесуальні норми - це встановлені де­ржавою та забезпечені її примусом формально-визначені, загальнообов’язкові правила поведінки, які регулюють суспільні відносини щодо визнання, реалізації та захис­ту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, а також інтересів держави в публічній сфері.

Особливістю адміністративно-процесуальних норм є те, що предметом їх регулювання є суспільні відносини щодо визнання, реалізації та захис­ту прав, свобод та інтересів осіб, а також інтересів держави в публічній сфері.

2.Структура адміністративно-процесуальної норми

Адміністративно-процесу­альним нормам з точки зору логічності їх будови притаманна класична, триелементна, структура правової норми, коли норма складається з гіпотези, диспозиції та санкції. Проте більшість адміністративно-процесуальних норм складається лише з диспозиції, характерною ознакою якої є імперативність. Разом з тим, адміністративно-процесуальні норми можуть мати трискладову, двоскладову структуру або лише диспозицію.

Диспозиція - це частина правової норми, в якій у вигляді владного примусу визначається те, як повинні (чи можуть) вес­ти себе суб’єкти - учасники процесуальних відно­син.

Гіпотеза - це частина правової норми, в якій міститься вказівка на ті умови, за яких діють правила, що вста­новлені в диспозиції.

Санкція - це частина правової норми, яка містить вказівку на ті правові наслідки, що настають внаслідок порушення правила, встановленого диспозицією норми.

3. Класифікація адміністративно-процесуальних норм

Студентам необхідно розглянути питання класифікації адміністративно – процесуальних норм за наступними критеріями:

- за змістом норми поділяються на регулятивні і дефіні­тивні.

Регулятивні встановлюють правила поведінки учасників адміністративно-процесуальних відносин. 

Де­фінітивні норми визначають принципи адміністративного процесу, завдання адміністративних проваджень, формулюють дефініції термінів адміністративно-процесуального права;

- за сферою застосування - на загальні, спеціальні, виняткові.

Загальні норми мають значення для всіх стадій адміністративних проваджень і містяться в загальних розділах адміністра­тивно-процесуальних актів. 

Спеціальні норми регулюють права, обов’язки суб’єктів адміністративно-процесуальних правовідносин, умови і порядок вчинення ними процесуальних дій.

Виняткові норми в адміністративному процесу­альному праві спрямовані на врегулювання особливих видів проваджень, умови виключної підсудності та ін. Наприклад, провадження в окремих категоріях справ, провадження за нововиявленими обставинами та ін.;

- за методом впливу на відносини - на імперативні та диспозитивні.

Імперативні норми – норми, що встановлюють зобов’язання, заборону, примушування до вчинення тих чи інших дій учасниками адміністративного про­цесу. 

Диспозитивні – норми, що закріплюють права учасників адміністра­тивного процесу на вчинення дій на власний розсуд з метою повного, об’єктивного, справедливого вирішення ад­міністративних справ.

Доцільно розглянути і класифікацію адміністративно-процесуальних норм за іншими критеріями. 1

4.Адміністративно-процесуальне законодавство

Термін "законодавство" досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України.У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також інші нормативно-правові акти.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 липня 1998 року № 12-рп/98 роз’яснив, що термін «законодавство» охоплює закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України. 2

На сьогоднішній час більшість науковців та практиків під терміном законодавство розуміють не лише закони, а й підзаконні нормативно-правові акти.

Адміністративно-процесуальне законодав­ство - це система нормативно-правових ак­тів, що містять норми адміністративного процесуального пра­ва, викладені у формі норматив­них актів.

З урахуванням ієрархічності нормативно - правових актів їх слід класифікувати наступним чином:

1) Конституція України - є основним джере­лом права, має найвищу юридичну силу та виступає як юри­дична база законодавства.

2) Міжнародні договори (угоди).

3) Кодекси України. Закони України.

4) Постанови Верховної Ради України.

5) Укази Президента України.

6) Постанови Кабінету Міністрів України.

7) Нормативні ак­ти центральних органів виконавчої влади.

8) Нормативні акти місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Студентам необхідно звернути увагу на те, що відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» частиною національного законодавства є лише чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Ці договори застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Особливе місце в системі міжнародних договорів посідає Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї. Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» регламентовано, що суди застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права. При цьому на законодавчому рівні діє принцип примату норм міжнародного права у разі, якщо вони суперечать нормам національного законодавства України.3 Таким чином, рішення Європейського суду повинні слугувати для національних органів публічної влади орієнтирами у сфері забезпечення прав людини.

В контексті цього питання є важливою з правозастосовної точки зору проблематика внутрішньої структури нормативно-правових актів. На практиці дуже часто зустрічається, коли внаслідок недостатньої обізнаності, юристи невірно посилаються на той чи інший пункт або частину закону, ще складнішим виявляється питання щодо коректного посилання на елементи підзаконного правового акту.

Проект закону «Про нормативно-правові акти» ще досі не прийнятий, хоча в 1 читанні депутати проголосували за нього ще у 2008 році, у 2011 році черговий законопроект навіть приймався за основу.

Единим на сьогодні документом, який регулює питання структури законів, але не являється нормативно-правовим актом, є Методичні рекомендації щодо розроблення проектів законів та дотримання вимог нормопроектної техніки, затверджені постановою колегії Міністерства юстиції України № 41 від 21 листопада 2000 року.4 Студентам доцільно ознайомитись з цими рекомендаціями, звернувши увагу на позиції щодо внутрішнього поділу законів.

5. Форми систематизації адміністративно-процесуальних норм

Практика діяльності органів публічної адміністрації вимагає проведення упорядкування норм, їх систематизації, оскільки адміністративно-процесуальні норми містяться в численних нормативно-правових актах.

Систематизація – упорядкування та удосконалення чинного законодавства шляхом його обробки, зведення у відповідну систему.

Систематизація здійснюється у двох формах: інкорпорації та кодифікації.

Інкорпорація – це зовнішня обробка діючого нормативного матеріалу і його розташування у певному порядку. Вона проводиться будь-ким і не належить до затвердження певними органами. Інкорпорація має за мету полегшення пошуку нормативного матеріалу та наукових розробок. Результатом інкорпорації є видання довідників, збірників актів.

Кодифікація – здійснюється шляхом об’єднання в одному комплексному акті адміністративно-процесуальних норм. На відміну від інкорпорації при кодифікації удосконалюється зміст правових приписів, замінюються або усуваються застарілі норми, поповнюються прогалини в адміністративно-процесуальному регулюванні з метою підвищення його ефективності, забезпечення надійних умов для використання правового матеріалу. Результатом кодифікації є кодекси, статути, положення.

6. Джерела адміністративного процесуального права. Проблематика віднесення рішень Конституційного Суду України, постанов Пленуму Верховного Суду до джерел адміністративного процесуального права

При вивченні цього питання студентам необхідно знати, що з точки зору юридичного позитивізму під джерелами адміністративно-процесуального права слід розуміти конкретні форми зовнішнього вираження встановлених державою правил поведінки, за допомогою яких здійснюється владно-регулюючий вплив на адміністративно-процесуальні відносини.

За цим підходом класифікація джерел адміністративно-процесуального права співпадає з класифікацією нормативно-правових актів.

Разом з тим, більшість науковців з огляду на розширення сфери судового контролю стали відносити до джерел адміністративного процесуального права судові рішення Верховного Суду, Вищого адміністративного суду України, а також постанови Пленумів цих судів. Ці акти мають деякі ознаки прецедентного права, оскільки не будучи носіями норм права та не маючи нормативного характеру, враховуються суддями, органами державної влади, їх посадовими особами у владно-управлінській діяльності.

Спірним залишається питання і щодо віднесення до джерел права рішень Конституційного Суду України.5

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1.Поняття та особливості адміністративно - процесуальної норми.

2.Структура адміністративно-процесуальної норми.

3.Класифікація адміністративно- процесуальних норм.

4. Адміністративно-процесуальне законодавство. Міжнародні угоди.

5.Форми систематизації адміністративно - процесуальних норм.

6.Джерела адміністративно-процесуального права. Проблематика віднесення рішень Конституційного Суду України, постанов Пленуму Верховного Суду до джерел адміністративного процесуального права.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

1.Поняття та особливості адміністративно - процесуальної норми.

2.Структура адміністративно-процесуальної норми.

3.Класифікація адміністративно- процесуальних норм.

4. Адміністративно-процесуальне законодавство. Міжнародні угоди.

5.Форми систематизації адміністративно - процесуальних норм.