- •6.030401 «Правознавство» / спеціальності 081 «Право»
- •1. Мета та завдання навчальної дисципліни
- •Програма навчальної дисципліни
- •Модуль 1. Адміністративний процес як різновид юридичного процесу
- •Тема 1. Теоретико-методологічні засади обґрунтування адміністративного процесу як цілісного правового явища
- •Тема 6. Строки в адміністративному процесі
- •Тема 2. Адміністративно-процесуальна норма як первинна категорія адміністративного процесуального права
- •Тема 3. Адміністративні процесуальні правовідносини
- •Тема 4. Суб’єкти (учасники) адміністративного процесу
- •Тема 5. Докази в адміністративному процесі
- •Тема 7. Заходи процесуального примусу в адміністративному процесі
- •Модуль 2. Правове регулювання окремих видів адміністративних проваджень
- •Тема 8. Провадження у сфері управління
- •Тема 9. Провадження за зверненнями громадян
- •Тема 10. Організація адміністративного судочинства в Україні
- •Тема 11. Юрисдикція та підсудність справ адміністративному суду
- •Тема 12. Провадження в суді першої інстанції
- •Тема 13. Перегляд судових рішень
- •Тема 14. Виконання судових рішень у справах адміністративної юрисдикції
- •Тема 15. Загальні положення провадження в справах про адміністративні правопорушення
- •Тема 16. Провадження в справах про адміністративні правопорушення
- •Методичні рекомендації щодо самостійного вивчення дисципліни Модуль 1. Адміністративний процес як різновид юридичного процесу
- •Тема 1. Теоретико-методологічне обґрунтування адміністративного процесу як цілісного правового явища
- •Підходи до розуміння сутності адміністративного процесу
- •Тема 2. Норми адміністративного процесу
- •6.Джерела адміністративно-процесуального права. Проблематика віднесення рішень Конституційного Суду України, постанов Пленуму Верховного Суду до джерел адміністративного процесуального права.
- •Тема 3. Адміністративні процесуальні правовідносини
- •«Спільні та відмінні ознаки адміністративних і адміністративно-процесуальних відносин»:
- •Тема 4. Суб’єкти (учасники) адміністративного процесу
- •Представником може бути фізична особа, яка має адміністративну правосуб’єктність, а також органи та інші особи, яким законом надане право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
- •Тема 5. Докази в адміністративному процесі
- •Тема 6. Строки в адміністративному процесі
- •Тема 7. Заходи процесуального примусу в адміністративному процесі
- •Модуль 2. Правове регулювання окремих видів адміністративних проваджень
- •Тема 8. Провадження у сфері управління
- •Тема 9. Провадження за зверненнями громадян
- •Тема 10. Організація адміністративного судочинства в Україні
- •Тема 11. Юрисдикція та підсудність справ адміністративному суду
- •Тема 12. Провадження в суді першої інстанції
- •Тема 13. Перегляд судових рішень
- •Тема 14. Виконання судових рішень у справах адміністративної юрисдикції
- •Тема 15. Загальні положення провадження в справах про адміністративні правопорушення
- •Тема 16. Провадження в справах про адміністративні правопорушення
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи студентів та методичні рекомендації до їх виконання
- •Перелік індивідуальних завдань для самостійної роботи студентів:
- •Методичні рекомендації до виконання індивідуальних завдань для самостійної роботи студентів Рекомендована тематика презентацій:
- •Рекомендована тематика наукових рефератів:
- •Порядок і критерії оцінювання знань Поточне оцінювання знань студентів
- •Критерії оцінювання усної відповіді студента на семінарському (практичному) занятті:
- •Перелік питань до модульного контролю з навчальної дисципліни «адміністративний процес» Модуль 1. Адміністративний процес як різновид юридичного процесу
- •Підсумкове оцінювання знань студентів
- •Шкала оцінювання знань студентів за результатами підсумкового контролю з навчальної дисципліни «Адміністративний процес»
- •Перелік питань для підготовки до підсумкового модульного контролю з навчальної дисципліни «Адміністративний процес» Модуль 1. Адміністративний процес як різновид юридичного процесу
- •Термінологічний словник
- •Програмне забезпечення комп’ютерної підтримки навчального процесу з навчальної дисципліни «Адміністративний процес»
- •Офіційні веб-сайти органів державної влади України:
- •Пошукові правові системи:
- •Бібліотечно-бібліографічні ресурси:
Тема 2. Норми адміністративного процесу
Основні терміни та поняття: адміністративно-процесуальна норма, гіпотеза, диспозиція, санкція, систематизація, інкорпорація, кодифікація, адміністративно-процесуальне законодавство, міжнародний договір.
1.Поняття та особливість адміністративно-процесуальної норми
Починати вивчення цієї теми необхідно зі з’ясування змісту та структури первинної категорії адміністративно-процесуального права - адміністративно-процесуальної норми, оскільки вона є передумовою існування адміністративного процесуального права та виконує функції регулятора відповідних суспільних відносин.
Проблемні питання визначення поняття, змісту адміністративно-процесуальних норм висвітлювалися у роботах таких науковців як Авер'янов В.Б., Андрійко О.Ф., Бандурка О.М., Коломоєць Т.О., Колпаков В.К., Кузьменко О.В., Салищева Н.Г., Селіванов А.О., Сорокін В.Д., Старилов Ю.М., Тищенко М.М., Чечот Д.М. та інші.
Адміністративні процесуальні норми - це встановлені державою та забезпечені її примусом формально-визначені, загальнообов’язкові правила поведінки, які регулюють суспільні відносини щодо визнання, реалізації та захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, а також інтересів держави в публічній сфері.
Особливістю адміністративно-процесуальних норм є те, що предметом їх регулювання є суспільні відносини щодо визнання, реалізації та захисту прав, свобод та інтересів осіб, а також інтересів держави в публічній сфері.
2.Структура адміністративно-процесуальної норми
Адміністративно-процесуальним нормам з точки зору логічності їх будови притаманна класична, триелементна, структура правової норми, коли норма складається з гіпотези, диспозиції та санкції. Проте більшість адміністративно-процесуальних норм складається лише з диспозиції, характерною ознакою якої є імперативність. Разом з тим, адміністративно-процесуальні норми можуть мати трискладову, двоскладову структуру або лише диспозицію.
Диспозиція - це частина правової норми, в якій у вигляді владного примусу визначається те, як повинні (чи можуть) вести себе суб’єкти - учасники процесуальних відносин.
Гіпотеза - це частина правової норми, в якій міститься вказівка на ті умови, за яких діють правила, що встановлені в диспозиції.
Санкція - це частина правової норми, яка містить вказівку на ті правові наслідки, що настають внаслідок порушення правила, встановленого диспозицією норми.
3. Класифікація адміністративно-процесуальних норм
Студентам необхідно розглянути питання класифікації адміністративно – процесуальних норм за наступними критеріями:
- за змістом норми поділяються на регулятивні і дефінітивні.
Регулятивні встановлюють правила поведінки учасників адміністративно-процесуальних відносин.
Дефінітивні норми визначають принципи адміністративного процесу, завдання адміністративних проваджень, формулюють дефініції термінів адміністративно-процесуального права;
- за сферою застосування - на загальні, спеціальні, виняткові.
Загальні норми мають значення для всіх стадій адміністративних проваджень і містяться в загальних розділах адміністративно-процесуальних актів.
Спеціальні норми регулюють права, обов’язки суб’єктів адміністративно-процесуальних правовідносин, умови і порядок вчинення ними процесуальних дій.
Виняткові норми в адміністративному процесуальному праві спрямовані на врегулювання особливих видів проваджень, умови виключної підсудності та ін. Наприклад, провадження в окремих категоріях справ, провадження за нововиявленими обставинами та ін.;
- за методом впливу на відносини - на імперативні та диспозитивні.
Імперативні норми – норми, що встановлюють зобов’язання, заборону, примушування до вчинення тих чи інших дій учасниками адміністративного процесу.
Диспозитивні – норми, що закріплюють права учасників адміністративного процесу на вчинення дій на власний розсуд з метою повного, об’єктивного, справедливого вирішення адміністративних справ.
Доцільно розглянути і класифікацію адміністративно-процесуальних норм за іншими критеріями. 1
4.Адміністративно-процесуальне законодавство
Термін "законодавство" досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України.У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також інші нормативно-правові акти.
Конституційний Суд України у рішенні від 9 липня 1998 року № 12-рп/98 роз’яснив, що термін «законодавство» охоплює закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України. 2
На сьогоднішній час більшість науковців та практиків під терміном законодавство розуміють не лише закони, а й підзаконні нормативно-правові акти.
Адміністративно-процесуальне законодавство - це система нормативно-правових актів, що містять норми адміністративного процесуального права, викладені у формі нормативних актів.
З урахуванням ієрархічності нормативно - правових актів їх слід класифікувати наступним чином:
1) Конституція України - є основним джерелом права, має найвищу юридичну силу та виступає як юридична база законодавства.
2) Міжнародні договори (угоди).
3) Кодекси України. Закони України.
4) Постанови Верховної Ради України.
5) Укази Президента України.
6) Постанови Кабінету Міністрів України.
7) Нормативні акти центральних органів виконавчої влади.
8) Нормативні акти місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Студентам необхідно звернути увагу на те, що відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» частиною національного законодавства є лише чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Ці договори застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Особливе місце в системі міжнародних договорів посідає Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї. Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» регламентовано, що суди застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права. При цьому на законодавчому рівні діє принцип примату норм міжнародного права у разі, якщо вони суперечать нормам національного законодавства України.3 Таким чином, рішення Європейського суду повинні слугувати для національних органів публічної влади орієнтирами у сфері забезпечення прав людини.
В контексті цього питання є важливою з правозастосовної точки зору проблематика внутрішньої структури нормативно-правових актів. На практиці дуже часто зустрічається, коли внаслідок недостатньої обізнаності, юристи невірно посилаються на той чи інший пункт або частину закону, ще складнішим виявляється питання щодо коректного посилання на елементи підзаконного правового акту.
Проект закону «Про нормативно-правові акти» ще досі не прийнятий, хоча в 1 читанні депутати проголосували за нього ще у 2008 році, у 2011 році черговий законопроект навіть приймався за основу.
Единим на сьогодні документом, який регулює питання структури законів, але не являється нормативно-правовим актом, є Методичні рекомендації щодо розроблення проектів законів та дотримання вимог нормопроектної техніки, затверджені постановою колегії Міністерства юстиції України № 41 від 21 листопада 2000 року.4 Студентам доцільно ознайомитись з цими рекомендаціями, звернувши увагу на позиції щодо внутрішнього поділу законів.
5. Форми систематизації адміністративно-процесуальних норм
Практика діяльності органів публічної адміністрації вимагає проведення упорядкування норм, їх систематизації, оскільки адміністративно-процесуальні норми містяться в численних нормативно-правових актах.
Систематизація – упорядкування та удосконалення чинного законодавства шляхом його обробки, зведення у відповідну систему.
Систематизація здійснюється у двох формах: інкорпорації та кодифікації.
Інкорпорація – це зовнішня обробка діючого нормативного матеріалу і його розташування у певному порядку. Вона проводиться будь-ким і не належить до затвердження певними органами. Інкорпорація має за мету полегшення пошуку нормативного матеріалу та наукових розробок. Результатом інкорпорації є видання довідників, збірників актів.
Кодифікація – здійснюється шляхом об’єднання в одному комплексному акті адміністративно-процесуальних норм. На відміну від інкорпорації при кодифікації удосконалюється зміст правових приписів, замінюються або усуваються застарілі норми, поповнюються прогалини в адміністративно-процесуальному регулюванні з метою підвищення його ефективності, забезпечення надійних умов для використання правового матеріалу. Результатом кодифікації є кодекси, статути, положення.
6. Джерела адміністративного процесуального права. Проблематика віднесення рішень Конституційного Суду України, постанов Пленуму Верховного Суду до джерел адміністративного процесуального права
При вивченні цього питання студентам необхідно знати, що з точки зору юридичного позитивізму під джерелами адміністративно-процесуального права слід розуміти конкретні форми зовнішнього вираження встановлених державою правил поведінки, за допомогою яких здійснюється владно-регулюючий вплив на адміністративно-процесуальні відносини.
За цим підходом класифікація джерел адміністративно-процесуального права співпадає з класифікацією нормативно-правових актів.
Разом з тим, більшість науковців з огляду на розширення сфери судового контролю стали відносити до джерел адміністративного процесуального права судові рішення Верховного Суду, Вищого адміністративного суду України, а також постанови Пленумів цих судів. Ці акти мають деякі ознаки прецедентного права, оскільки не будучи носіями норм права та не маючи нормативного характеру, враховуються суддями, органами державної влади, їх посадовими особами у владно-управлінській діяльності.
Спірним залишається питання і щодо віднесення до джерел права рішень Конституційного Суду України.5
ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ
1.Поняття та особливості адміністративно - процесуальної норми.
2.Структура адміністративно-процесуальної норми.
3.Класифікація адміністративно- процесуальних норм.
4. Адміністративно-процесуальне законодавство. Міжнародні угоди.
5.Форми систематизації адміністративно - процесуальних норм.
6.Джерела адміністративно-процесуального права. Проблематика віднесення рішень Конституційного Суду України, постанов Пленуму Верховного Суду до джерел адміністративного процесуального права.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ
1.Поняття та особливості адміністративно - процесуальної норми.
2.Структура адміністративно-процесуальної норми.
3.Класифікація адміністративно- процесуальних норм.
4. Адміністративно-процесуальне законодавство. Міжнародні угоди.
5.Форми систематизації адміністративно - процесуальних норм.
