1.9 Закон удосконалення якості виробів

Якість продукції є|з'являється| таким же ресурсом, як енерговитрати, витрата матеріалів, соціальні ресурси і т.п, і воно повинне відповідати темпу (динаміці) розвитку суспільства|товариства|: низька якість продукту – вимагає більшого ресурсу, але|та| дозволяє швидко міняти|замінювати| асортимент, моду, технічно|технічний| удосконалити продукт, а висока якість продукту - знижує витрати|затрати| природних ресурсів, але|та| гальмує процес удосконалення продукту.

Проблема якості продукції як загальносвітова проблема назріла в останній| третині XX ст|ст.| Разом з|поряд з| оцінкою споживчих властивостей продукції, створенням|створінням| різних систем управління якістю виробів отримали|одержували| попу­лярність| розробки, пов'язані з якістю управління, освітнім процесом і ін. "Якість життя" стала загальновживаним терміном.

Чому проблема якості виникла лише в XX в.? Поза сумнівом|безсумнівно|, що і раніше проводилися|виробляли| високоякісні вироби, але|та| це були одиничні|поодинокі| випадки. Потреба в масовому виробництві виробів високої якості була відсутня зовсім не випадково. В умовах надлишку різних ресурсів вигідно було проводити|виробляти| велику кількість низькоякісної про­дукції|, це відповідало потребам і мінімальному спільному|загальному| рівню| суспільних|громадських| витрат|затрат|.

Потреба в отриманні виробів високої якості виникла, коли суспільство почало відчувати дефіцит природних ресурсів, а навантаження на навколишнє середовище почало вселяти серйозні побоювання. Це тимчасовий збіг не випадковий, воно ілюструє тісний зв'язок ресурсних проблем з проблемою якості виробів. Виробництво меншої кількості високоякісної продукції в умовах дефіциту природної сировини хоча і супроводжуються великими витратами праці, а інколи і енергоресурсів, опиняється в кінцевому вигляді вигіднішим з погляду суспільних витрат.. Що стосується якості управління, утворення і тому подібне, то це лише оцінка рівня досконалості соціальних систем.

1.10. Закон підсумовування ресурсів, або інтегрального ресурсу

"Найбільш сприятливий варіант вирішень соціально-економічного| характеру відповідає мінімуму|мінімум-ареалу| суми витрат споживаних ресурсів (інтегральний ресурс) при гарантованому мінімумі|мінімум-ареалі| споживаних соціальних ре­сурсів| – це необхідне, але|та| не достатня умова оптимального витрачання ресурсів: при підсумовуванні ресурсів необхідно виділити ресурс, що має найбільший дефіцит, і позначити його як пріоритетний (лімітуючий)".

З|із| формулювання виходить, що в інтегральний ресурс включаються всі споживані ресурси. При цьому має бути витриманий гарантований об'єм|обсяг| соціальних послуг. В цьому випадку соціальний рівень "якість життя" є|з'являється| особливо контрольованою.

З|із| формулювання також виходить, що мінімум|мінімум-ареал| інтегрального ресурсу не є| єдиною ознакою нормального функціонування системи. Не менш важлива|поважна| характеристика – забезпечення перевищення величини лімітуючого ресурсу над мінімально необхідною.