4. Співробітництво між митними адміністраціями, між митною адміністрацією і бізнесом.

Перша опора «митниця – митниця» включає такі стандарти:

1. Комплексне управління глобальною мережею поставок товарів.

2. Право огляду вантажу.

3. Використання сучасних технологій в оглядовому обладнанні.

4. Система управління ризиками.

5. Вантаж чи контейнер підвищеного ризику.

6. Попередня електронна інформація.

7. Цільовий відбір і комунікація.

8. Показники ефективності.

9. Оцінка безпеки.

10. Морально-етичні якості персоналу.

11. Огляд з метою безпеки при відправленні.

Друга опора «митниця-бізнес» включає такі стандарти:

1. Партнерство.

2. Безпека.

3. Надання повноважень.

4. Технологія.

5. Комунікація.

6. Спрощення.

Стандарт “Комплексне управління глобальною мережею поставок товарів” складається з трьох груп вимог:

• засоби загального контролю (митний контроль, оцінка ризику, пломбування, контроль при відправленні, уніфікована ідентифікація відправлень);

• надання відомостей (попередня імпортна електронна декларація, попередня експортна електронна декларація, терміни, концепція «єдиного вікна», обмін інформацією щодо вантажних партій підвищеного ризику);

• уповноважена мережа поставок товарів (уповноважені економічні оператори, система спрощення для уповноваженої мережі поставок)..

У системі комплексного митного контролю власне митний контроль та оцінка ризиків з метою забезпечення безпеки являють собою постійний спільний процес, що починається з моменту підготовки вантажів експортером до відправлення з постійною перевіркою цілісності вантажів при недопущенні непотрібного дублювання засобів контролю. Для цього митні служби повинні домовитися про узгоджені стандарти контролю та управління ризиками, обмін розвідувальними даними і даними профілювання ризиків, а також даними з урахуванням роботи, проведеної в контексті Глобальної інформаційно-розвідувальної стратегії ВМО. До засобів загального контролю стандарт відносить оцінку ризику, митний контроль при відправленні, пломбування, уніфіковану ідентифікацію відправлень.

На виконання вимог стандарту митниця відправлення повинна зробити всі необхідні кроки для забезпечення ідентифікації відправлення та виявлення будь-якого несанкціонованого втручання в мережу постачання товарів.

Митні адміністрації повинні виконувати рекомендації ВМО щодо уніфікованої ідентифікації відправки.

При експорті експортер або його брокер повинен завчасно подати митним адміністраціям електронну вантажну експортну декларацію, до того, як вантаж завантажений на транспортний засіб чи в контейнер.

При імпорті імпортер або його брокер повинен завчасно подати митним адміністраціям електронну вантажну імпортну декларацію, до того, як вантаж, транспортний засіб чи в контейнер прибув у перший митний пункт.

З метою оцінки ризиків і спрощення випуску, будучи складовими частинами комплексної мережі митного контролю, митні адміністрації, територією яких проходить мережа поставок товарів, повинні мати можливість обміну даними між митними адміністраціями, зокрема щодо вантажів підвищеного ризику. Митні адміністрації повинні забезпечувати, щоб їхні інформаційні системи були функціонально сумісними і базувалися на відкритих стандартах. З цією метою митні служби мають використовувати “модель митних даних” ВМО, яка визначає максимальний набір даних для здійснення експортних та імпортних формальностей.

Рекомендується розробляти угоди про співробітництво між митними адміністраціями та іншими державними відомствами, пов’язаними з міжнародною торгівлею, з метою спрощення безперешкодної передачі даних про міжнародну торгівлю (концепція “єдиного вікна”) та обміну розвідувальними даними щодо можливих ризиків як на національному, так і на міжнародному рівнях.

Уповноважена мережа поставок має такі складові: уповноважені економічні оператори; система спрощення митних процедур для уповноваженої мережі поставок. Уповноважені економічні оператори (УЕО), які відповідають установленим митними адміністраціями критеріям, повинні мати право брати участь у спрощених і прискорених процедурах за умови надання мінімальної інформації.

Концепція “уповноваженої мережі постачання товарів” передбачає, що митна адміністрація підтверджує дотримання всіма учасниками даної торгової операції встановлених стандартів безпечної поведінки з вантажами та відповідною інформацією.

Стосовно вантажних партій, що проходять від місця походження до пункту призначення, повинні застосовуватися комплексні спрощені процедури перетину кордону, згідно з якими при експорті й імпорті буде вимагатися лише одна спрощена декларація з мінімумом інформації.

Стандарт “Право огляду вантажу” наголошує, що митна адміністрація повинна мати право оглядати вантаж походженням з країни, яку залишає, проходить транзитом або перевантажується на території країни. Для перевірки законності переміщення транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України митний орган має право на проведення їх огляду.

Стандарт “Сучасне обладнання для інспектування вантажів” вимагає наявності обладнання для неруйнівного огляду і детекторів виявлення радіації, які слід застосовувати для проведення оглядів згідно з оцінкою ризиків. Таке обладнання необхідне для оперативного огляду контейнерів чи вантажів підвищеного ризику та забезпечення безперервності потоку законної торгівлі. Для здійснення митного контролю можуть використовуватися технічні та спеціальні засоби, безпечні для життя і здоров’я людини, тварин та рослин і такі, що не завдають шкоди товарам і транспортним засобам.

Стандарт “Системи управління ризиками” зобов’язує митні адміністрації з метою вивчення потенційно небезпечних вантажів створити автоматизовану систему управління ризиками, яка базуватиметься на міжнародній передовій практиці, завчасній інформації та стратегічній розвідці. Ефективний режим управління ризиками включає збирання інформації, її опрацювання та розповсюдження з метою забезпечення митного контролю і функціонування митних адміністрацій. Ця розвідувальна функція в поєднанні зі стандартними методами оцінки ризиків, які дозволяють отримувати індикатори ризику для проведення митними адміністраціями цільового відбору і перевірки транспортних засобів, міститься в Глобальній інформаційно-розвідувальній стратегії ВМО.

Стандарт “Вантаж чи контейнер підвищеного ризику” визначає, що вантажні чи контейнерні відправлення підвищеного ризику – це відправлення, щодо яких недостатньо інформації для того, аби вважати їх відправленими низького ризику, щодо яких тактична розвідка повідомила, що це відправлення підвищеного ризику. Чинна система вибірки вантажів чи контейнерів підвищеного ризику ґрунтується на аналізі ризиків і включає вивчення даних відправника або отримувача вантажу так само, як і інші аспекти ризиків.

Керуючись стандартом “Попередня електронна інформація”, митна адміністрація повинна завчасно вимагати попередню електронну інформацію про вантажні чи контейнерні відправлення для забезпечення адекватної оцінки ризиків. Для попереднього передавання електронної інформації необхідно використовувати митні інформаційні системи. Базуючись на Кіотській конвенції, стандарти безпеки вимагають від митних адміністрацій використання інформаційних і комунікаційних технологій, включаючи використання технологій торгівлі через Інтернет. Передбачається також можливість використання комерційних систем економічних операторів для перевірки їх щодо виконання митних вимог. Обумовлюється і наявність досконало відпрацьованої стратегії безпеки інформаційних та комунікаційних технологій, побудованої на аналізі ризиків. До основних елементів безпеки інформаційних і комунікаційних технологій належать цифрові підписи. Митним адміністраціям пропонується застосовувати рекомендації ВМО щодо електронної передачі митної та іншої нормативної інформації.

Стандарт “Цільовий відбір і комунікація” вимагає від митних адміністрацій спільного цільового відбору інформації на основі використання стандартних критеріїв із застосуванням сумісних механізмів комунікації, що буде сприяти створенню в майбутньому системи взаємного визнання митного контролю. Глобальна інформаційно-розвідувальна стратегія ВМО містить положення про стандартні методи оцінки ризиків, які становлять важливу частину розвідувальної роботи і дозволяють отримати індикатори ризиків, необхідних митним адміністраціям для цільового відбору та перевірки транспортних засобів. У документі “Стандартні методи оцінки ризиків” наявні п’ять груп індикаторів ризиків: “вид транспорту”, “захист прибутків”, “наркотики і прекурсори”, “безпека” та “інші заборони та обмеження”, за якими проводиться цільовий відбір.

У документі ВМО “Загальні індикатори підвищеного ризику” наводяться індикатори, що формують стандартні критерії цільового відбору на допомогу митним адміністраціям для виявлення ПМП у цілому.

З початку 2008 р. розпочато експлуатацію автоматизованої системи митного оформлення “Інспектор-2006” з імплементованим модулем автоматизованої системи аналізу та управління ризиками1. Селективність впровадження профілів ризику у 2008 р. становила 10,7 %.

Стандарт “Показники ефективності” визначає, що митним адміністраціям необхідно запровадити статистичну звітність для ВМО за відповідною формою з метою оцінки дієвості та результативності застосування ними Рамкових стандартів. Чинна система статистичного аналізу звітності базується на результатах визначення цілей і завдань та сприяє оновленню профілю ризиків. Заходи менеджменту ефективності звітності не використовуються повною мірою.

Стандарт “Оцінка безпеки” вимагає від митних адміністрацій співпраці з іншими компетентними органами у проведенні оцінки безпеки міжнародного переміщення товарів і оперативного усунення виявлених слабких місць.

Стандарт “Морально-етичні якості персоналу (Сумлінність співробітників)” закликає заохочувати митні адміністрації та інші компетентні органи до впровадження програм стосовно недопущення фактів недотримання співробітниками морально-етичних норм, а також виявляти такі факти і боротися з ними. Забезпечення безпеки та спрощення глобальної мережі постачання товарів вимагає, щоб митна адміністрація, а також всі інші сторони, що беруть участь в таких поставках, мали висококваліфікованих та мотивованих співробітників. Вони повинні забезпечити, щоб персонал усіх рівнів регулярно проходив необхідну професійну підготовку з метою набуття і збереження навичок, необхідних для ефективного і дійового митного контролю та для роботи з електронним обладнанням. Експерти констатують відмінні процедури забезпечення внутрішньої безпеки та сумлінності співробітників.

Для забезпечення безпеки стандарт “Огляд з метою безпеки при відправленні” зобов’язує митні адміністрації за обґрунтованим запитом сторони, яка імпортує, оглядати контейнери та вантажі підвищеного ризику під час відправлення. Для звернення до митних адміністрацій інших країн митниці можуть використовувати такі інструменти ВМО, як Йоганнесбурзька конвенція і Типова двостороння угода.

Що стосується співробітництва митниця-бізнес, то його відповідність стандартам визначено таким чином.

За умовами стандарту “Партнерство”, УЕО, які беруть участь у міжнародній мережі постачання товарів, проводитимуть самооцінку за завчасно встановленими параметрами безпеки і передової практики з метою забезпечення адекватних гарантій для своїх відправлень і контейнерів, допоки вони не будуть випущені з-під митного контролю в пункті призначення. Митна адміністрація та УЕО мають спільно визначити й документально зафіксувати відповідні партнерські заходи, які реалізуватимуть УЕО. Спільно підготовлений документ між митною адміністрацією та компанією повинен містити конкретні процеси, які можна перевірити, а також необхідно, щоб бізнес-партнери УЕО, включаючи виробників, постачальників і продавців, заявили про свій намір дотримуватися стандартів безпеки.

Стандарт “Безпека” вимагає від УЕО використовувати найбільш ефективні методи забезпечення безпеки. УЕО мають розробити програми і заходи безпеки, які підвищать захищеність методів роботи ділових партнерів, пов’язаних з транспортуванням, завантаженням, розвантаженням та зберіганням вантажів у безпечній мережі поставок товарів. В Україні існує система співробітництва з приватним сектором (власниками терміналів, портовими органами), як і з державними органами (Державна прикордонна служба та керівництво аеропортів). Кожен з них розробив інтегровані протоколи зі спільної безпеки.

Стандарт “Надання повноважень” передбачає, що митна адміністрація спільно з представниками торгового співтовариства розробляють процедури акредитації за встановленими критеріями, які через отримання статусу УЕО забезпечать компаніям і відповідні стимули. Митна адміністрація повинна в документальній формі викласти ті відчутні пільги, які має намір надати зацікавленим партнерам щодо забезпечення мережі поставок товарів. Вона матиме вигоди за рахунок підвищення безпеки міжнародної мережі поставок у випадках більш ефективної розвідки, зміцнення потенціалу щодо оцінки ризиків і більш точного цільового відбору партій підвищеного ризику.

Стандарт “Технологія” орієнтує всі сторони зберігати цілісність вантажів і контейнерів через сприяння використанню сучасних технологій. УЕО мусить, як мінімум, відповідати вимогам, викладеним у Митній конвенції щодо контейнерів 1972 р. та Конвенції МДП 1975 р. Митна адміністрація повинна мати документ з викладеними процедурами перевірки пломб, а також процедурами, що застосовуються у випадку виявлення порушень.

Стандарт “Комунікація” наголошує, що УЕО повинні з розумінням ставитися до зусиль митниці сприяти діалогу щодо обговорення питань взаємного інтересу, включаючи митні правила, процедури і вимоги до безпеки приміщень та партій вантажів. Діалог вітчизняних органів, що відповідають за реалізацію державної митної політики з діловими колами відбувається регулярно. Однак потрібно проводити спільні розгляди протоколів безпеки. Взаємні вигоди від прийняття Рамкових стандартів слід впровадити в загальну комунікаційну стратегію. Це повинно бути забезпечено на міжурядовому рівні.

У стандарті “Спрощення” констатується, що митна адміністрація повинна створити механізми, які дозволять бізнес-партнерам висловлювати свої зауваження щодо змін, які суттєво впливають на їх роль у забезпеченні безпеки мережі постачання товарів.

Для надання допомоги в роботі з Рамковими стандартами ВМО розроблено програму розбудови митної спроможності – WCO Columbus Programme. Програма складається з трьох фаз, які повинні бути пройдені митними адміністраціями для ефективного запровадження Рамкових стандартів. Перша фаза програми – це діагностичний візит експертів з метою започаткування реалізації програми Columbus, друга фаза – це розробка програми модернізації, третя – пошук спонсорів для її імплементації .

Отже, у підсумку можна сказати, що оновлена редакція Конвенції Кіото більш досконала та пристосована до сучасних умов розвитку. Вона дозволяє митним адміністраціям використовувати ширші можливості здійснення митного оформлення і водночас сприяє спрощенню та гармонізації світової торгівлі, а також за допомогою стандартизації правил допомагає світовому митному співтовариству спільно боротися з проблемами ХХІ ст.

Щодо відповідності системи митного регулювання Рамковим стандартам ВМО, то можна лише констатувати, що це питання перспективного розвитку.

У сучасних умовах розвитку міжнародної торгівлі ефективне здійснення зовнішньоекономічних операцій неможливе без інституту, який би регулював митні відносини на світовому рівні. Таким інститутом є Всесвітня митна організація. Це єдина організація у світі, яка надає рекомендації щодо здійснення митної справи на міжнародному рівні, виконує уніфікацію та гармонізацію митних процедур і сприяє захисту світової економіки. ВМО використовує різні форми впливу на національні митні системи, зокрема політичні, правові, економічні, технічні і тренінгові та здійснює свій вплив на міжнародному, міждержавному та міжвідомчому рівнях. Міжнародні договори, розроблені ВМО, відіграють дуже важливу роль у регулюванні міжнародного миного співробітництва кожної країни – члена організації.

Основним управлінським інструментом ВМО є прийняті нею та іншими міжнародними організаціями конвенції та стандарти.

Окрім конвенцій і стандартів безпеки, у ролі інструмента митного регулювання ВМО активно використовує систему рекомендацій щодо їх імплементації в національні митні правила. Особлива увага приділяється стратегічному управлінню та бюджетному фінансуванню програм адаптації митних систем до міжнародних вимог. Система відповідних тренінгів персоналу митниць, а також надання технічної допомоги робить вплив ВМО комплексним.