3.3 Опис переваг особи, яка приймає рішення

Як було визначено вище, модель переваг ОПР служить основою для прийняття рішень, тобто для вибору такої стратегії, яка у найбільший ступені відповідає його інтересам в операції, що планується . У свою чергу, переваги ОПР можуть бути виражені через вибір відповідних показника і критерію ефективності.

3.3.1 Виявлення переваг опр

У простішому варіанті кожній стратегії може бути поставлене у відповідність значення скалярного показника ефективності (тут застосовуються методи математичного програмування). Більш складна (та поширене на практиці) ситуація –коли кожна з допустимих стратегій характеризується вектором ПЕ. Важкість вибору ще більше зростає в умовах невизначеності, при відсутності однозначної відповідності між стратегіями та їх векторними оцінками.

Якщо система переваг ОПР має властивості повноти та спрямованості, то може бути побудована модель преваг ОПР. Слово „модель” у даному випадку означає формалізований опис відповідних категорій, який забезпечує повторення процедури вибору у однотипних ситуаціях при різних вихідних даних. Крім того, модель переваг ОПР може бути використаною для автоматизації процесу вироблення рішення.

Але у будь-якому випадку для успішного розв’язування задачі вибору необхідно виявити та виміряти переваги ОПР.

Під виявленням переваг ОПР розуміють процес отримання інформації про міркування ОПР відповідно можливих наслідків операції. Існують 2 підходи до виявлення переваг ОПР:

- на основі інформації про раніше прийнятих рішеннях (при багатократному повторенні вибору у незмінних умовах);

- до прийняття рішення ОПР – через спеціальну процедуру опитування.

Якраз в результаті виявлення переваг ОПР стає можливим визначити чи мають переваги властивості повноти та спрямованості.

Система переваг ОПР має властивості повноти на множині D елементів вибору, якщо вона дозволяє порівняти між собою будь-які два елементи d₁, d₂ є D та зробити одно з альтернативних суджень: а) d₁ має перевагу над d₂; б) d₁ і d₂ рівноцінні; в) d₂ має перевагу над d₁.

Властивість спрямованості означає таке. Якщо, наприклад, при порівнянні елементів d₁ і d₂ ОПР робить судження „d₁ має перевагу над d₂”, а при порівнянні елементів d₂ і d₃ - „d₂ має переваги над d₃ ”, то при порівнянні елементів d₁ і d₃ його висновок має бути однозначним: „d₁ має перевагу над d₃”.

Вимірювання переваг є відображення альтернативних варіантів рішень на числову вісь.

У випадку опису стратегій за допомогою скалярного ПЕ вимірювання переваг не викликає утруднень. Іноді може бути отримана функціональна залежність між частинним ПЕ і результатом операції, що дозволяє подати скалярний результат у вигляді скалярної величини.

У більш важких випадках використовуються інші способи вимірювання переваг.

Перед тим як перейти до їх розгляду, введемо поняття „шкала вимірів”.

Шкала вимірів – це система позначок, що дозволяє поставити у відповідність об’єкту деяку ознаку та використовувати її у подальшому для порівняння об’єктів між собою.

Найбільше розповсюдження отримали метричні, порядкові і номінальні шкали. Розглянемо їх у порядку зростання їхніх можливостей.

Номінальна шкала (або шкала найменувань) це, по суті, якісна шкала. Її застосовують для позначення належності об’єктів до визначених класів. Вона дозволяє описати відношення еквівалентності та різниці між об’єктами. Але перевага між об’єктами і між класами не встановлюється. Числа у цій шкалі використовують тільки для позначення класу об’єктів. Приклад використання порядкової шкали – номер цеха або виробничої дільниці на виробництві.

Порядкова (рангова) шкала – застосовується для вимірювання упорядкованості об’єктів за однією ознакою або їх сукупності. Числа в неї задають тільки порядок слідування об’єктів, але не дозволяють визначити, наскільки один об’єкт має переваги над іншим. Прикладами застосування рангової шкали є: розподіл місць на змаганнях, призначення пріоритетів заявкам, що підходять для обслуговування у обчислювальну систему й ін.

Метричні шкали є найбільш удосконаленими. На практиці використовують такі їх види.

Шкала інтегралів використовується для опису різниці між властивостями об’єктів у вигляді відмінності одного об’єкту від другого. При цьому обов’язково задають масштаб вимірювань і початок відліку. В шкалі інтегралів вимірюються, наприклад, терміни виконання різних робіт, гарантійні строки служби виробів, об’єм затрат на проведення операції.

Шкала відношень – частинний випадок шкали інтегралів при виборі нульової точки відліку. Вона є більш досконалою, тому дозволяє визначити не тільки різницю, але й відношення між значеннями ПЕ. Показники, які виміряні в шкалі відношень, найбільш розповсюдженні в техніці та математиці. До них відносяться, наприклад, довжина, маса, напруга й ін.

Абсолютну шкалу прийнято вважати найбільш досконалою. Це означає, що виміри у неї можуть бути виконані одним єдиним способом (на відміну, наприклад, від шкали відношень). В абсолютній шкалі вимірюються, зокрема, кількість об’єктів (кількість предметів, подій), яка може бути вимірювана єдиним образом – за допомогою ряда натуральних чисел. Абсолютними є, наприклад, шкала температур по Кельвіну, шкала значень імовірностей подій та ін.