3. Порядок накладання і зняття дисциплінарних стягнень:

• до застосування дисциплінарних стягнень власник повинен зажадати від порушника дисципліни письмових пояснень;

• за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення;

• стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку;

• якщо працівник не допустив нового порушення і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року;

• протягом строку дії дисциплінарного стягнення, заходи заохочення працівника не застосовуються;

• за порушення трудової дисципліни можуть бути такі стягнення: догана чи звільнення.

4. Порядок розгляду індивідуальних і колективних трудових спорів.

Трудовий спор – суперечності, які виникають між працівником або групою працівників, з одного боку, і роботодавцем, з іншого боку, з приводу застосування трудового законодавства.

Суперечності переростають у трудовий конфлікт тоді, коли працівник не зміг урегулювати його безпосередньо з роботодавцем і звертається із заявою щодо задоволення свої вимог до органу уповноваженого законом розглянути спір і винести по ньому рішення, яке обов’язкове для обох сторін.

Органи, що уповноважені розглядати індивідуальні трудові спори (ст. 221 КЗпП):

• комісія по трудовим спорам;

• районні, районні в місті, міські суди.

Комісія по трудових спорах – це орган досудового розгляду спорів, яка обирається загальними зборами трудового колективу із числа працюючих, не менше як 13 осіб. Порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень комісій визначається загальними зборами.

Працівник може звернутися до комісії у тримісячний строк з дня, коли дізнався про порушення свого права, працівник також може зразу звернутися до суду.

Комісія по трудовим спорам зобов’язана розглянути трудовий спір у 10-ти денний термін з дня подання заяви і прийняти рішення по суті трудового спору.

Колективний трудовий спір – це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо:

• встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;

• укладення чи зміни колективного договору, угоди;

• виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;

• невиконання умов законодавства про працю.

Сторонами колективного трудового спору є працівник або профспілкова організація та роботодавець чи його представник. Вимоги працівників формуються і затверджуються загальними зборами працівників або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства чи його структурного підрозділу. Роботодавець або уповноважений ним представник зобов’язаний розглянути вимоги працівників чи профспілки та повідомити про своє рішення у триденний строк з дня одержання вимог. Якщо задоволення вимог виходить за межі компетенції уповноваженого роботодавцем працівника, він зобов’язаний надіслати їх у триденний строк з дня одержання вимог роботодавцю або до вищестоящого органу управління, який має право примати рішення.

Розгляд колективного трудового спору здійснюється примирною комісією чи трудовим арбітражем.

Примирна комісія – це орган, призначений для вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору та який складається із працівників сторін.

Трудовий арбітраж – орган, який складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті трудового спору (конфлікту).

Страйк застосовується як крайній засіб, коли всі можливості вичерпано по вирішенню колективного трудового спору (страйк – це добровільне тимчасове припинення працівниками роботи).