1.4. Оформлення курсової роботи

Оформлену відповідно до сформульованих вимог та повністю укомплектовану курсову роботу належить зброшурувати, прошити або скріпити скобами у папці.

Укомплектованість роботи – наявність усіх сторінок, нумерації, усіх складових частин відповідно до змісту, відповідність назв розділів у змісті й у тексті роботи.

Текст роботи треба розміщувати тільки з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм), залишаючи поля зліва 25 мм, справа – не менше як 15 мм, зверху та знизу – не менше як 20 мм. Текст має бути надрукований через 1.5 інтервали, шрифт 14 Times New Roman, (28-30 рядків на сторінці, 70-75 знаків у рядку).

Викладання тексту кожного розділу, а також вступу та висновків слід починати з нової сторінки. Обов’язково писати заголовки, давати назви розділів та підрозділів, проставляти їх номери (наприклад: Вступ або Розділ 1. Теоретичні та правові засади … або 1.1. Поняття та принципи … і т. д.), відокремлюючи їх від основного тексту одним інтервалом та виділяючи їх жирним шрифтом.

Відстань між заголовками та текстом не повинна перевищувати 20 мм або одну пропущену строку. Перенесення слів у заголовках не дозволяються. Заголовок не може бути більшим за одне речення, максимальна кількість – 7 слів у заголовку. Крапка наприкінці заголовка не ставиться.

Скорочення слів у тексті, крім загальноприйнятих, не допускається. При введенні нових абревіатур (скорочень) насамперед обов’язково надають їх повний та скорочений (у дужках) вигляд, зміст і лише потім використовують у тексті. Наприклад: Кодекс адміністративного судочинства України (КАСУ).

Нумерація сторінок має бути наскрізною: номер сторінки проставляється арабськими цифрами у правому верхньому кутку, але на титульний сторінці (перша сторінка роботи) номер проставляти не слід.

Посилання. У тексті обов’язково мають бути посилання на джерела, з яких були запозичені витяги з нормативних актів, будь-яка статистична інформація, таблиці, цитати та точки зору інших авторів, що їх наведено у роботі.

Посилання на першоджерела робиться при використанні квадратних дужок, у яких позначається порядковий номер у списку використаних джерел та відповідна стаття нормативного акту або сторінка з книги, з якої взято інформацію. Наприклад: [2, ст.173], де 2 – порядковий номер у списку, а ст. 173 – стаття кодексу або закону, на який дається посилання; [10, с.17], де 10 – порядковий номер у списку, а с. 17 – сторінка, де знаходиться у даній роботі матеріал, на який дається посилання.

Список використаних джерел повинен становити 15-20 найменувань. Перелік джерел, безпосередньо використаних під час написання курсової роботи і на які є посилання у тексті, повинен складатися за алфавітом і містити: прізвища, ініціали авторів, повні назви книжок чи статей, місце видання, видавництво, рік видання, сторінки – загальна кількість сторінок підручника чи монографії (624 с.) або інтервал сторінок – для окремих статей (с. 142-152).

У списку, щоб підкреслити новизну роботи, обов’язково повинні міститися нові джерела та література (мінімум 2-3 позиції) – за поточний рік, в якому виконується курсова робота. Зразок оформлення списку використаних джерел дивись в Додатку № 4.

Додатки, якщо на них є посилання у роботі, розміщують у кінці роботи, можливо, як виняток, у вигляді ксерокопії. Це деяка кількість фактичного або статистичного матеріалу, який у зв’язку із великим обсягом недоцільно включати безпосередньо до тексту роботи, але він добре ілюструє окремі положення курсової роботи. До складу додатків можуть входити: великі за обсягом схеми, діаграми, графіки, таблиці, витяги з тексту нормативних актів (законів, указів, постанов, положень, інструкцій тощо), зразки бланків, документів тощо. Маленькі, тобто значно менші за сторінку, схеми, діаграми, графіки чи таблиці можна розмістити прямо в тексті курсової роботи, якщо це сприяє кращому викладенню матеріалу та висвітленню концепції автора роботи.