Розділ іі. Атестація здобувачів вищої освіти у формі випускної кваліфікаційної роботи (проекту)

До атестації у формі випускної кваліфікаційної роботи (проекту) допускаються здобувачі вищої освіти, які успішно завершили теоретичний курс навчання та виконали усі види практичної підготовки, передбачені навчальним планом.

Випускна кваліфікаційна робота здійснюється у формі дипломного дослідження, що являє собою індивідуальне завдання науково-дослідницького, творчого чи проектно-конструкторського характеру, яке виконує здобувач (студент) на завершальному етапі навчання за відповідною ОПП і є однією з форм виявлення теоретичних і практичних знань, уміння їх застосовувати при розв’язанні конкретних наукових та виробничих завдань.

Виконання випускних кваліфікаційних робіт (проектів) має на меті: систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань та вмінь зі спеціальності (напряму підготовки) та застосування їх під час виконання конкретних наукових, проектних, технічних, економічних, виробничих та інших завдань; розвиток навичок самостійної роботи й оволодіння методиками дослідження та експерименту, пов’язаних з темою роботи.

Дипломна робота має свою специфіку, і її деталі завжди потрібно погоджувати з науковим керівником. В останньому випадку вибір теми випускної кваліфікаційної роботи (проекту) має здійснюватися шляхом написання заяви на ім’я завідувача випускової кафедри та, за необхідності, може подаватися лист-погодження від керівництва підприємства (організації, установи), яке є базою його переддипломної практики (Додаток 6 ).

Дипломна робота має бути самостійним студентським дослідженням, де містяться обґрунтовані наукові положення, сукупність яких можна класифікувати як нову ідею або теоретичне обґрунтування проблеми, що має соціальне, правове, економічне, управлінське значення.

Дипломна робота полягає в умінні використовувати загальні методи наукової творчості. Метод є сукупністю прийомів опанування, дослідження і вирішення конкретної задачі, який виступає як вихідний пункт та умова майбутніх досліджень.

Дослідження умовно поділяється на два рівні: науково-теоретичний та емпіричний (практична частина). На цих рівнях найбільш поширенішими методами, що мають бути використанні при написанні роботи є історичний метод, аксіоматичний метод, емпіричний метод та ін.

Історичний метод дає можливість дослідити виникнення, формування і розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв’язків, закономірностей та суперечностей. У роботі студент досліджує формування та розвиток певної проблеми. При цьому надається аналіз найбільш суттєвих рис, які мають як позитивний так і негативний історичний характер.

Аксіоматичний метод побудови наукової теорії полягає у можливості прийняття деяких стверджень без доведень, тобто як аксіому раніше визнану, а всі інші знання виводяться з них відповідно до певних логічних правил.

Емпіричний метод містить систематичне і цілеспрямоване вив­чення об’єкту на підставі практично отриманих результатів з використанням індукції та дедукції. Дедукція як метод пізнання виводить висновок щодо якогось елементу множини на підстави знання загальних властивостей всієї множини. Тобто використовуються загальні наукові положення при дослідженні конкретних наукових явищ. Індукція, навпаки, містить перехід від часткового до загального, коли на підставі знання про частину предметів робиться висновок стосовно проблеми в цілому.