Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Банківське право_Качан.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Словник термінів, які використовуються в банківській практиці

А

Аваль — вексельне поручительство, за яким особа, яка його здійснює, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання зобов’язань перед будь-ким із зобов’язаних за векселем осіб: акцептантом, векселедавцем, індосантом.

Авальний кредит — застосовується комерційними банками як гарантійна послуга. Його метою є покриття зобов’язань клієнта, якщо останній не може виконати їх самостійно. Авальний кредит існує у вигляді різноманітних форм гарантій або доручень: гарантії платежу, постачання, надання позики, доручення щодо кредиту, податкові, митні, судові.

Аванс — грошова сума, яка видається в рахунок наступних платежів за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги.

Авансування — економічний процес, при якому грошові кошти, використані на виробництво, повертаються до свого вихідного пункту із приростом у вигляді додаткового продукту.

Аверс — лицьовий бік монети або медалі.

Авізо — офіційне повідомлення про виконання розрахункової операції, яке направляється одним контрагентом іншому. За допомогою авізо банки повідомляють своїх клієнтів про дебетові й кредитові записи, про залишки коштів на рахунках, про виплату переказів, виставлення чека, відкриття акредитива.

Авуари — 1) активи (грошові засоби, чеки, векселі, перекази, акредитиви), за рахунок яких проводяться платежі та гасяться зобов’язання їхніх власників; 2) ліквідна частина активів банку, в тому числі в іноземній валюті, цінних паперах і золоті, яка зберігається в іноземних банках. Сукупність цих засобів, які належать будь-якій державі, називають іноземними авуарами. Вони поділяються на вільні (які використовуються без обмежень), блоковані (які перебувають у розпорядженні держави чи банків) і з певним режимом користування.

Агент — представник організації чи установи, який виконує ділові доручення.

Агентська винагорода — оплата посередницьких послуг з продажу товару і його реклами з метою розширення збуту.

Агентська угода — угода з фізичною чи юридичною особою про виконання нею певного роду обов’язків від імені та в інтересах принципала.

Агентські операції — здійснення фактичних і юридичних дій, пов’язаних з продажем чи купівлею товару на обумовленій території за дорученням однієї сторони (принципала) незалежною від неї іншою стороною (агентом) за рахунок і від імені принципала.

Адендум — доповнення до угоди з боку сторін, які її підписали.

Ажіо — різниця в сумах валютної виручки чи платежів при зміні курсу валюти платежу і національної валюти з часу укладення угоди до моменту платежу за торгово-економічними операціями.

Ажіотаж — спекулятивні операції на товарному ринку, товарній і фондовій біржах, які спричинюють штучне коливання цін.

Ажур — виконання бухгалтерських записів у день проведення відповідних операцій.

Акредитив — доручення банку одному чи кільком банкам здійснювати за розпорядженням і за рахунок клієнта платежі юридичній чи фізичній особі в межах визначеної суми і на умовах, зазначених у дорученні; цінний папір (іменний), який засвідчує право особи, на ім’я якої він виписаний, отримати в банку вказану в акредитиві суму. За відкриття акредитива банк бере комісію.

Активи — усе, чим володіє підприємство. Є три види активів:

  • поточні, які складаються з грошового капіталу та коштів, що можуть бути швидко трансформовані в готівку (як правило, протягом року);

  • основний капітал з тривалим строком служби (будівлі, споруди, обладнання та земля), який використовується підприємством у виробництві товарів і послуг, а не для швидкого перепродажу;

— патенти і торгові знаки, що не мають натурально-речової форми, але цінні для підприємства; капіталовкладення в інші компанії або довгострокові цінні папери; «витрати майбутніх періодів», наприклад, первинні збитки на реалізацію нового проекту, які будуть відноситися на затрати протягом кількох звітних періодів, різні інші активи (залежно від профілю підприємства).

Активи тривалого користування, довгострокові активи — активи, які використовуватимуться компанією понад один рік.

Активи, що легко реалізуються — поточні активи з вирахуванням товарно-матеріальних запасів. Називаються також ліквідними активами, оскільки можуть бути швидко трансформовані в наявний грошовий капітал.

Активна/пасивна участь — ступінь участі інвестора в управлінні процесом викупу компанії. Активний учасник завжди призначає директора-спостерігача в раду директорів компанії, що викуповується. Пасивний інвестор практично не бере участі в процесі підготовки угоди щодо викупу.

Активні операції банків — фінансові операції по розміщенню вільних грошових коштів з метою отримання прибутку. До активних операцій банку належать; видача кредитів та позичок, придбання цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові операції та операції з векселями.

Акуїтет — терміновий державний займ із щорічним погашенням боргу і сплатою відсотків.

Акцепт — згода на оплату або гарантування оплати грошових, розрахункових, товарних документів чи товару; згода на укладення договору на запропонованих умовах.

Акцептант — особа, яка бере на себе зобов’язання заплатити за поданим рахунком, векселем.

Акції в обігу — акції в руках у інвесторів, тобто всі випущені акції з відрахуванням власних акцій у портфелі компанії.

Акції з правом участі — певні класи привілейованих акцій та звичайних акцій з привілеями, власники яких можуть одержувати додаткові дивіденди в межах завчасно встановленої частки від прибутку, який залишився після виплати дивідендів по привілейованих акціях.

Акції на пред’явника — акції, в яких не зазначено імені їх власника. В книзі реєстрації акцій акціонерного товариства фіксується лише загальна кількість випущених на пред’явника акцій.

Акціонерна компанія — юридична особа, створена для ведення комерційної або виробничої діяльності з метою одержання прибутку. Капітал акціонерної компанії поділено на окремі частки (акції або паї), що належать приватним особам і за їх рішенням можуть бути передані іншим особам. Різні інвестори можуть вкладати у загальну суму капіталу різні частки, при цьому прибуток розподіляється між акціонерами пропорційно до кількості акцій, що їм належать. Акціонери контролюють діяльність компанії, маючи право голосу на щорічних зборах акціонерів, коли обирається рада директорів, яка і здійснює безпосереднє керівництво діяльністю компанії.

Акціонерний капітал — оплачена частка капіталу, вкладеного в підприємство в обмін на вимогу щодо частки у будь-яких майбутніх прибутках, які розподіляються у формі дивідендів. Основними формами акціонерного капіталу в порядку черговості пред’явлення вимог на прибуток, що розподіляється, є привілейовані акції та звичайні акції. Термін використовується також для позначення в пасиві балансу, що вказує суму, яку внесли акціонери і яка разом із нерозподіленим прибутком становить власний капітал.

Акція — вид цінних паперів, що засвідчує внесення коштів до статутного фонду компанії, дає право її власнику на частку прибутку, що розподіляється, і на частку залишкової вартості компанії, якщо остання ліквідується.

Алонж — додаток до векселя, на якому ставиться поручительський гарантійний запис-аваль.

Альпарі — відповідність біржового курсу цінних паперів, валюти, векселів їх номіналу (паритету).

Амортизація — поступова втрата в процесі експлуатації первинної вартості обладнання з одночасним перенесенням вартості основних фондів на продукцію, яка виготовляється з метою накопичення коштів для їх оновлення.

Аналіз витрат — надає можливість зекономити витрати на виробництво і реалізацію.

Аналіз затрат і вигод — метод оцінки інвестиційного проекту, за яким ураховуються всі соціальні і фінансові затрати та вигоди, пов’язані з проектом.

Аналіз портфеля напрямів діяльності — проміжний етап дослідження діяльності фірми. В рамках цього аналізу вивчається і порівнюється ефективність усього комплексу напрямів виробництва і реалізації, робляться висновки про необхідність зміни портфеля напрямів згідно з питомою вагою існуючих, введенням нових і відмовою від неефективних напрямів діяльності.

Антиципація — виплата грошей за борговим зобов’язанням до обумовленого строку.

Анулювання боргу з використанням застави — ліквідація заборгованості шляхом надання фінансових активів (наприклад, облігацій із нульовим купоном), які кладуться на довірчий рахунок як забезпечення основної суми боргу. Номінальна вартість і настання строку платежу за заставними інструментами повинні збігатися з відповідними характеристиками боргу, який анулюється, щоб, коли настане строк платежу, надходження за заставними інструментами могли бути використані для повного погашення основної суми боргу єдиним платежем за методом «аеростата».

Арешт банківського рахунку — тимчасове припинення будь-яких операцій по рахунку, вчинене без згоди на це клієнта і без розторгнення договору банківського рахунку.

Аудит — ревізія, перевірка достовірності бухгалтерського обліку і звітності з метою попередження банкрутства підприємства чи організації та підтвердження результатів їхньої діяльності.

Аудитор — незалежна особа, яка перевіряє фінансово-господарський стан акціонерного товариства і має спеціальний дозвіл державних органів, які спостерігають за діяльністю відповідної компанії. До функцій аудитора належить не лише контроль, а й консультації.

Аукціон — продаж з публічних торгів, при якому товари чи майно, що реалізуються, купуються особою, яка запропонувала найвищу ціну.

Аутрайт — проста термінова валютна угода, яка передбачає платежі за курсом «форвард» у строки, чітко визначені сторонами угоди.

Б

Баланс — документ бухгалтерського обліку, який в узагальнюючому вигляді інформує про стан справ фірми на певну дату шляхом зіставлення засобів, які використовуються в процесі підприємницької діяльності, з одного боку, і джерел фінансування — з іншого. Баланс банку відображає у систематизованому вигляді банківські операції з кредитно-розрахункового і касового обслуговування клієнтів і складається щоденно всіма банками.

Баланс оборотних засобів — документ, що враховує надходження і витрати фірми, в якому показано характер руху засобів фірми протягом певного проміжку часу. Надходження коштів створюється за рахунок прибутку, амортизаційних відрахувань, змін у кредиторській та банківській заборгованості, приросту матеріально-виробничих запасів й інших надходжень. У використаних засобах враховуються виплати дивідендів, нові капіталовкладення, зміни в дебіторській заборгованості та інші витрати.

Балансова вартість акції — вартість власного капіталу (оплачена частина акціонерного капіталу плюс нерозподілений прибуток), яка припадає на одну звичайну акцію. Ця вартість є загальною сумою власного капіталу в балансі підприємства на певний момент часу, яка ділиться на кількість акцій, випущених в обіг. Балансову вартість акції треба відрізняти від номіналу акції, її ринкової ціни і від її вартості у випадку ліквідації підприємства.

Балансова вартість основного капіталу — вартість основного капіталу в грошовому вираженні на певний момент часу, вказаний у балансі. Як правило, дорівнює вартості придбання мінус накопичена амортизація.

Балансовий прибуток — загальна сума прибутку по всіх видах діяльності підприємства, установи, яка відображається в балансі.

Баланс руху капіталів і кредитів — співвідношення вивозу і ввозу державних і приватних капіталів, а також наданих і отриманих міжнародних кредитів.

Банк — установа, створена для залучення грошових коштів і розміщення їх від свого імені за умов повернення, платності і строковості; є юридичною особою.

Банк довгострокових вкладень — кредитна установа, яка здійснює фінансування і кредитування капітальних вкладень.

Банк-емітент — банк, який випускає в обіг грошові знаки, цінні папери, платіжно-розрахункові документи.

Банки-кореспонденти — банки, що виконують на основі кореспондентського договору доручення один одного по платежах і розрахунках через спеціально відкриті рахунки.

Банківська асоціація — об’єднання комерційних банків, яке створюється з метою захисту їхніх професійних інтересів.

Банківська ліквідність — здатність банку погасити в строк зобов’язання; визначається співвідношенням і структурою активів і пасивів банку.

Банківський кредит — надається банками, спеціальними кредитно-фінансовими установами функціонуючим підприємцям та іншим позичальникам у вигляді грошових позичок.

Банківський переказ — доручення однієї особи (того, хто переказує) банку перевести певну суму на користь іншої особи (отримувача). Банк, який прийняв доручення на переказ, виконує його через свого кореспондента.

Банківські білети (банкноти) — грошові знаки, що випускаються центральним емісійним банком.

Банківські ресурси — сукупність коштів, які знаходяться в розпорядженні банків і використовуються ними для здійснення кредитних та інших активних операцій.

Банкір — менеджер і власник грошового капіталу, який спеціалізується на веденні банківських операцій.

Банк моделей — набір математичних моделей, що допомагають учасникам ринку прийняти оптимальні маркетингові рішення.

Банкнотний обіг — функціонування випущених центральними банками банківських білетів як засобів обігу і платежу.

Банко — ціна або курс, за яким банк продає і купує цінні папери.

Банкрутство — неспроможність боржника (підприємства, фірми, банку чи організації) заплатити за своїми борговими зобов’язаннями.

Безнадійні борги — приблизна сума щодо рахунків дебіторів, яка, на думку компанії, ніколи не буде одержана.

Бізнес — будь-який вид діяльності, що приносить прибуток.

Бізнес-план — документ, що готується керівництвом компанії (можливо, спільно із професійними консультантами), яка викуповується. У ньому докладно характеризується минуле, сучасне і прогнозоване майбутнє пропонованої до викупу компанії з метою зміцнення її фінансового стану в майбутньому. В бізнес-плані містяться детальний аналіз діяльності керівництва компанії, її матеріальних, трудових, виробничих та фінансових ресурсів, а також дані про минулу діяльність компанії та її становище на ринку на поточний момент. У бізнес-плані також подаються форми звіту про прибутки та збитки, балансу і звіту про рух готівки за прогнозами на найближчі один—три роки і менш детальні прогнози на віддаленіші терміни. В документі викладаються ідеї ініціативної групи, яка готує викуп, її стратегія і поставлені завдання, відповідно до яких надалі аналізуватимуться результати роботи компанії.

Біржа — державна чи акціонерна організація, яка надає приміщення, певні гарантії, розрахункові та інформаційні послуги для операцій з цінними паперами або товарами, отримуючи за це комісійні, і накладає певні обмеження на торгівлю. Організовує оптову торгівлю товарами, які мають стійкі та чіткі якісні параметри (товарна біржа), або систематичні операції з купівлі-продажу цінних паперів, золота, валюти (фондова біржа).

Бланковий вексель — незаповнений вексель, на якому стоїть лише підпис векселедержателя.

Бланковий кредит — кредит, наданий без забезпечення товарно-матеріальними цінностями чи цінними паперами.

Бланковий напис — передатний напис векселедержателя на зворотному боці векселя без зазначення імені нового власника, що передає будь-якій особі право утримання з векселедержателя вказаної на векселі суми.

Блокована валюта — іноземна валюта на рахунках у банках, використання якої заборонено чи обмежено органами державної влади.

Бони — 1) короткострокові боргові зобов’язання держави, муніципальних органів і приватних фірм; 2) паперові гроші, що втратили силу платіжного засобу.

Боргове зобов’язання, нота, вексель — форма фінансування угоди продавцем; вид відстроченого платежу. Покупець погоджується здійснювати платежі утримувачу ноти у вказані строки в майбутньому. Утримувач ноти може одержати наявні кошти до настання строку платежу, продавши її зі скидкою фінансовій організації, яка одержить оплату в повному обсязі, коли настане строк платежу.

Брокер — офіційний посередник при укладанні угод між покупцями і продавцями товарів, цінних паперів, валют та інших цінностей на фондових і товарних біржах, валютних ринках. Укладає угоди від свого імені за дорученням і за рахунок клієнтів.

Бюджет — грошовий вираз, збалансованого кошторису доходів і витрат на певний період. Якщо витрати перевищують доходи, бюджет зводиться з дефіцитом. Перевищення доходів над витратами створює позитивний залишок бюджету.

В

Вальвація — визначення цінності, вартості іноземної валюти в національній грошовій одиниці.

Валюта — грошова одиниця країни, яка бере участь у міжнародному економічному обміні та інших міжнародних операціях, пов’язаних із грошовими розрахунками. В якості валюти національна грошова одиниця має міжнародну «ціну», яка виражається в її валютному курсі. На практиці валюта використовується у формі національних банкнот, а також платіжних засобів і кредитних інструментів розрахунку (чеки, тратти, перекази тощо). До валюти відносять також створені на основі міжнародних домовленостей розрахункові грошові одиниці, які існують як записи на рахунках. Усі національні валюти «паперові».

Валюта конвертована (оборотна) — вільно й без обмежень обмінюється на будь-яку іноземну валюту.

Валюта конвертована частково — оборотність валюти обмежена тими чи іншими власниками або тими чи іншими валютними операціями.

Валюта неконвертована (замкнута) — функціонує в межах однієї країни.

Валюта операції — валюта, в якій установлюється ціна товару у зовнішньоторговельному контракті або виражається сума наданого міжнародного кредиту.

Валюта платежу — валюта, в якій відбувається фактична оплата товару в зовнішньоторговельній операції або погашенні міжнародного кредиту. Може збігатися з валютною операцією, проте можливе і незбігання: 1) при кліринговій формі розрахунків; 2) при вираженні контрактних цін у традиційних валютах; 3) при введенні в контракт як валюти операції будь-якої лічильної одиниці.

Валюта ціни — грошова одиниця, в якій виражена ціна товару в зовнішньоторговельному контракті. Називається також валютою операції (контракту).

Валютна виручка — надходження в іноземній валюті від реалізації товарів і послуг на зовнішньому ринку.

Валютна девізна політика — система регулювання валютного курсу при купівлі та продажу іноземної валюти за допомогою валютної інтервенції і валютних обмежень.

Валютна інтервенція — цільові операції з купівлі-продажу іноземної валюти для певного обмеження динаміки курсу національної валюти — його підвищення чи зниження; операції центрального емісійного банку по скупці чи продажу валюти своєї країни для підтримки її курсу.

Валютна позиція — співвідношення між сумою вимог і зобов’язань банку в іноземній валюті. Якщо вимоги рівні зобов’язанням, позиція вважається закритою, якщо ні — відкритою.

Валютна політика — сукупність економічних, правових і організаційних заходів, які здійснюються державними органами, центральними банківськими і фінансовими установами, міжнародними валютно-фінансовими організаціями в галузі валютних відносин.

Валютний аукціон — спосіб продажу і купівлі іноземної валюти за договірними цінами на основі попиту і пропозиції. Продавцями на валютному аукціоні виступають підприємства і організації, які мають на своїх рахунках кошти в іноземній валюті, а також банківські установи. Покупцями є підприємства, які потребують валютних коштів.

Валютний демпінг — вивіз товарів за цінами, нижчими за світові з країни зі знеціненою валютою у країни з більш твердою чи менш знеціненою валютою.

Валютний контроль — регулювання обсягу готівки в іноземній валюті та її обмінного курсу на інші валюти.

Валютний кошик — набір національних валют, який використовується при котуванні іноземної валюти для визначення валютного курсу національної чи міжнародної колективної валюти, що дозволяє більш обгрунтовано враховувати купівельну спроможність валют, вплив загальноекономічних умов обміну.

Валютний курс — ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн.

Валютний резерв — запас іноземної валюти, а також золота, який має держава чи центральний банк тієї чи іншої країни для платежів по міжнародних розрахунках.

Валютний ризик — небезпека валютних втрат, пов’язаних зі зміною курсу іноземної валюти щодо національної валюти при проведенні зовнішньоторговельних, кредитних і валютних операцій.

Валютні обмеження — сукупність заходів і нормативних правил, установлених у законодавчому чи адміністративному порядку і спрямованих на обмеження операцій з валютою, золотом та іншими валютними цінностями.

Валютні операції «СВОП» — операції, при яких одна валюта продається за умови її зворотного викупу в тій же сумі через певний проміжок часу і за курсом, зафіксованим у момент угоди.

Валютні спекуляції — операції банківських установ, фірм, юридичних і фізичних осіб з метою отримання прибутку від зміни валютних курсів у часі або на різних ринках, а також навмисне прийняття валютного ризику.

Вартість (собівартість) — 1) сума поточних витрат підприємства, необхідних для виробництва і реалізації продукції або послуг; 2) грошове вираження кількості коштів, використаних із певною метою.

Вексель — письмове зобов’язання сплатити борг.

Вексель до одержання — сума дебіторської заборгованості, підтверджена письмовим борговим зобов’язанням (векселем).

Вексель до сплати — підтверджене письмово зобов’язання сплатити вказану суму; вид кредиторської заборгованості.

Вексельний портфель — сукупність векселів, які в даний момент знаходяться у розпорядженні банку чи підприємства.

Венчурні операції — проводяться в основному інноваційними банками, пов’язані з кредитуванням і фінансуванням науково-технічних розробок та винаходів. Для таких операцій характерний підвищений ступінь ризику.

Видатки — на відміну від затрат є грошовими витратами або заборгованістю, яка виникла у зв’язку з придбанням активів або послуг, вигода від яких може стати відчутною і після закінчення поточного звітного періоду. Тобто видатки — це зменшення активів або збільшення зобов’язань у зв’язку з придбанням товарів або отриманням послуг. За принципом відповідності видатки одного періоду можуть стати витратами того ж або пізнішого звітного періоду або можуть бути віднесені на витрати декількох періодів, наприклад, у випадку з амортизаційними відрахуваннями. Деякі видатки не стають витратами (наприклад, видатки на купівлю цінних паперів).

Вимога — сума, на яку можуть пред’являти вимоги кредитори або інші особи, які надали компанії готівкові кошти або кредит.

Випущений акціонерний капітал компанії — акціонерний капітал, на який проведена фактична підписка акціонерів; може бути у формі звичайних та привілейованих акцій.

Випущені акції — усі випущені акції компанії. Якщо із суми всіх випущених акцій компанії вирахувати власні акції в портфелі, одержимо кількість акцій в обігу.

Відстрочений платіж — частина погодженої ціни, яка виплачується у завчасно встановлений час у майбутньому.

Вільний ринок ~ ринок, на якому державне регулювання і втручання не мають ніякого впливу на співвідношення попиту і пропозиції.

Вклад — грошова сума, внесена в банк на зберігання на певних умовах; переведення грошей у менш ліквідну форму з метою отримання прибутку чи гарантії.

Власний капітал компанії (підприємства), акціонерний капітал, власний капітал акціонерів — капітал, створений за рахунок інвестицій у власний капітал і нерозподіленого прибутку компанії, а також залишкова вартість (чиста вартість) активів компанії, яка залишається після погашення всіх її зобов’язань. Тобто це різниця між активами і зобов’язаннями компанії. Власний капітал можна охарактеризувати як претензії (вимоги) з боку інвесторів у власний капітал на частку в чистому прибутку підприємства в його активах. Також можна сказати, що це сума звичайних і привілейованих акцій компанії.

Власні акції в портфелі — раніше випущені, а потім викуплені корпорацією власні акції. Ці акції не беруть участі в голосуванні, на них не виплачуються дивіденди.

Внутріфірмові угоди — угоди між компаніями, які входять у консолідовану групу. При підготовці консолідованих фінансових звітів такі угоди із звітів вилучаються.

Внутрішня приватизація — такий вид приватизації, коли власність переходить до рук працівників (робітників і керівників) даного підприємства, наприклад шляхом викупу.

Вторинний ринок — ринок, на якому укладаються угоди з раніше випущеними цінними паперами.

Г

Гарант — особа, організація, держава, яка надає певні гарантії і стежить за їхнім виконанням.

Гарантійний вексель — вексель, виданий під забезпечення господарської угоди без отримання векселедавцем від векселедержателя зазначеної в ньому суми.

Гарантійний контракт — передбачає відповідальність підрядчика за експлуатаційні якості продукції, що поставляється, забезпечення її ремонту або заміни в межах обумовленого терміну чи робочого ресурсу.

Гарантія — сукупність правових принципів і засобів, що забезпечують виконання зобов’язань.

Гіперінфляція — надзвичайно швидке зростання рівня цін.

Гранична вартість капіталу — приріст вартості капіталу, який перевищує попередній рівень.

Гранична ефективність інвестицій (внутрішня норма прибутку) — такий коефіцієнт дисконтування, за якого поточна вартість очікуваних чистих надходжень від основних активів збігається з ціною їх пропозиції. При цьому передбачається, що в найближчій перспективі ця ціна зростатиме.

Гранична ставка — стандартна ставка дисконту, з якою порівнюється прибутковість проектів.

Графік обслуговування боргу — графік виплати як основної суми неврегульованого, тобто несплачуваного боргу, так і процентів щодо нього.

Гроші — металеві чи паперові знаки, які є мірою вартості при купівлі-продажу і виконують роль загального еквівалента, тобто виражають вартість усіх інших товарів і обмінюються на будь-який із них.

Грошова маса — загальний обсяг купівельних і платіжних засобів, що обслуговують господарський оборот і належать приватним особам, підприємствам, державі.

Грошова одиниця — встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, один із елементів грошової системи, який служить для виміру і вираження цін усіх товарів.

Грошова реформа — система заходів держави, спрямованих на упорядкування і зміцнення грошової системи.

Грошовий акредитив — іменний грошовий документ, що містить розпорядження банку про виплату утримувачу акредитива повністю або частинами вказаної в ньому суми.

Грошовий обіг — безперервний рух грошей у процесі оплати праці, реалізації товарів, розрахунків за послуги і здійснення інших платежів.

Грошові активи — наявні грошові кошти та векселі.

Грошово-кредитна криза — протиріччя в грошово-кредитній сфері, породжені циклічними кризами перевиробництва або надзвичайними економічними і політичними подіями.

Грошово-кредитне регулювання — сукупність державних заходів, які регламентують діяльність грошово-кредитної системи, показники грошового обігу і кредиту, ринок позичкових капіталів, порядок безготівкових розрахунків із метою впливу на економіку.

Гудвіл — актив фірми, що вираховується як надлишок купівельної ціни над балансовою вартістю фірми.

Д

Дамно — 1) окрема плата (крім комісійних, процентів і поштових витрат), яку стягують з клієнтів за інкасування і облік векселів, коносаментів та інших документів; 2) збиток, якого зазнав власник цінних паперів, продавши їх за курсом, нижчим від номіналу.

Дебет — лівий облік бухгалтерського рахунку, або сума, проставлена з лівого боку рахунку.

Дебітор — боржник, юридична чи фізична особа, яка має грошову заборгованість підприємству, організації, установі.

Дебіторська заборгованість — рахунки, що належать до оплати, створюються, як правило, у зв’язку із поставками в кредит. У балансі фірми входять до поточних активів.

Девальвація — зниження офіційно встановленого курсу валюти на основі рішення уряду в умовах дії системи твердих валютних курсів.

Девізи — платіжні засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків.

Декувер — різниця між оцінкою майна і страховою сумою, яка залишається на ризику страхувальника.

Делькредере — поручительство комісіонера перед комітентом за виконання договору, укладеного комісіонером із третьою особою.

Демпінг — вивезення товарів за кордон за нижчими, ніж у цій країні чи на світовому ринку, цінами з метою усунення конкурентів і захоплення зовнішніх ринків.

Депозит — грошові засоби або цінні папери, передані на збереження у фінансово-кредитні, митні, судові або адміністративні установи.

Депозитарій — фізична чи юридична особа, якій передано депозити.

Депозитні валютні операції — валютні операції щодо залучення і розміщення коштів у іноземній валюті на вклади.

Депонент — фізична або юридична особа, якій належить грошова сума, що тимчасово знаходиться у підприємства чи організації. Депоновані суми виплачуються особам за їхньою вимогою або перераховуються підприємствам чи організаціям.

Депорт — купівля цінних паперів з одночасним продажем їх на певний строк за нижчим курсом. Застосовують спекулянти на фондовій біржі для одержання курсової різниці.

Депресія — стан економіки, коли виробництво товарів перевищує грошову масу, що відповідає їх кількості. Характеризується скороченням виробництва.

Дефляція — вилучення з обігу надлишкової кількості паперових грошей і нерозмінних банкнот, випущених у період інфляції, а також загальне зниження рівня цін у країні.

Диверсифікація — 1) володіння найрізноманітнішими фінансовими активами (для кожного з них характерний певний ризик) з метою зниження загального ступеня ризику портфеля в цілому; 2) загальна ділова практика, спрямована на розширення номенклатури товарів, послуг і (або) географічної території, щоби розподілити ризик і знизити залежність від циклічності бізнесу.

Дивіденд — доход від інвестицій; частина прибутку акціонерного товариства, що розподіляється щорічно між акціонерами залежно від кількості (суми) і виду акцій, якими вони володіють.

Дивідендний доход — доход за рахунок дивідендів на акції інших компаній, які тримає фірма.

Дисконт – 1) обліковий процент у банківській практиці, який стягується банками при обліку векселів; 2) у практиці валютних і товарних ринків — знижка з курсу валюти при термінових готівкових операціях; 3) у практиці фондової біржі — різниця між номіналом цінного паперу і його біржовим курсом у випадку, коли останній нижчий.

Дисконтна політика — політика підвищення чи зниження облікових ставок, яка проводиться центральними емісійними банками країн із вільно конвертованою валютою, з метою впливу на попит і пропозицію, позичкових капіталів, стан платіжного балансу і валютні курси.

Дисконтування векселів — купівля банками векселів у векселедержателів до закінчення їхнього строку.

Дисконтування майбутнього прибутку — процес приведення майбутнього прибутку до його еквівалента в поточній вартості. В процесі дисконтування сума майбутнього прибутку зменшується за допомогою фактора дисконтування, який відображає відповідну процентну ставку.

Диспонент — 1) уповноважений у справах фірми, компанії, керуючий; 2) фізична чи юридична особа, яка має вільні суми на рахунках у комісіонерів чи у кореспондентів банку.

Дистриб’ютор — фірма, яка займається збутом готової продукції, закуповуючи її оптом у великих промислових підприємств чи фірм-виробників.

Ділер — особа, яка здійснює біржове чи торгове посередництво за власний рахунок і від свого імені. Ділер отримує доход за рахунок різниці між купівельною та продажною ціною валют і цінних паперів, а також за рахунок зміни їхніх курсів.

Довгострокова заборгованість — позика на довгий строк, як правило, у банку або через продаж облігацій.

Договірні зобов’язання — обмеження виплати дивідендів, на які погоджується фірма відповідно до контракту з кредитором.

Доручення, варант — документ, у якому фіксуються повноваження представника на здійснення угод від імені іншої особи.

Досягнення найвищого достатку — можливість одержати якомога вищі прибутки за певного рівня ризику.

Доход, виручка — збільшення вартості підприємства за рахунок продажу товарів і послуг.

Доход від переоцінки — виникає у процесі переоцінки вартості основного капіталу і, отже, стає частиною власного капіталу в ролі самостійної статті.

Доход (на облігації) до настання строку погашення — концепція, яка використовується для визначення загального доходу інвестора на довгострокові інвестиції, які приносять проценти, наприклад, на облігації, якщо інвестор утримує їх до настання строку погашення. При розрахунку береться до уваги ціна покупки, вартість викупу, час, який залишився до погашення, купонний доход та інтервали між виплатами процентів.

Дуополія — ринок, на якому є лише два продавці певного товару чи виду послуг.

Дуопсонія — ринок, на якому діють лише два покупці даного товару або виду послуг.

Е

Економічна політика — курс дій, мета якого — скоригувати проблему або запобігти її виникненню.

Економічний аналіз — виведення економічних закономірностей із відповідних фактів економічної дійсності.

Економічний прибуток — загальний доход фірми за мінусом усіх її витрат; те саме, що чистий прибуток і надприбуток.

Екс-дивіденд — без дивідендів. Термін стосується акцій, що продаються після того, як були оголошені дивіденди на них.

Експорт — продаж та вивезення технологій і послуг за кордон для реалізації на зовнішньому ринку.

Експортний кредит — надається іноземним покупцям чи їхнім банкам з метою фінансування продажу товарів і послуг.

Експортний лізинг — угода, за якою лізингова компанія купує обладнання у національної фірми, а потім надає його за кордон орендареві.

Експортний маркетинг — частина маркетингової роботи, орієнтованої на зовнішній ринок. Покликаний допомогти підприємствам у конкурентній боротьбі, запропонувати дійову стратегію «прориву» на зовнішні ринки перспективними товарами, визначити напрями експортної діяльності.

Ембарго — заборона державою ввезення в свою країну або вивезення в будь-яку іншу країну товарів, послуг, валютних та інших цінностей.

Емісія — випуск в обіг грошових знаків у всіх формах. Емісія цінних паперів може бути приватною (випуск акціонерними компаніями акцій і облігацій) і державною (випуск облігацій державних позик).

Емітент — установа чи підприємство, які проводять емісію.

Ефект витіснення — підвищення процентних ставок і наступне скорочення наміченого чистого обсягу інвестицій в економіці, викликані збільшенням позик федерального уряду на грошовому ринку.

З

Забезпеченість процентів — стан, за якого періодичні зобов’язання щодо виплати процентів за позикою покриваються періодичними надходженнями прибутку. Коефіцієнт забезпеченості процентів підраховується як відношення суми прибутку щодо виплати процентів до суми процентів, які треба погасити.

Забезпечення, застава — особисте майно або нерухомість, які стають частковим або повним забезпеченням, що гарантує погашення позики.

Заборгованість за відсотками — сума відсотків, нарахованих на суму заборгованості за основним боргом і ще не сплачених на певну дату.

Заборгованість за основним боргом — сума використаного і ще не погашеного кредиту (основного боргу) на певну дату.

Заборгованість зовнішня — сума фінансових зобов’язань країни по відношенню до іноземних кредиторів на певну дату, які підлягають погашенню в установлені строки.

Завдаток — сума, що сплачується заздалегідь у забезпечення виконання всіх зобов’язань.

Загальний рахунок — рахунок платіжного балансу, що враховує сальдо поточного рахунку та переміщення капіталу.

Заключна проводка — записи в журналі, за допомогою яких сальдо за рахунками прибутків і витрат за певний період переноситься до статей власного капіталу компанії.

Залишкова вартість — вартість активів (у бухгалтерських книгах компанії або для сплати податків) із вирахуванням амортизації чи інших видів списання з первинної вартості придбання цих активів.

Заставна, іпотечний кредит — юридична угода, за якою власність на активи умовно передається кредитору як забезпечення за наданою позикою; втрачає силу після погашення боргу.

Затрати — сукупність виражених у грошовій формі витрат підприємства, організації, установи на виробництво продукції, надання послуг, виконання робіт та їх реалізацію.

Збитки — суми втрачених активів (наприклад, через крадіжку) або зобов’язань, які виникли внаслідок судового процесу.

Збитки на капітал — сума, на яку виручка від продажу елементів основного капіталу менша за вартість їх придбання.

Звичайна акція — акція, володіння якою не дає права на найбільше сприяння при виплаті дивідендів або при розподілі активів у випадку ліквідації компанії.

Звичайний доход — доход від основної діяльності фірми та від перепродажу активів, що були придбані менше як шість місяців тому.

Звіт про доходи — бухгалтерський звіт про виручку від продажу продукції фірми, операційні витрати на фінансові видатки.

Звіт про прибутки і збитки — звіт про надходження і затрати за звітний період, звіт про рух коштів.

Зобов’язання — вимоги, які пред’являються кредиторами щодо активів підприємства. Існує два види зобов’язань: 1) поточні, короткострокові з термінами погашення менше одного року; 2) довгострокові з термінами погашення понад один рік.

Зобов’язання державної скарбниці (казначейське) — вид державних цінних паперів, які поширюються серед населення і засвідчують внесення їх держателями грошових коштів до бюджету, дають право на одержання фінансового доходу протягом строку володіння цими цінними паперами.

Зовнішні джерела фінансування — поточні борги, довгострокові борги, привілейовані акції та звичайні акції.

Золотий вміст грошової одиниці — ваговий вміст чистого золота, закріплений за національною грошовою одиницею.

І

Іменний чек — чек, який виписується на певну особу і обмежений у розповсюдженні.

Іменні акції — акції, рух яких фіксується в книзі реєстрації акцій акціонерного товариства.

Імпорт — закупівля і ввезення товарів, технологій та послуг з-за кордону для реалізації на внутрішньому ринку країни-імпортера.

Імпортна квота — 1) нетарифні кількісні (вартісні чи натуральні) способи обмеження ввозу певних товарів у країну; 2) економічний показник, який характеризує значимість імпорту різноманітних видів продукції для національної економіки в цілому, а також для окремих галузей виробництва.

Імпортне мито — мито, яке використовується державою для захисту внутрішнього ринку.

Імпортний лізинг — угода, за якою лізингова компанія закуповує обладнання в іноземної фірми і надає його вітчизняному орендареві.

Інвестиції — довгострокові вкладення вільних грошових коштів із метою отримання прибутку. Інвестиції бувають реальні, тобто у капіталовкладення, і фінансові, тобто вкладення в цінні папери, об’єкти приватизації, банківські депозити тощо.

Інвестиційна компанія — різновид кредитно-фінансових установ; акумулює грошові кошти шляхом емісії власних паперів (зобов’язань) та використовує їх для інвестування в інші компанії.

Інвестиційний банк — установа, яка мобілізує довгостроковий позичковий капітал і віддає його в розпорядження позичальникам через випуск та розміщення облігацій або інших боргових зобов’язань.

Інвестор — приватний підприємець, організація чи держава, які здійснюють інвестиції.

Індекс — статистичний показник, який характеризує зміну різноманітних явищ, зокрема економічних (наприклад, індекс товарообігу, виробництва тощо).

Індексне застереження — валютне застереження, яке передбачає зміну ціни і суми платежу залежно від руху загального (чи окремих) індексу цін.

Індекс прибутковості — відношення теперішньої вартості майбутніх грошових потоків проекту до початкових інвестицій у проект.

Індекс цін — індекс, який показує динаміку зміни ціни «ринкового кошика», тобто ціни ринкового набору товарів споживання; використовується для перерахунку номінального обсягу продукції (доходу) в реальний.

Індемнітет — відшкодування збитків, компенсація.

Індосамент — передатний напис власника на звороті чеків, векселів, коносаментів та інших цінних паперів про надання прав за цими документами іншій особі.

Індосант, жирант — особа, на користь якої переводиться вексель, чек тощо за передатним написом.

Ін’єкція — додаткові кошти, які вливаються в потік «до-ходів-витрат»: інвестиції, урядові закупки товарів і послуг, експорт.

Інкасо — вид банківської операції, який полягає в отриманні банком грошей за різноманітними документами (векселями, чеками тощо) від імені й за рахунок своїх клієнтів.

Інкасо чеків — переказ грошей із рахунків клієнтів, які виписують чеки, на рахунки отримувачів чеків; інша назва — кліринг чеків.

Іноземна валюта — грошові знаки іноземних держав, а також кредитні й платіжні документи (векселі, чеки) в іноземних грошових одиницях, які використовуються в розрахунках.

Інфляційний курс — кредитний ризик, який виникає при виході на нові ринки, викликаний непередбаченим збільшенням витрат виробництва.

Інфляція — підвищення загального рівня цін в економіці.

Іпотека — позичка, яка видається під заставу нерухомості, якщо застава, яка служить забезпеченням цієї позички, не передається кредитору, а залишається в руках боржника; на заставлене за такою позичкою майно накладається заборона.

Іпотечний банк — земельний банк, що видає довгострокові позички під заставу нерухомого майна (землі, споруд), а також випускає заставні листи, які забезпечуються заставленою нерухомістю.

Іпотечний кредит — довгострокові позички під заставу нерухомості — землі, виробничих і житлових приміщень.

К

Казначейська облігація — довгостроковий цінний папір, випущений Міністерством фінансів.

Казначейський вексель — короткостроковий цінний папір, випущений Міністерством фінансів.

Камбіо — вексель, позиковий лист.

Камбіст — 1) торговець векселями; 2) спеціаліст у валютних операціях.

Капітал — 1) створені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг; товари, які безпосередньо не задовольняють потреби людини; інвестиційні товари, засоби виробництва; 2) активи компанії за мінусом її боргових зобов’язань.

Капіталізація боргу — конверсія заборгованості в акціях.

Капіталомісткий товар — продукт, при виробництві якого застосовується відносно більша кількість капіталу.

Капітальна оренда — довгострокова оренда, як правило, на шість і більше років.

Капітальний доход — прибуток від перепродажу активів, що були придбані не раніше як шість місяців тому.

Капітальний зовнішній державний борг — зовнішній державний борг, за яким термін платежу ще не настав.

Капітал, який вкладається з ризиком, венчурний капітал — важливе джерело фінансування новостворюваної компанії, а також проектів щодо випуску нової продукції і переорієнтації виробництва; такого роду інвестиції мають більш високий ступінь ризику, але у майбутньому передбачають одержання досить високих прибутків.

Карт-бланш — необмежені повноваження, надані довірителем своєму повіреному для здійснення тих чи інших операцій від імені особи, яка надала карт-бланш.

Картель — формальна письмова або усна угода між фірмами про встановлення цін на продукт або про обсяг виробництва індивідуальних фірм, або про географічний переділ ринку збуту продукції.

Касова готівка — гроші, які банк тримає у своїх сейфах і в касах.

Квазідержавний банк — банк, який є приватною власністю, але контролюється урядом.

Квота — 1) податкова ставка на певну одиницю оподаткування; 2) частка участі перестрахувальника в ризику; 3) частка кожного із учасників картелю в загальному виробництві і збуті.

Кінцевий термін дії — дата, на яку закінчується строк дії опціонів купівлі та продажу. Після цієї дати опціони втрачають свою вартість.

Клієнтура — ряд установ і приватних осіб, які користуються кредитами даного банку і проводять через нього свої операції.

Кліринг — система безготівкових розрахунків, що грунтується на заліку взаємних грошових вимог, її мета — забезпечення рівності товарних поставок і платежів між двома країнами та їх щорічне збалансування.

Ковенант — вимога, обумовлена при викупі підприємства, що передбачає досягнення і збереження певних умов з метою підтримки фінансових можливостей підприємства.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності, миттєвий показник — співвідношення грошових засобів і короткострокових фінансових вкладень та короткострокових зобов’язань підприємства.

Коефіцієнт варіації — статистичний показник, що відображає відносну мінливість рівня ризику і доходу. Обчислюється діленням стандартного відхилення на сподівану величину доходу.

Коефіцієнт виплати — дивіденд на акцію, сплачений грошима, поділений на доход із акції.

Коефіцієнт забезпечення процентів за кредитами —

відношення балансового прибутку до сумарних процентних платежів, є показником фінансової стабільності.

Коефіцієнт конверсії — кількість акцій, на які можна обміняти конвертовані цінні папери. Обчислюється діленням номінальної вартості на ціну конверсії.

Коефіцієнт ліквідності — співвідношення ліквідних активів і поточних зобов’язань підприємства.

Коефіцієнт окупності власного капіталу — чистий прибуток після утримання податків, поділений на власний акціонерний капітал.

Коефіцієнт операційного прибутку — коефіцієнт, який показує співвідношення операційного прибутку (прибутку від реалізації) і виручки від продажу товарів.

Коефіцієнт покриття (платоспроможності) — характеризує співвідношення між поточними активами і поточними зобов’язаннями підприємства.

Коефіцієнт чистого прибутку — частка від ділення чистого прибутку після сплати платежів до бюджету на виручку від реалізації товарів.

«Колл», вимога оплати — неоплачена частка ціни акції.

Комерційний банк — фінансово-кредитна установа, що здійснює універсальні й спеціалізовані банківські операції на основі ліцензії центрального банку за рахунок власних і залучених коштів.

Комерційний кредит — кредит, що надається в товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари.

Комісійний вексель — вексель, прийнятий від векселедержателя для інкасо.

Комісійні операції — комерційні операції, при яких одна сторона (комітент) доручає іншій стороні (комісіонеру) здійснити угоду від свого імені, але за рахунок комітента.

Комісіонер — посередник при укладанні угод; фізична чи юридична особа, яка здійснює за певну винагороду угоди на користь і за рахунок комітента, але від свого імені.

Комітент — особа, яка доручає іншій особі (комісіонеру) укласти угоду чи ряд угод від імені останнього, але за рахунок комітента.

Компенсаційна угода — угода щодо купівлі-продажу, яка передбачає взаємну поставку товарів за однакову вартість.

Компенсаційний акредитив — кредит, відкритий банком чи іншою фінансовою установою за рахунок іншого кредиту.

Конверсійна вартість — поточна ринкова ціна акції, помножена на коефіцієнт конверсії.

Конверсійні валютні операції — валютні операції, пов’язані з купівлею однієї валюти замість іншої на міжнародних валютних ринках.

Конверсія ~ зміна умов державної позики, яка полягає у зменшенні відсотка чи зміні термінів погашення позики.

Конверсія валюти — обмін однієї валюти на іншу за діючим валютним курсом.

Кондиція — норма, стандарт, якість, яким згідно з умовами угоди повинен відповідати той чи інший товар.

Конкурентоспроможність — здатність продукції відповідати вимогам ринку в певний період.

Конкуренція — наявність на ринку значної кількості незалежних покупців і продавців та можливість для них вільно виходити на ринок і залишати його.

Коносамент — документ, в якому відображені умови угоди на морські перевезення.

Консалтинг — консультування продавців, покупців з економічних питань суб’єктів підприємницької діяльності, в тому числі в зовнішньоекономічній сфері.

Консигнація — форма комісійного продажу товарів, за якою їх власник передає комісіонеру товар для продажу зі складу комісіонера.

Консолідація — операція по перетворенню короткострокових державних позик у довгострокові або безстрокові.

Консолідовані звіти — фінансові звіти, підготовлені для всієї корпоративної групи як єдиного економічного суб’єкта.

Консорціум — тимчасове об’єднання промислового і банківського капіталу для здійснення фінансових і комерційних операцій великого масштабу.

Контракт — угода, що визначає взаємні права і обов’язки сторін, які домовляються.

Контрактація — укладення угод між підприємствами — виробниками продукції і організаціями, які заготовляють і реалізовують дану продукцію.

Контрактна ціна — зафіксована в контракті ціна, виражена у валюті, за експортовану чи імпортовану продукцію.

Контроль над іноземною валютою — контроль, який може встановити уряд над попитом громадян і фірм даної країни на іноземну валюту, а також над валютними курсами з метою обмеження своїх зовнішніх платежів, (усунення дефіциту платіжного балансу).

Контрольний пакет акцій.— частка акцій, зосереджена в руках одного власника, що дає можливість здійснювати фактичний контроль за акціонерним товариством.

Концепція подвійного запису — загальна сума активів підприємства завжди дорівнює сумі зобов’язань і власного капіталу.

Концесія — угода на передачу державою в експуатацію приватним підприємцям, іноземним фірмам промислових підприємств або ділянок землі з правом добування корисних копалин і будівництва різноманітних споруд.

Кон’юнктура — сукупність ознак, що характеризують поточний стан економіки у певний період.

Кон’юнктура товарного ринку — результат взаємодії факторів і умов, що визначають структуру, динаміку та співвідношення попиту і пропозиції на товар.

Кореспондентські відносини — договірні відносини між кредитними установами, метою яких є здійснення платежів і розрахунків за дорученнями один одного.

Кореспондентські відносини без рахунку — договірні відносини між кредитними установами за рахунками однієї кредитної установи та її кореспондента в третій кредитній установі.

Кореспондентські відносини з рахунком — договірні відносини між кредитними установами за рахунком, відкритим даною кредитною установою у кореспондента («ностро» — наш), або за рахунком, відкритим кореспондентом у даній кредитній установі («лоро»— їх).

Кореспондентські рахунки — рахунки типу «ностро» (наш) і «лоро» (їх). Рахунок «ностро» в одному банку є рахунком «лоро» в іншому. Основним призначенням кореспондентських рахунків є проведення банками розрахункових операцій за дорученнями клієнтів.

Котирування, валютне котирування — встановлення курсу іноземних валют, цінних паперів або цін товарів на біржах згідно з чинним законодавством і практикою, що склалася.

Котирування акцій — ринкова ціна акцій на фондовій біржі, яка визначається співвідношенням попиту і пропозиції акцій різних компаній і залежить від багатьох факторів, у першу чергу від розміру дивідендів, стійкості репутації фірми, кон’юнктури на відповідному товарному ринку.

Кошти, залучені за рахунок власних джерел — кошти за рахунок нерозподілених прибутків та амортизаційних відрахувань.

Кредит — позичка в грошовій або товарній формі на умовах повернення і з виплатою відсотків.

Кредитна картка — грошовий документ, що пред’являється вкладником і за яким банки беруть на себе ризик негайної оплати товарів і послуг, придбаних їх вкладниками.

Кредитна спілка — асоціація осіб, об’єднаних загальними інтересами, яка продає своїм членам акції і надає позички.

Кредитна угода — угода, що визначає обсяг, форми та умови надання і погашення кредиту.

Кредитний ризик — це ймовірність того, що партнери — учасники угоди не зможуть виконати договірні умови як у цілому, так і щодо окремих позицій.

Кредитні гроші — платіжні засоби і засоби обігу (банкноти, чеки, векселі), що виникли на основі розвитку кредиту і функції грошей як засобу платежу.

Кредитно-грошова політика — зміна маси грошей в обігу з метою досягнення неінфляційного виробництва сукупного продукту при умові повної зайнятості.

Кредитор — один із учасників кредитної угоди, який надає позичку.

Кредиторська заборгованість — грошові кошти підприємства, які належить сплатити юридичній чи фізичній особі.

Кредитоспроможність — наявність передумов для отримання кредиту та здатність повернути його. Визначається показниками, які характеризують позичальника: акуратність при розрахунках за раніше отримані кредити, поточний фінансовий стан і перспектива змін, здатність за необхідності мобілізувати кошти із різних джерел.

Купон — відрізна частина цінного папера (облігації, акції), яка передається замість розписки при отриманні процентів чи дивідендів.

Купонна ставка — процентна ставка, яка сплачується щоквартально, щопівріччя або щорічно власникові облігації.

Купюра — номінальна вартість, яка позначається на паперових грошах, банкнотах, облігаціях та інших цінних паперах, а також самі ці гроші, банкноти, цінні папери, облігації.

Курс — ціна, за якою купуються та продаються акції, облігації й інші цінні папери.

Курс обміну валюти — ціна, за якою валюта однієї країни купується в обмін на валюту іншої країни.

Курсовий перекіс — розходження між офіційним і ринковим курсами валют.

Куртаж, брокерська комісія — винагорода маклеру за посередництво при здійсненні угоди.

Л

Лідз енд легз — вид валютних операцій підприємців, пов’язаний із маніпулюванням термінами розрахунків для отримання економічних вигод. Застосовується при передбачуваних різких змінах валютного курсу, особливо при девальвації і ревальвації.

Лізинг — придбання банком за дорученням підприємств і організацій обладнання, транспортних засобів, іншого майна і передавання їх в оренду.

Ліквідаційна вартість — ціна продажу активів, що повністю амортизовані.

Ліквідні активи — 1) наявні грошові та інші активи, які утворюють наявний грошовий капітал або можуть бути переведені у форму наявного капіталу з мінімальними затратами чи взагалі без затрат; 2) кошти, що легко реалізуються (короткострокові фінансові вкладення, готівка, поточні рахунки, які не дають доходу у вигляді процентів).

Ліквідні кошти — цінності, що легко реалізуються (векселі, цінні папери, які обертаються на біржі).

Ліквідність — гроші чи речі, які можна швидко і легко перетворити в гроші без втрат або при невеликих втратах їх купівельної спроможності.

Ліквідність банку — спроможність банку забезпечити своєчасне виконання своїх зобов’язань. Визначається збалансованістю пасивів і активів балансу банку, ступенем відповідності термінів розміщених активів і залучених банком пасивів.

Ліквідність фірми — здатність фірми своєчасно погашати свої боргові зобов’язання; залежить від обсягу ліквідних коштів і величини заборгованості фірми.

Ліміт — встановлена сума коштів, матеріальних засобів, що їх господарські органи не повинні перевищувати.

Ліцензіар — продавець ліцензії.

Ліцензіат — покупець ліцензії.

Ліцензійна винагорода — відшкодування за надання прав на використання ліцензій, ноу-хау тощо, які є предметом ліцензійної угоди.

Ліцензійна торгівля — основна форма міжнародної торгівлі технологією, що включає угоди із ноу-хау, патентами і ліцензіями на винаходи.

Ліцензія — дозвіл окремим особам і організаціям використовувати винаходи, захищені патентами, технічні знання, досвід, торговельну марку.

Ломбард — кредитна установа, яка надає населенню позички за певний процент під заставу цінних речей; приймає також (за плату) на зберігання деякі предмети домашнього вжитку.

М

Майбутня вартість — вартість інвестиції через визначений період із урахуванням певної процентної ставки.

Маклер — особа, яка має місце на біржі та здійснює угоди від свого імені і за свій рахунок.

Манко — недоважування товару, недостача в касових сумах внаслідок помилки у записах або прорахунку касира.

Марго — поля ділового документа, комерційного листа для різних відміток.

Маржа — різниця між цінами товарів, курсами цінних паперів, процентними ставками та іншими показниками.

Маркетинг — функція збуту, реклами, розподілу і планування номенклатури продукції та дослідження ринку.

Марко — визначення вартості монети за її вагою, а не за номіналом.

Масштаб цін — 1) кількість золота чи срібла, прийнята в країні за грошову одиницю, та її кратні частини; 2) технічна функція грошей; засіб вираження вартості в грошових одиницях.

Матеріальні активи — це активи, що мають матеріальну форму: основні виробничі та матеріальні оборотні засоби.

Матеріально-виробничі запаси, товарно-матеріальні цінності — запаси сировини, матеріалів, незавершене виробництво, готова продукція, призначена для реалізації, — усе, що знаходиться в розпорядженні фірми і необхідне їй для забезпечення виробничих процесів. Є частиною матеріальних активів підприємства.

Межа покриття постійних витрат та прибутків — ціна продажу товару за мінусом змінних витрат.

Менеджер — найманий керуючий, який володіє професійними знаннями щодо організації і управління виробництвом.

Менеджмент — сукупність принципів, методів, засобів і форм управління з метою підвищення ефективності виробництва та збільшення прибутку.

Міжгалузевий баланс — метод економічного аналізу і планування пропорцій процесу розширеного відтворення в галузевому розрізі.

Міжнародна валютна ліквідність — можливість окремої країни або всіх країн безперервно оплачувати свої зовнішні зобов’язання прийнятними платіжними засобами.

Міжнародний банк реконструкції і розвитку, МБРР — банк, в який входить 151 країна і який надає (і гарантує) позики країнам, що розвиваються, для забезпечення їхнього розвитку.

Міжнародний валютний фонд, МВФ — міжнародна асоціація держав, що утворилася після другої світової війни для надання позик в іноземній валюті країнам із тимчасовим дефіцитом платіжного балансу для здійснення заходів стосовно підтримки валютних курсів.

Міжнародний кредит — рух позичкового Капіталу в сфері міжнародних економічних відносин, пов’язаний із наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості та виплати відсотків.

Міжнародні валютні відносини — сукупність суспільних відносин, що складаються при функціонуванні валюти у світовому господарстві і обслуговують взаємний обмін результатами діяльності національних господарств.

Міжнародні лічильно-грошові одиниці — штучні валютні одиниці, що застосовуються як умовний масштаб, для виміру міжнародних боргових зобов’язань, платежів, визначення курсових співвідношень валют, співставлення показників банківських балансів.

Міжнародні платіжні засоби — грошові одиниці, що використовуються у зовнішньоекономічних зв’язках і міжнародних розрахунках між різними країнами.

Міжнародні валютні резерви — іноземні валюти та інші активи, наприклад золото, які країна може використовувати для покриття дефіциту платіжного балансу.

Міжнародні торги, тендери — конкурсна форма розміщення замовлень на світовому ринку обладнання або залучення підрядчика для спорудження комплексних об’єктів і виконання інших робіт, включаючи надання інжинірингових послуг.

Міна — договір, на основі якого кожна із сторін бере зобов’язання передати іншій стороні у власність певне майно без участі грошей.

Мінливість — коливання значень певного показника навколо визначеної величини (середнього або середньоарифметичного визначення цього показника). Чим вища мінливість доходів, тим вищий ризик.

Монетаризм — теорія зайнятості ресурсів і політика стабілізації економіки, в якій грошам відводиться головна роль.

Монетарне правило — правило, сформульоване монетаристами: маса грошей в обігу повинна щорічно збільшуватися темпами, що дорівнюють потенційному темпу зростання загального валового суспільного продукту.

Моніторинг — комплекс спостережень і досліджень, що визначають зміни в навколишньому середовищі, викликані діяльністю людини.

Монополітична конкуренція — конкуренція, яка виникає в тому випадку, коли існує декілька фірм, кожна з яких пропонує різноманітну структуру маркетингу.

Монополія — виключне право виробництва, торгівлі, промислу тощо, яке належить одній особі, певній групі осіб або державі.

Монопольна ціна — ціна, яка встановлюється пануючими в економіці монополістичними об’єднаннями на рівні вищому чи нижчому за ціну виробництва і вартості товару.

Монопсонія — ринкова ситуація, за якої виступає лише один покупець товару, послуги чи ресурсу.

Н

Нарахування — незатверджені витрати, що підлягають відшкодуванню.

Національна грошова система — форма організації грошового обігу в країні, яка склалася історично і закріплена законом.

Національний банк — 1) банк, що належить повністю або частково національному капіталу і діє в його інтересах; 2) у деяких країнах назва центрального банку.

Національний банк України — державний банк країни, що стоїть на першому рівні банківської системи і виконує резервні функції.

Національний доход — 1) загальний доход, отриманий постачальниками ресурсів за їхній вклад у виробництво валового національного продукту — дорівнює ВНП за мінусом відрахувань, які не дають доходу; 2) вартість, створена протягом певного періоду в економіці тієї чи іншої країни.

Невідчутні активи — активи, які не мають фізичної натуральної форми, але наділені «відчутною вартістю» і тому дають фірмі додатковий прибуток. До них належать: торгові марки і знаки, секрети виробництва, видавничі права, патенти, мистецтво управління, висока репутація фірми.

Негоціація тратт — купівля переказних векселів у міжнародних розрахунках.

Незаплановані інвестиції — фактичний обсяг інвестицій за мінусом запланованого їхнього обсягу; збільшення або скорочення товарно-матеріальних запасів фірм внаслідок перевищення обсягу виробництва над обсягом продажу.

Незастрахований ризик — подія, яку неможливо передбачити і проконтролювати; може потягнути за собою збитки, які не можна попередити, придбавши страховку, тому підприємець повинен узяти ці збитки на себе.

Неінвестиційна угода — витрати на придбання акцій, облігацій і другорядних засобів виробництва.

Необмежена відповідальність — необмежений розмір збитків, які власник чи партнер повинні взяти на себе.

Непередбачена інфляція — перевищення очікуваного рівня інфляції у певний період.

Неплатоспроможність — неспроможність сплатити борги.

Нерозмінні на дорогоцінні метали паперові гроші — все, що вважається грошима відповідно до рішень уряду.

Нерозподілений прибуток — частина чистого прибутку, який не розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів і реінвестується в підприємство. Це частина власного капіталу акціонерів, яка не належить до активів.

Нестійкий валютний курс — валютний курс, який вільно змінюється під дією попиту і пропозиції.

Неустойка — визначена угодою чи законом грошова сума, яку боржник повинен заплатити кредитору в разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язань.

Новація — припинення зобов’язань за згодою сторін шляхом їх заміни новими зобов’язаннями.

Ножиці цін — розходження рівнів і динаміки цін міжнародної торгівлі на окремі групи товарів, у першу чергу на готові вироби і паливно-сировинні товари.

Номінал, номінальна ціна, номінальна вартість — вартість, вказана на цінних паперах, паперових грошах, банкнотах, монетах.

Номінальний доход — кількість грошей, які отримали окремі особи чи групи людей за певний період.

Нотифікація — повідомлення векселедержателя векселедавцю про опротестування виданого векселя.

Ноу-хау — сукупність знань, досвіду наукового, технічного, виробничого, фінансового, комерційного чи іншого характеру, що практично застосовуються в діяльності підприємства чи професійній діяльності, але ще не стали загальним надбанням.

О

Обіг — характерна для товарного виробництва форма обміну продуктів праці, грошей, інших об’єктів власності шляхом купівлі-продажу.

Облігація — вид довгострокових боргових цінних паперів, які випускає позичальник — приватна компанія чи якась інша установа.

Обліго — банківські книги, в яких враховується заборгованість банку з боку осіб, зобов’язаних за врахованими векселями, або відображається вся заборгованість клієнта щодо його операцій із банком.

Обмежена відповідальність — обмеження максимального розміру втрат з допомогою раніше встановленої межі; максимальна сума втрат, яких можуть зазнати власники (акціонери) корпорації, що дорівнює сумі, виплаченій ними за свій пакет акцій.

Обов’язковий резерв — встановлений законом резерв.

Оборотний капітал — частина виробничого капіталу (затрати на сировину, робочу силу), що повністю переносить свою вартість на заново створений продукт і повертається до виробника в грошовій формі в кінці кожного кругообороту капіталу.

Оборотні засоби — грошові кошти підприємства, які використовуються для фінансування господарської діяльності — створення запасів сировини, палива, матеріалів тощо; запасів готової продукції, включаючи кошти в незавершених платежах, на розрахункових рахунках у банках і в касах підприємств та організацій.

Овердрафт — сума, одержана по чеку понад надлишок на поточному рахунку; перевищення кредиту в банку.

Овердрафтний кредит — перевищення лімітного кредиту.

Опціон — придбане за певну плату право купувати або продавати будь-які цінні папери або товари протягом певного періоду часу за встановленою ціною. Ф’ючерсний опціон — вид біржової угоди, за якою товар купується з метою наступного перепродажу на біржі.

Оферта — письмова заява продавця про бажання укласти договір на поставку товару, виконання будь-яких послуг.

П

Пай — частина, частка, сума внеску, яка вноситься у загальну справу окремим учасником. Є свідченням членства і права участі в управлінні.

Пакет документів фінансової звітності — баланс на початок і кінець звітного періоду, звіт про прибутки і збитки за цей період тощо.

Паперові гроші — грошові знаки, що мають так званий «примусовий» номінал, як правило, не розмінні на метал і випускаються державою для покриття своїх витрат.

Первинний ринок — ринок, на якому обертаються нові випуски цінних паперів, вперше введених в обіг.

Переоцінка, зниження вартості — процес, за якого вартість активів, найчастіше товарно-матеріальних цінностей, зменшується (береться до уваги зниження їхньої ринкової вартості).

Період окупності — час, необхідний для того, щоб сума, інвестована в той чи інший проект, повністю повернулася за рахунок коштів, отриманих у результаті основної діяльності за даним проектом.

Підвищення обмінного курсу — збільшення вартості національної валюти на ринках іноземних валют; зниження курсів іноземних валют.

Підприємець — людина, яка усвідомлює можливості, що відкриваються в даних економічних умовах, і створює підприємство або бізнес, управляє ним і бере на себе всі пов’язані із цим ризики.

Підприємництво — форма діяльності у сфері виробництва товарів і надання послуг з метою отримання прибутку.

Підприємство — самостійний господарюючий суб’єкт, створений для виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг з метою задоволення суспільних потреб і одержання прибутку.

Планування — формальна процедура, спрямована на збільшення збуту і прибутків фірми, складається зі стратегічного планування і планування маркетингу.

Платіжний баланс — співвідношення платежів, які надійшли в дану країну з-за кордону, і платежів, здійснених нею за кордоном протягом певного періоду часу.

Платіжні угоди — міждержавні угоди, які регулюють організацію розрахунків і платежів між двома чи кількома країнами.

Платоспроможність — здатність суб’єкта підприємницької діяльності погасити свої довгострокові зобов’язання.

Повний строк кредиту — період часу від початку використання до остаточного погашення всієї суми кредиту. Включає термін використання, пільговий період і строк погашення.

Повноцінний попит — попит покупця на товари, що випускаються фірмою, за якого фірма задоволена своїм товарообігом.

Погашення — операція щодо припинення дій, виплат чи ліквідації позики, векселя, облігації.

Податок — установлений державою обов’язковий збір, який сплачують юридичні та фізичні особи.

Позика — надання грошей за певну плату, яка встановлюється, як правило, у процентах до суми виданої позики.

Позичковий капітал — капітал, який отримують за рахунок випуску позичкових цінних паперів — облігацій.

Позичковий процент — плата, яку кредитор одержує від позичальника за використання грошової позики.

Політика «дешевих грошей» — політика збільшення маси грошей в обігу.

Політика «дорогих грошей» — скорочення або обмеження зростання грошової маси в країні.

Політика доходів — державна політика впливу на особисті грошові доходи (заробітну плату) та на ціни товарів і послуг, а отже, і на особисті реальні доходи.

Портфель замовлень — сукупність замовлень, які має фірма на певний період. Портфель замовлень дає змогу виявити можливості та рівень завантаження виробничих потужностей підприємства, його економічні перспективи та місце на товарному ринку.

Портфельні інвестиції — вкладення коштів в акції, облігації та інші цінні папери довгострокового характеру для отримання прибутку.

Посередник — особа, фірма чи організація, які стоять між виробниками і споживачами, сприяючи їхньому спілкуванню.

Послуги — результат невиробничої діяльності підприємства, спрямований на задоволення певних потреб людини.

Постійний капітал — сума довгострокових зобов’язань і власного капіталу компанії.

Постійний рахунок — рахунок, на якому ведеться облік за окремою статтею балансу; не закривається в кінці звітного періоду.

Постійні витрати — витрати, які залишаються незмінними незалежно від обсягу виробництва.

Поточний рахунок, контокорентний рахунок — рахунок у банку для зберігання грошових коштів установ, організацій, підприємств і безготівкових розрахунків за різними платежами.

Поточні активи — грошова готівка та активи, що, як очікується, будуть переведені у форму грошової готівки або використані в найближчому майбутньому, як правило, протягом року.

Поточні витрати — короткострокові витрати, що повністю списуються того ж року, у якому використані.

Премія за ризик — додаткова ставка доходу, що має бути сплачена інвесторам, власникам активів. Чим ризикованіші активи, тим вища премія.

Прибуток — форма чистого доходу підприємства, один із найважливіших показників, який характеризує економічну ефективність його діяльності.

Приватизаційний чек, ваучер — «валюта обмеженого застосування», яку можна обміняти на акції одного чи кількох підприємств. Ваучери розподіляються безкоштовно або за незначну плату як серед усього населення, так і серед конкретно визначених його груп.

Приватизація — перехід державної власності у власність приватних осіб.

Привілейовані акції — акції, які дають їхньому власникові першочергове право на отримання доходу (у вигляді раніше встановленого відсотка) і вкладених в акції коштів за їхньою номінальною ціною (у випадку ліквідації акціонерного товариства).

Придбання активів — викуп компанії шляхом купівлі певних активів замість акцій даної компанії.

Принципал — 1) голова, господар; 2) основний (головний) боржник у зобов’язаннях; 3) особа, від імені якої діє агент.

Приріст капіталу — отримується в результаті продажу цінних паперів, рухомої і нерухомої власності за цінами, вищими ніж ті, за які їх придбали.

Проводка, бухгалтерський запис — запис господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

Проводки щодо закриття рахунків — перенесення записів про угоди з журналу на рахунки до головної бухгалтерської книги.

Прогнозування — форма передпланової діяльності, пов’язана з аналізом стану та оцінкою перспектив розвитку процесів у економічній, соціальній і технічній галузях.

Продуцент — виробник; країна, що виробляє певний товар.

Пролонгація — продовження строку дії угоди, позички, векселя тощо.

Простий вексель — зобов’язання, яке видає позичальник на ім’я кредитора.

Р

Рахунки дебіторів, дебіторська заборгованість — рахунки, що утворюються у зв’язку з поставками в кредит. У балансі підприємства відображаються як поточні активи.

Рахунки до оплати, кредиторська заборгованість — суми, що нараховуються постачальникам за купівлю в них товарів або послуги в кредит. У балансі підприємства записуються як короткострокові зобов’язання, які повинні бути сплачені протягом одного року.

Рахунок — документ на отримання грошей за надані послуги чи виконану роботу.

Рахунок-фактура — рахунок на відправлений товар в оптовій чи зовнішній торгівлі.

Реальна заробітна плата — кількість товарів і послуг, які працівник може придбати на свою грошову заробітну плату, тобто купівельна спроможність грошової заробітної плати.

Реальний бюджетний дефіцит — встановлена фактична сума перевищення витрат бюджету над надходженнями.

Реальні інвестиції — довгострокові вкладення у галузі матеріального виробництва.

Ревальвація — підвищення раніше встановленої вартості валюти.

Реверс — 1) зворотний бік монети або медалі; 2) зобов’язання про зворотний викуп заставлених векселів; 3) зобов’язання купувати певні товари тільки у даного монополістичного об’єднання.

Регулювання — державні правила і закони, що контролюють поведінку фірм. Основні види: економічне і соціальне регулювання.

Реінвестиція — повторні додаткові вкладення коштів, отриманих у формі доходів від інвестиційних операцій.

Рейтинг облігацій — метод оцінки ймовірності неоплати облігацій організацією, яка їх видала.

Резерв за сумнівною заборгованістю — приблизна сума безнадійної щодо повернення заборгованості дебіторів.

Резервна норма — встановлений мінімальний процент депозитних зобов’язань, які комерційний банк повинен тримати на кореспондентському рахунку в НБУ.

Резервний акредитив — зобов’язання банку-емітента перед отримувачем-бенефіціаром провести платіж у межах вказаної суми у випадку невиконання імпортером своїх зобов’язань за основним контрактом.

Резервний капітал — частина власних коштів акціонерного товариства та інших приватних підприємств, що утворюються за рахунок відрахувань від прибутку.

Резервний фонд — регулярні відрахування коштів на певні цілі, наприклад, для погашення боргу або на зношування основних засобів.

Рекамбіо — 1) зворотний вексель; 2) рахунок банку клієнта на відшкодування витрат, пов’язаних із протестами прийнятого на інкасо векселя.

Рекапіталізація, рефінансування — зміна первинної фінансової структури підприємства, яке викуповують, щоб мати змогу змінити строки погашення заборгованості або капіталізувати її. Рекапіталізація дає можливість первинним інвесторам вийти з підприємства, що викуповується.

Реквірент — векселедержатель, який звертається до нотаріального або іншого відповідного органу з вимогою опротестувати вексель.

Ремісія — комерційна знижка для округлення суми платежу за рахунком.

Рента — певний доход із капіталу, майна чи земельної ділянки, що не потребує від своїх отримувачів підприємницької діяльності.

Рентабельність — показник, який характеризує прибутковість (збитковість) виробничої діяльності за певний проміжок часу.

Рейтинг — короткострокова оренда машин та обладнання без права їх наступного придбання орендарем.

Репортна угода — продаж цінних паперів банку за курсом дня при умові їх купівлі через певний строк за підвищеним курсом.

Референція — характеристика, яка дається підприємству чи особі іншою особою, організацією, акціонерним товариством, банком, які користуються довірою в ділових колах. У референції зазначаються ділові якості і кредитоспроможність особи чи організації, на яких видається референція.

Рефінансування, роловер — випуск нових облігаційних позик для погашення основного боргу за позиками випущених раніше облігацій. Інше значення — пролонгація кредиту, як правило, шляхом видачі нової позики взамін старої або обмін старих облігацій на нові.

Ризик — можливість зазнати втрат за несприятливого перебігу подій.

Ризиковий капітал — довгострокові інвестиції у цінні папери або підприємства з високим ступенем ризику.

Ринкова вартість — сума, яку можна отримати при продажу активів (власності) на ринку.

Ринок — механізм, що зводить разом покупців (пред’явників попиту) і продавців (постачальників) конкретного товару чи послуги.

Ринок іноземної валюти — ринок, на якому валюта однієї країни використовується для придбання (обміну) валюти іншої країни.

Ринок короткострокового капіталу — ринок таких короткострокових боргових зобов’язань, як депозитні сертифікати, зобов’язання великих компаній, що обертаються на ринку, але не мають спеціального забезпечення; акцепти; казначейські векселі; дисконтні облігації. Всі ці інструменти ліквідні та не вважаються ризиковими.

Ринок позикових коштів — фінансовий ринок, на якому проводяться операції з купівлі та продажу середньострокових та довгострокових боргових зобов’язань у формі облігацій, закладних тощо.

Розрахунковий баланс — співвідношення всіх грошових вимог, зобов’язань і матеріальних активів даної країни за кордоном із грошовими вимогами, зобов’язаннями і матеріальними активами інших країн у даній країні, зафіксоване на певну дату.

Розрахунковий прибуток — сума прибутку після відрахувань до бюджету та у вищестоящі органи, виплати відсотків за кредит, штрафів і неустойок. Є основою для формування фондів матеріального стимулювання.

Роялті — вид ліцензійної винагороди, тобто періодичні відсоткові відрахування, або поточні відрахування, що встановлюються як фіксована ставка (у відсотках) на основі підрахунку фактичного економічного результату використання ліцензії і виплачуються покупцем ліцензії через певні погоджені проміжки часу.

С

Сальдо — різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний проміжок часу.

Самоокупність — принцип, на основі якого підприємство всі свої витрати покриває за рахунок виручки від реалізації продукції.

Самофінансування — система господарювання, за якої підприємство покриває всі затрати на просте і розширене відтворення за рахунок власних джерел коштів.

Санація — система заходів, які проводяться для запобігання банкрутствам промислових підприємств, установ банків та інших організацій.

Санкції економічні — заходи примусового впливу, що застосовуються до підприємств, які допускають порушення в фінансово-господарській діяльності, що завдають збитків своїм партнерам або державі. Найпоширенішими їх видами є договірні, банківські, фінансові.

Свінг — у клірингових угодах ліміт кредиту, який взаємно надається сторонами для покриття тимчасового підвищення платежів над надходженнями.

Світч — спекулятивна операція по продажу одних цінних паперів або валюти з метою купівлі інших цінних паперів, валюти.

Своп — банківська операція по обміну валют.

Сезонне фінансування — сума поточних активів із вирахуванням мінімального (фіксованого) рівня поточних активів, тобто та частина поточних активів, яка може змінюватися щомісяця.

Середній період інкасації — середній строк, необхідний компанії для стягнення боргів із дебіторів.

Середній період погашення заборгованості — середня кількість днів між датою одержання товару та датою сплати покупцем рахунку.

Середній період сплати рахунків постачальникам — середня кількість днів, протягом яких фірма сплачує свої рахунки постачальникам.

Сертифікат (свідоцтво) на володіння акціями — сертифікат, що підтверджує право власності на акції.

Синдикація — практика розподілення між кількома організаціями ризику фінансування великих угод щодо викупу підприємства.

Синергізм — економія та інший виграш за рахунок поєднання компаній при злитті.

Система подвійного запису в бухгалтерському обліку — будь-яка бухгалтерська операція потребує проводки за двома рахунками: дебетовим і кредитовим, а кожний дебетовий запис супроводжується відповідним кредитовим; є предметом вивчення курсу бухгалтерського обліку.

Списання безнадійних боргів — вилучення суми безнадійної заборгованості із суми дебіторської заборгованості.

Спонсор — організація, фірма, приватна особа, які фінансують певний захід повністю або частково.

Спонтанні активи — активи компанії, рівень яких змінюється залежно від товарообігу фірми.

Ставка капіталізації — ставка дисконту, за якою дисконтуються доходи, наприклад дивіденди.

Стагнація — застій у виробництві, торгівлі та інших галузях економіки.

Стагфляція — так званий застійний стан економіки країни при розвитку інфляційних тенденцій, тобто економічна криза плюс інфляція.

Стандартне відхилення — змінність доходів або середнє відхилення від сподіваної величини.

Статут — положення про права та обов’язки будь-яких осіб чи організацій.

Статутний капітал — початкова, визначена статутом сума капіталу фірми, що формується в основному за рахунок виручки від продажу акцій.

Статутний фонд — сума коштів, необхідна для того, щоб почати діяльність підприємства. Створюється за рахунок внесків партнерів-засновників.

Стратегічний план — план, що вказує, які маркетингові дії фірма повинна розпочати, для чого вони потрібні, хто відповідає за їх реалізацію, де вони застосовуватимуться і як будуть завершені.

Страхування — фінансове забезпечення від можливих збитків шляхом періодичних внесків до спеціальної установи, яка виплачує грошові суми у випадку, коли завдано збитків.

Строкова операція — операція купівлі або продажу валюти за визначеним курсом для передачі на певну дату в майбутньому.

Структура капіталу — фінансові складові капіталу фірми. Чим більша частка заборгованості порівняно із власним капіталом, тим вищим вважається фінансовий ліверидж фірми.

Структурна валютна політика — сукупність заходів, спрямованих на здійснення довгострокових структурних змін у світовій валютній системі.

Субвенція, субсидія — державна цільова фінансова допомога місцевим органам влади чи окремим галузям народного господарства.

Сума кредиту — грошові ресурси у відповідній валюті, які банки чи кредитні установи надають позичальникам.

Сума фірмового кредиту — частина вартості поставлених товарів, яка оплачується імпортером у розстрочку.

Схильність до ліквідності — надання інвесторами переваги наявним коштам, а не майбутнім доходам.

Т

Тариф — система ставок, яка визначає розмір плати за роздрібні послуги; система ставок оплати праці.

Тверда валюта — валюта, стійка щодо власного номіналу, а також щодо курсів інших валют, забезпечена золотом чи іншими цінностями.

Тверда контрактна ціна — ціна угоди, зафіксована на певному рівні в момент підписання контракту.

Тендер — ціна, запропонована підприємством; її визначають залежно від цін, які можуть призначити конкуренти, а не від рівня власних витрат або величини попиту на даний товар.

Тендерний комітет — тимчасовий цільовий орган, який створюється замовником (покупцем) у зв’язку з проведенням міжнародних торгів.

Теорія портфеля — галузь економіки фінансів та управління фінансами, пов’язана із вибором найефективнішого поєднання активів, тобто портфеля, який забезпечить найбільший можливий очікуваний прибуток за даного рівня ризику, або мінімальний ступінь ризику за даної очікуваної норми прибутку.

Термін використання кредиту — термін, протягом якого позичальник використовує позичку банку для оплати своїх зобов’язань.

Термін кредиту — показує, на який час видається кредит. Залежно від терміну розрізняють короткострокові, середньострокові та довгострокові кредити.

Тимчасовий рахунок — рахунок доходів (надходжень) або затрат. Це тимчасовий рахунок, який закривається в кінці кожного звітного періоду.

Товар — продукт праці, призначений для продажу.

Товариство — форма організації бізнесу для одержання прибутку. Складається з двох або більше власників.

Товариство з обмеженою відповідальністю — компанія, де один або кілька партнерів можуть мати обмежену відповідальність за умови, що хоча б один партнер має необмежену відповідальність.

Товарна біржа — комерційне підприємство, регулярно функціонуючий ринок однорідних товарів з певними характеристиками.

Товарний акредитив, документарний акредитив — акредитив, який відкриває покупець в обслуговуючому банку, для розрахунку між покупцем і постачальником в основному в зовнішній торгівлі.

Товарний демпінг — експорт товарів за заниженими цінами, тобто нижчими за ціни на внутрішньому ринку.

Товарообіг — загальний обсяг виручки від реалізації продукції фірми.

Торги — форма закупки, за якої покупець оголошує конкурс для продавців на товар із певними техніко-економічними характеристиками.

Торговельна знижка — частина роздрібної ціни товару, призначена для повернення витрат обігу і утворення прибутку роздрібних торговельних підприємств.

Торговий баланс — показує експорт та імпорт товарів і послуг у національній валюті.

Трансакція — банківська операція, переказ грошових коштів (у тому числі за кордон) з якоюсь певною метою.

Трансферт — 1) перенесення угоди з одного рахунка на інший; 2) переказ грошей з однієї фінансової установи в іншу чи з країни в країну; 3) переказ іменних цінних паперів одним власником іншому.

Трансфертні ціни, внутріфірмові ціни — вид цін, в тому числі і в міжнародному товарообігу, які використовуються при обміні товарами в рамках міжнародних і транснаціональних корпорацій і підприємств, а також їхніми підрозділами, розміщеними в різних країнах.

Трасант — особа, яка повинна заплатити за переказним векселем.

Трасування — спосіб міжнародних розрахунків, за яким кредитор виписує тратту в іноземній валюті та продає її на валюту своєї країни.

Тратта — переважно в міжнародних розрахунках переказний вексель.

Трест — об’єднання підприємців, характеризується тим, що підприємства, які входять у нього, втрачають свою виробничу, комерційну та юридичну самостійність і підпорядковуються єдиному управлінню.

У

Угода — договір по торгових платежах,, кредитних операціях тощо. Укладається між двома або декількома сторонами, Обумовлюється вартість, погоджуються умови, час, місце укладення угоди.

Ультимо — останній день певного періоду (місяця, кварталу, року), встановлений як термін виконання угоди.

Умови контракту — погоджені сторонами і зафіксовані в контракті предмет угоди, характеристика товару, ціни, строки виконання зобов’язань, а також взаємні права та обов’язки сторін.

Універсальна біржа — біржа, на якій здійснюються операції не лише із товарами, але і з валютою, цінними паперами, а також фрахтовими контрактами.

Управління витратами — управлінська діяльність, що контролює затрати і забезпечує економію.

Учасник ринку — особа, яка купує і продає від імені своїх клієнтів, а також за власний рахунок товари і послуги.

Ф

Фактичні інвестиції — реальний обсяг інвестицій приватних фірм, що дорівнює сумі запланованих і незапланованих інвестицій.

Фактичні резерви — сума депозитів банку в федеральному резервному банку даного регіону, а також його касова готівка.

Фактори — конкретні події та тенденції, що належать до відповідних галузей необхідної інформації, тобто до основних розділів дослідження ринку.

Фактори виробництва — економічні ресурси: земля, праця, капітал, підприємницькі здібності.

Факторинг — вид послуг, при якому банк бере на себе посередницькі операції при розрахунках між постачальниками і споживачами, при тимчасовій відсутності коштів.

Фікс — 1) встановлена ціна на товари; 2) точно визначена сума винагороди.

Фіксований валютний курс — офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, що ґрунтується на визначених чинним законодавством валютних паритетах.

Фіктивний капітал — капітал (акції, облігації), який, на відміну від реального (у формі грошей чи обладнання), являє собою не вартість, а лише право на отримання доходу.

Фінансове планування — процес оцінки потреб фірми в грошових ресурсах і вирішення того, як саме задовольнити ці потреби.

Фінансовий аналіз — розгляд та оцінка звіту про доходи і баланс.

Фінансовий важіль, коефіцієнт використання позикових коштів — залежність прибутку підприємства від ступеня використання ним позикових коштів, при фіксованій вартості яких створюється додатковий фінансовий важіль для акціонерів, якщо весь накопичений таким чином прибуток збільшує їх частину в загальному капіталі компанії. Фінансовий важіль розраховується як співвідношення суми позичкового капіталу і суми власного акціонерного капіталу компанії. Чим більша частка довгострокової заборгованості, тим міцніший фінансовий важіль.

Фінансовий ліверидж — фінансування інвестицій за рахунок позик.

Фінансовий лізинг — вид довгострокової оренди; за час дії лізингової угоди орендар сплачує орендодавцю всю величину амортизації орендованого майна.

Фірма — підприємство, яке має права юридичної особи.

Фіск — державна казна.

Фонд — грошові кошти або матеріальні цінності держави, підприємства з цільовим призначенням.

Фондова біржа — функціонуючий ринок із купівлі-продажу цінних паперів.

Фонд стабілізації — резерв грошей чи товару, який використовується, щоби протидіяти зміні ціни шляхом скуповування (продажу) цього товару, коли ціна його падає (зростає).

Фондування — конверсія короткострокової заборгованості в довгострокову, рефінансування; випуск довгострокових цінних паперів на суму короткострокових зобов’язань і використання одержаних таким чином коштів для сплати короткострокової заборгованості.

Форвардний контракт — угода про купівлю-продаж певної кількості товару, державних цінних паперів, іноземної валюти або іншого фінансового інструмента за поточною ціною (ціною спот) із поставкою і оплатою в певний момент у майбутньому.

Форфейтинг — форма міжнародних фінансових розрахунків: переуступка продавцем права вимоги платежу від покупця за поставлені йому товари або надані послуги. Відбувається, як правило, у формі продажу векселя.

Франшиза — умова страхового договору, що передбачає звільнення страхувальника від відшкодування збитків, які перевищують визначений резерв.

Ф’ючерсні контракти з іноземною валютою — формальна угода, за якою продається чи купується певна сума валюти за визначеним курсом для передачі її у визначений час у майбутньому.

Ф’ючерсні операції — термінові угоди на біржах, що є формою купівлі-продажу сировинних товарів, золота, валюти, фінансових і кредитних інструментів за фіксованою у момент укладення угоди ціною та з виконанням операцій через певний проміжок часу.

X

Хедж — термінова угода, укладена для страхування від можливого падіння ціни.

Хеджування — операції на біржах, які дозволяють страхуватися від небажаних змін цін по контрактах та комерційних операціях, що передбачають поставку (продаж) товарів у майбутньому. Хеджування здійснюється на біржі шляхом зустрічної купівлі (продажу) ф’ючерсних контрактів.

Холдинг — вид підприємництва, суть якого полягає в придбанні контрольних пакетів акцій різноманітних компаній з метою встановлення контролю за їх діяльністю та отримання доходів у вигляді дивідендів.

Холдинг-компанія — компанія, яка контролює інші компанії за рахунок того, що має контрольний пакет акцій.

Ц

Цедент — кредитор, який поступається своїм правом вимоги іншій особі.

Центральний банк — банк, основною функцією якого є контроль за кількістю грошей в обігу даної країни.

Циклічно збалансований бюджет — рівність обсягу урядових витрат на товари і послуги та чистого обсягу податкових надходжень у межах економічного циклу; дефіцит бюджету, який виникає у період спаду ділової активності, компенсується бюджетним надлишком у період процвітання.

Ціна — кількість грошей (інших товарів та послуг), які виплачуються чи отримуються за одиницю товару чи послуги.

Цінні папери — документи, що містять майнові права, які дають право на отримання певної частини доходу. До них належать акції, облігації, векселі.

Ч

Чартер — угода між власником судна і фрахтувальником на оренду всього судна або його частини на певний рейс чи строк.

Частковий резерв — резервна форма, яка становить менше 100 відсотків депозитних зобов’язань комерційного банку.

Чек — грошовий документ встановленої форми, що містить наказ чекодавця кредитній установі про видачу держателю чека вказаної у ньому суми.

Чековий вклад — будь-який вклад у комерційному банку чи ощадній установі, на який можна виписувати чек.

Чисте інкасо — інкасо фінансових документів, коли вони не супроводжуються комерційними документами.

Чистий прибуток — частина балансового прибутку, яка залишається в розпорядженні підприємства, установи після сплати платежів до бюджету і використовується для формування фондів накопичення, споживання, резервного тощо.

Ш

Штат — постійний склад співробітників певного підприємства, організації, установи.

Штраф — плата за порушення однією зі сторін договірних зобов’язань, основною метою якої є відшкодування збитків потерпілій стороні.

Ю

Юридична особа — організація, фірма, корпорація, для яких характерні такі ознаки, встановлені законодавством: а) незалежність існування юридичної особи від окремих членів, які входять до її складу і можуть змінюватися; б) наявність у неї власного майна; в) право купувати, користуватися і розпоряджатися власністю; г) право від свого імені бути позивачем і відповідачем у суді; д) самостійна майнова відповідальність.

Я

Ярмарок — з’їзд торгових і промислових організацій, комерсантів, промисловців, що відбувається переважно з метою оптового продажу і купівлі товарів за виставленими зразками.