4. Види права інтелектуальної власності.

Загальновизнано, що в умовах постіндустріального су­спільства провідну роль у системі суспільного поділу праці відіграє інтелектуальна, творча діяльність, яка перетворю­ється на визначальну силу формування та розвитку людсь­кої цивілізації.

Інтелектуальна діяльність - одна з форм життєдія­льності людини, сутнісна основа процесу створення інте­лектуального продукту та відтворення інтелектуального ка­піталу, найпотужніша рушійна сила розвитку людської ци­вілізації. Вона спирається на сукупність досягнень науки, культури, традиції та духовні цінності, накопичені люд­ством протягом тисячоліть.

Інтелектуальна діяльність поєднує два взаємопов'язані аспекти:

1) репродуктивний - спрямований на вирішення стан­дартних завдань, досягнення заданих результатів, застосу­вання відомих алгоритмів та типових засобів;

2) творчий - спрямований на вирішення нестандарт­них завдань, які вимагають створення нових (неповторних, оригінальних, унікальних) або нестандартного застосуван­ня відомих засобів у принципово нових ситуаціях, які не мають аналогів у минулому.

Таким чином, творча праця спрямована на створення і впровадження інновацій. Водночас її результатом є не лише новий інтелектуальний продукт, а й інтелектуальний роз­виток самої особистості.

Поєднуючи творчу і репродуктивну складові, інтелек­туальна діяльність втілюється і виявляється у певних ре­зультатах - інтелектуальних продуктах. При цьому слід зауважити, що не існує абсолютно творчого результату, вод­ночас не існує інтелектуального продукту, отриманого без мінімальних творчих зусиль. Не всяка інтелектуальна діяльність є творчою працею, водночас будь-який творчий результат — продукт інтелектуальної діяльності.

Результати інтелектуальної діяльності, стосовно яких здійснюється правова охорона (які мають властивість охороноздатності), є об'єктами інтелектуальної власності.

Інтелектуальна діяльність може бути структурована та­ким чином:

I. Літературно-мистецька діяльність — особливий вид творчої інтелектуальної діяльності, що характеризуєть­ся такими специфічній ознаками:

1) об'єктом правової охорони виступає твір, виражений у певній об'єктивній формі, яка унеможливлює його відтво­рення;

2) об'єктом правової охорони виступає форма, а не зміст твору;

3) правова охорона надається твору незалежно від його науково-теоретичного, художньо-естетичного рівня, жан­ру, призначення, суспільних та інших якостей;

4) літературно-художня діяльність та її результати не підлягають будь-якій перевірці на відповідність вимогам закону;

5) літературно-художня діяльність та її результати не підлягають будь-якому обмеженню та ліцензуванню, пе­ревірці, експертизі ті)що (свобода слова, конституційний принцип літературної діяльності);

6) авторське право на літературно-художній твір вини­кає з факту його створення, а не реєстрації;

7) застосування результатів літературно-мистецької діяльності сприяє збагаченню внутрішнього світу людини, розвитку особистості.

II. Науково-технічна діяльність, яка охоплює ті види творчої інтелектуальної діяльності, що пов'язані з досяг­ненням певних науково-технологічних результатів (науко­во-дослідна, проектно-конструкторська, проектно-техноло­гічна, винахідницька раціоналізаторська діяльність тощо) і характеризується такими ознаками:

1) об'єктом правової охорони виступають лише ті резуль­тати науково-технічної творчості, які відповідають законо­давче встановленим умовам охороноздатності;

2) науково-технічна діяльність та її результати підля­гають обов'язковій перевірці, експертизі на їх відповідність вимогам охороноздатності;

3) результати науково-технічної діяльності, які відпові­дають умовам охороноздатності, підлягають обов'язковій державній реєстрації, на підставі якої видається відповід­ний охоронний документ (патент, ліцензія тощо);

4) застосування результатів науково-технічної діяль­ності сприяє забезпеченню суспільства необхідними для життєдіяльності інтелектуальними продуктами, в тому числі сучасними засобами, предметами праці тощо.

У контексті аналізу творчої інтелектуальної діяльності як джерела створення об'єктів інтелектуальної власності слід виокремити специфічний вид творчості, спрямований на створення засобів індивідуалізації учасників цивільного обігу товарів і послуг, який займає проміжне місце між літе­ратурно-мистецькою і науково-технічною творчістю (ство­рення оригінальних фірмових найменувань, знаків для то­варів та послуг тощо).

Узагальнюючою формою інтелектуальної діяльності є інтелектуальний продукт - представлена на матеріаль­них носіях інформація, яка містить нове знання, що є резу­льтатом інтелектуальної творчої праці. Таким чином, най-загальніше визначення інтелектуального продукту — нові знання, передані у вигляді інформації.

Щодо науко­во-технічної інтелектуальної творчості - це об'єктивні знання про природу, матеріальну діяльність людини у різ­них її проявах; щодо художньо-мистецької творчості — це суб'єктивне сприйняття та відображення внутрішнього світу людини, навколишнього середовища, інших людей.

Як першооснова виробничих інновацій інтелектуальні продукти є корисними для виробників. Вони також цікав­лять споживачів, які прагнуть задовольнити свої куль­турні, духовні запити. Відтак результати інтелектуаль­ної праці набувають споживчої цінності, є корисними, придатними для задоволення людських потреб, що є важливою ознакою товару як фундаментальної категорії ринкової економіки.

Як уже зазначалося, результати твор­чої праці (матеріальні блага) стають інтелектуальними про­дуктами, коли набувають певної об'єктивної форми, яка за­безпечує їх сприйняття іншими людьми. Матеріальний носій творчої праці виступає як річ і може передаватись у власність іншим особам, водночас сам результат творчої праці (нематеріальне благо) належить його творцю і може використовуватись іншими людьми лише за згодою авто­ра. Таким чином, продуктам інтелектуальної праці при­таманна певна специфіка щодо трактування традицій­ного набору властивостей ринкових товарів:

1) товари і послуги, які створюються на основі кодифі­кованого знання, є унікальними, водночас можливість їх безмежного тиражування породжує ринок гомогенної про­дукції, що адекватно реагує на динаміку попиту і пропо­зиції;

2) інтелектуальні продукти є ідеальними, суб'єктивни­ми, пов'язаними з конкретними особистостями, водночас вони мають певне матеріальне втілення, доступну для інших людей об'єктивну форму, що сприяє їх реалізації;

3) інтелектуальні продукти, що є результатом науково-технічної діяльності, мають короткий життєвий цикл, підлягають швидкому моральному зносу;

4) для інтелектуальних продуктів поняття відтворення трансформується у поняття тиражування унікальних ре­зультатів творчої праці, при цьому витрати виробництва інтелектуальних продуктів і витрати на їх тиражування не збігаються між собою;

5) незалежно від того на якій мові, носіях, у якій формі представлені та розтиражовані інтелектуальні продукти, вони завжди мають конкретних творців - авторів ідей;

6) для інтелектуальних продуктів непридатними є тра­диційні вимірники ринкової цінності, витрати виробницт­ва, граничної корисності тощо.

На думку сучасних дослідників, результати творчої інте­лектуальної діяльності можна поділити на такі групи:

1. Форменні інтелектуальні продукти - результати творчої людської діяльності, для яких важливе значення має форма втілення (наприклад, унікальні твори мисте­цтва). Відособлення цих продуктів ґрунтується на самому факті їх створення і не потребує додаткових дій.

2. Змістовні інтелектуальні продукти - результати творчої людської діяльності, для яких важливого значен­ня набуває не стільки форма, скільки зміст. Як правило такі продукти мають прикладний, утилітарний характер, їх відособлення потребує певних дій, пов'язаних з проведен­ням експертизи та спеціальної реєстрації.

З погляду дослідження інтелектуальної власності ре­зультати творчої діяльності поділяються на три ве­ликі групи:

• об'єкти літературно-художньої власності;

• об'єкти промислової власності;

• засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу товарів і послуг.

Однак в сучасному розумінні в залежності від викладеного вище поділу об’єктів права інтелектуальної власності виділяють такі види права інтелектуальної власності: авторське право та суміжні права; право промислової власності; засоби індивідуалізації продукції, робіт, послуг; нетрадиційні об'єкти інтелектуальної діяльності.

Авторське право стосується творів. Термін “авторське право” наголошує на особі творця літературного або художнього твору, підкреслюючи, що автор має певну право­мочність щодо свого твору.

Суміжні права зазвичай об'єднують три різновиди прав: права виконавців на виконання, права виробників фонограм на фоно­грами та права організацій ефірного мовлення на радіо- та те­левізійні програми.

Право промислової власності.

Винахід - це ідея, яка уможливлює прак­тичне вирішення конкретної проблеми в галузі техніки. Як пра­вило, винаходи охороняють за допомогою патентів.

Основна мета патентної системи проста й доцільна: забезпе­чити прогрес у галузі промислових технологій в інтересах спільноти. Для заохочення технічних вдосконалень і сприяння їхньо­му розкриттю будь-яка особа, яка розробила вдосконалення, інший виріб чи спосіб його виготовлення, нову речовину і (або) спосіб її одержання, може після розкриття деталей патентному бюро своєї або іншої країни одержати набір виключних прав на певний період часу.

Корисні моделі. Другий спосіб охорони винаходів полягає в реєстрації або видачі патенту на корисну модель. Вираз “корисна модель” вживають для найменування винаходів певних видів. У більшості національних законодавств, що містять положення про корисні моделі, до цієї категорії належать винаходи в галузі меха­ніки.

Корисні моделі покликані заохочувати винахідників та інвес­торів вкладати свої знання та кошти в розробку й охорону техні­чних вдосконалень, які не відповідають критеріям патентоздатності. Вартість такої охорони значно нижча, а процедура приско­рена.

Промислові зразки. У широкому плані промисловий зразок можна визначити як орнаментальне або естетичне зовнішнє офор­млення корисного виробу (приклад радіаторна сітка мерседесу). Орнаментальне зовнішнє оформлен­ня може містити форму, орнамент, колір виробу. Воно має милу­вати око. Виріб має піддаватися тиражуванню у промислових масштабах. Звідси назва “промисловий зразок”. Якщо останній критерій не задовольняється, об'єкт можна класифікувати як твір мистецтва, що його охороняє авторське право.

Відповідно до законодавства ряду країн, щоб підлягати охо­роні, промисловий зразок має бути новим, за законами інших країн він має бути оригінальним.

Промислові зразки зазвичай охороняють від недозволеного виготовлення копій або імітації.

З розвитком мистецтва дизайну споживачі все більше праг­нуть поєднання корисності товарів з приємним зовнішнім вигля­дом останніх. Фірми-виробники збільшують витрати на дизайн і охорону результатів творчої праці дизайнерів шляхом реєстрації відповідних промислових зразків. ,_;

Засоби індивідуалізації товарів і послуг.

Торговельні марки. Ідея торговельної марки не є новою. Про­тягом багатьох століть купці та промисловці роблять на своїх ви­робах спеціальні позначки, що відрізняють їх від продукції кон­курентів. Торговельні марки у їх сучасному розумінні вперше з'явили­ся у XVIII ст. внаслідок розвитку міжнародних зв'язків і прий­няття законів, що гарантували свободу торгівлі та промисловості. Швидке зростання обсягів внутрішньої та міжнародної торгівлі зумовило ширше використання торговельних марок як засобів пізнання та розрізнення товарів в інтересах виробників, торгівців і споживачів.

Комерційні (фірмові) найменування. Комерційні найменуван­ня містять назву, терміни або найменування, які засвідчують ха­рактер діяльності фірми та допомагають відрізнити її від інших виробників.

Охорона найменувань відповідає інтересам як виробників, так і споживачів, однаковою мірою зацікавлених у наявності право­вих інструментів, що запобігають використанню комерційного найменування способами, які вводять в оману або призводять до плутанини.

Географічні зазначення. Зазначення походження та наймену­вання місця походження, відомі як географічні зазначення, є од­ним із видів комерційних позначень.

Зазначення походження - це найменування, вираз або знак, який вказує на те, що виріб або послуга має своє позначення у країні, регіоні або конкретному місці. Як правило, використання неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень походжен­ня є протиправним.

Географічне зазначення служить для позначення виробу, ха­рактерні риси якого є виключно або в основному наслідком гео­графічного оточення, природного і (або) людського фактору. Вживання географічного зазначення є правомірним тільки для певного кола осіб і підприємств, розташованих у відповідному географічному районі, і тільки у зв'язку з конкретними вироба­ми, що походять звідти.

Нетрадиційні результати інтелектуальної діяльності.

До нетрадиційних результатів інтелектуальної діяльності прийнято відносити наукові відкриття, комерційну таємницю, компонуван­ня інтегральних мікросхем, сорти рослин і породи тварин, раціо­налізаторські пропозиції.

Наукові відкриття. Основними цілями системи державної ек­спертизи та реєстрації наукових відкриттів є:

• підтвердження достовірності наукових положень, заявлених як відкриття;

• встановлення авторського та державного пріоритету;

• моральне та матеріальне стимулювання авторських відкриттів;

• сприяння вирішенню науково-технічних проблем, пов'яза­них із відкриттями;

• державний облік та інформація про відкриття з метою їх все­бічного використання в науці та народному господарстві.

Комерційна таємниця. Введення особливої правової охорони комерційної таємниці зумовлене необхідністю охороняти законні інтереси учасників товарного обороту, які витрачають час, сили та кошти на розробку і впровадження передових технологій і ме­тодів ведення бізнесу, що їх не завжди можна захистити тради­ційними способами правової охорони.

Правила недобросовісної конкуренції передбачають наявність в інших учасників обороту можливості самостійно домагатися аналогічних результатів, але забороняють втручатися у сферу чужих технічних і комерційних таємниць шляхом промислового шпіонажу, підкупу та іншими недозволеними способами.

Компонування інтегральних мікросхем. Швидкий розвиток сучасної обчислювальної техніки, основою якої є інтегральні мікросхеми, зумовив необхідність правової охорони останніх як на рівні структурно-функціональної схеми, так і на рівні компонування інтегральних мікросхем.

Структурно-функціональну й електричну схеми інтегральних мікросхем можна захищати в межах патентного права, оскільки вони підпадають під технічне вирішення завдання.

Щодо компонування інтегральних мікросхем (взаємного роз­ташування елементів, розробка яких вимагає значних трудових затрат, дорогого обладнання та творчих зусиль), вони виявилися практично беззахисними перед копіюванням. Копіювання техно­логій, здійснюване шляхом послідовного мікрофотографування шарів кристала та виготовлення за цими фотографіями фотошаблонів, є швидким і дешевим процесом порівняно з первинною розробкою технологічної схеми.

Неможливість забезпечити ефективну охорону зазначених об'єктів за допомогою норм авторського та патентного права при­звела до появи спеціального цивільно-правового інституту охо­рони компонувань інтегральних мікросхем.

Сорти рослин і породи тварин (селекційні досягнення). Не­обхідність визнання та правової охорони результатів творчої діяльності селекціонерів є очевидною. Проте через специфіку, властиву об'єкту охорони, а також особливості його правового режиму ця сфера творчої діяльності вимагає спеціальної право­вої регламентації.

Раціоналізаторські пропозиції. Специфічна правова охорона раціоналізаторських пропозицій зумовлена необхідністю стиму­лювати в межах конкретних підприємств творчі зусилля праців­ників для вдосконалення застосовуваної техніки, технології, а також розробки корисних для підприємств пропозицій організа­ційного й організаційно-технічного характеру

Висновок по четвертому питанню: Отже ми визначили в праві інтелектуальної власності як підгалузі цивільного права наступні інститути: авторське право та суміжні права, патентне право, засоби індивідуалізації товарів та послуг, нетрадиційні результати інтелектуальної діяльності. Характеристика загальних положень щодо права інтелектуальної власності надає нам привід зупинитись на його захисті як однієї складової його здійснення.