Питання 5. Захист права інтелектуальної власності.

Захист права інтелектуальної власності в Україні в останні роки набуває усе більшої гостроти, оскільки масштаби порушення цих прав стрімко зростають. Варто хоча б пригадати проблему вироб­ництва та реалізації неліцензійних компакт-дисків, відеокасет, комп'ютерних програм тощо, а також пов'язані з цим ускладнення міжнародних торгових відносин у цій та суміжних сферах. З цих міркувань наслідкам порушення права інтелектуальної власності та захисту від порушень присвячена низка норм ЦК та спеціального законодавства.

Порушення права інтелектуальної власності можливе:

— у формі дій (посягання на право інтелектуальної власності);

— у формі бездіяльності (невизнання права інтелектуальної влас­ності органами, через які у встановлених законом випадках має проводитися легітимація результатів інтелектуальної, творчої діяль­ності);

— у змішаній формі (невизнання права інтелектуальної власнос­ті з наступним незаконним використанням тим же суб'єктом ре­зультатів чужої інтелектуальної, творчої діяльності).

Порушенням права інтелектуальної власності визнається також ввезення на митну територію України виробів (товарів), в яких ви­користано об'єкти права інтелектуальної власності, що захищають­ся на території України, без дозволу суб'єкта права інтелектуальної власності, з порушенням цього права незалежно від того, захища­лися чи захищаються ці об'єкти в країнах походження.

Водночас навіть за наявності ознак порушення права інтелекту­альної власності, дії, які законом визнаються правомірними, пору­шеннями права інтелектуальної власності не визнаються.

Порушником права інтелектуальної власності може бути фізич­на або юридична особа. Вина порушника для кваліфікації дій чи бездіяльності як таких, що є порушенням права інтелектуальної власності, значення не має.

Матеріальним наслідком порушення права інтелектуальної власності є поява контрафактних виробів, тобто продукції (това­рів), вироблених з використанням об'єкта права інтелектуальної власності і реалізованих в межах України з порушенням права на них. Контрафактними вважаються також вироби, які виготовлені законно, але розповсюджені з порушенням права суб'єкта інтелек­туальної власності.

Загальні засади захисту права інтелектуальної власності від по­рушень встановлені ч.3 ст. 418 ЦК, яка зазначає, що таке право є непорушним. Воно належить його володільцю як природне право, внаслідок чого ніхто не може бути позбавлений права інтелектуаль­ної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, пе­редбачених законом.

Відповідно до цих засад, які у свою чергу ґрунтуються на поло­женнях Конституції, захист права інтелектуальної власності здій­снюється судом.

Зокрема ст. 432 ЦК встановлює, що кожна особа має право звер­нутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст. 16 цього Кодексу. Отже, для суб'єкта права інте­лектуальної власності існує можливість вимагати, щоб суд застосу­вав такі загальні для всіх цивільних відносин способи захисту:

1) визнання права (наприклад, визнання права інтелектуальної власності, визнання права використання відповідного об'єкта тощо);

2) визнання правочину недійсним (наприклад, визнання недій­сним ліцензійного договору);

3) припинення дій, які порушують право (наприклад, припи­нення використання твору без згоди його автора);

4) відновлення становища, яке існувало до порушення права (наприклад, вилучення і знищення незаконно виданого накладу лі­тературного твору);

5) примусове виконання обов'язку в натурі (наприклад, вимога до видавця про виконання його обов'язку за договором про видан­ня твору);

6) зміна правовідношення (наприклад, зміна умов авторського договору на вимогу автора у вигляді реакції на порушення з боку видавця);

7) припинення правовідношення (наприклад, дострокове розір­вання ліцензійного договору у випадку його порушення);

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування май­нової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Суд може також захистити цивільні права та інтереси, пов'язані з інтелектуальною власністю, застосувавши спеціальні способи захис­ту права інтелектуальної власності та постановивши рішення про:

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелек­туальної власності;

3) вилучення з цивільного обігу товарів, виготовлених або вве­дених у цивільний обіг з порушенням права інтелектуальної влас­ності (контрафактних виробів);

4) вилучення з цивільного обігу матеріалів та знарядь, які вико­ристовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;

5) застосування разового грошового стягнення замість відшко­дування збитків за неправомірне використання об'єкта права інте­лектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рі­шення щодо такого порушення.

З метою запобігання порушенню права інтелектуальної влас­ності та збереження відповідних доказів суд має право заборонити відповідачеві чи іншій особі вчиняти певні дії. Для цього необхід­на наявність таких умов: 1) існують достатні підстави вважати, що ця особа є порушником права інтелектуальної власності; 2) зазна­чені дії стосуються виробництва, відтворення, розповсюдження, використання, а також транспортування, збереження або володін­ня виробами (товаром); 3) є достатні підстави вважати вироби контрафактними; 4) зазначені дії вчиняються з метою випуску в ци­вільний обіг цих контрафактних виробів (товарів).

За своєю природою це — прогібіторний позов, можливість якого передбачена ч.2 ст. 386 ЦК. Принагідне слід зазначити, що у тих випадках, коли порушення права інтелектуальної власності стосується майнових прав його суб'єкта на певний матеріальний субстрат (наприклад, на рукопис, плівку із аудіо- чи відеозаписом, носій комп'ютерної програми тощо), для їх захисту можуть бути використані засоби захисту права власності, встановлені гл. 29 ЦК.

Якщо дії порушника права інтелектуальної власності мають оз­наки злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність, орган дізнання, слідства або суд зобов'язані вжити заходів для за­безпечення вчиненого або можливого в майбутньому цивільного позову шляхом розшуку і накладення арешту на: 1) вироби (това­ри), щодо яких припускається, що вони є контрафактними; 2) ма­теріали та обладнання, призначені для виготовлення і використан­ня зазначених виробів (товарів); 3) документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути доказом вчинення дій, за які відповідно до чинного законодавства передбачена кримінальна відповідаль­ність.

Висновок по п’ятому питанню: Отже суб’єкт права інтелектуальної власності може застосувати як загальні так і спеціальні засоби захисту порушеного права інтелектуальної власності. Загальні засоби передбачені гл. 3 ЦК, а спеціальні передбачені гл. 29 та ст. 432 ЦК.