5. Синтетичний і аналітичний облік

В управлінні господарською діяльністю підприємства використовують як узагальнюючу, так і деталізовану інформацію про об’єкти бухгалтерського обліку, тому залежно від ступеня деталізації інформації бухгалтерські рахунки поділяють на: синтетичні, аналітичні, субрахунки.

Синтетичними називаються рахунки, що дають узагальнені показники, про господарчі засоби, джерела їх формування і господарчі процеси, за економічними однорідними групами в грошовому виразі.

Аналітичні - деталізований зміст синтетичних рахунків за окремими видами господарчих засобів, джерел їх формування і господарчих процесів.

Проміжне місце між синтетичними і аналітичними рахунками займають субрахунки, з їх допомогою здійснюють:

— додаткове групування даних аналітичного обліку для узагальнення даних в межах певного синтетичного рахунку,

— деталізацією сум, які обліковують на синтетичних рахунках

На синтетичному рахунку і субрахунку об’єкти відображають тільки в грошовому вимірнику.

На аналітичних рахунках об’єкти бухгалтерського обліку, зокрема з обліку товарно-матеріальних цінностей, відображаються як у натуральному, так і у грошовому вимірниках.

Не всі синтетичні рахунки можна поділити на субрахунки і аналітичні рахунки. Окремі синтетичні рахунки не мають субрахунків, а мають аналітичні рахунки.

Між синтетичним рахунком, його субрахунком і аналітичним рахунками існує взаємозв’язок:

1) сума записів на субрахунках дорівнює запису на синтетичному рахунку до якого вони відкриті;

2) сума записів на аналітичних рахунках дорівнює записам на субрахунках або синтетичному рахунку, до якого вони відкриті.

Відображення об’єктів на синтетичному рахунку називається синтетичним обліком.

Відображення об’єктів на аналітичних рахунках називається аналітичним обліком.

6. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

Рахунки є засобом групування поточного обліку і контролю засобів, запасів, грошових коштів, розрахунків, джерел.

Групування господарчих засобів та їх джерел, господарчих процесів та їх результатів здійснюється відповідно до їх економічного змісту. Всі рахунки за змістом можуть бути зведені у відповідні групи і види. Економічний зміст рахунків є основою побудови всієї системи рахунків бухгалтерського обліку й найважливішою ознакою їх класифікації.

Класифікація бухгалтерських рахунків за економічним змістом показує, що обліковується на даному рахунку, які об’єкти бухгалтерського обліку відображені в ньому, тобто надає відомості, що характеризують стан і зміни однорідних об’єктів.

Бухгалтерські рахунки за своїм економічним змістом складаються з таких груп:

1) рахунки для обліку господарчих засобів (ресурсів);

2) рахунки для обліку джерел утворення господарчих засобів.

Рахунки для обліку господарчих засобів (ресурсів) складаються з рахунків, на яких обліковані основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, і рахунків, на яких обліковані кошти, рахунки та інші активи.

Класифікація бухгалтерських рахунків за їх призначенням і структурою відображає зміст записів на дебеті, кредиті рахунку і залишку (сальдо), тобто показує, для яких потреб призначені ті чи інші рахунки і як вони побудовані. За цією класифікацією виділяють 5-ть груп:

1. Основні.

2. Операційні.

3. Регулюючі.

4. Результативні.

5. Позабалансові.

1-а група: Основні рахунки, до складу яких належать інвентарні , рахунки власного капіталу та рахунки розрахунків. Інвентарні рахунки використовуються для обліку майново-матеріальних цінностей і готівкових коштів. Рахунки власного капіталу використовують для обліку джерел власних засобів підприємства. Рахунки розрахунків використовуються для обліку розрахункових, кредитних і господарсько-правових відносин підприємства з іншими підприємствами, організаціями, особами.

2-а група: Операційні рахунки, використовуються для обліку витрат, визначення собівартості. Операційні витрати – це витрати, пов’язані з діяльністю з реалізації продукції та управлінням підприємством. Операційні витрати, як правило, поділяють на адміністративно-управлінські, витрати на збут та витрати, пов’язані з науково-дослідними та конструкторськими роботами.

Адміністративно-управлінські витрати – це витрати, пов’язані з управлінням підприємством як цілісним комплексом.

Калькуляційні рахунки використовуються для підсумків різних витрат і виявлення собівартості за операціями заготівлі матеріалів, виробництва продукції, виконання будівельних робот і так далі.

3-я група: Регулюючі рахунки, призначені для уточнення, корегування оцінки засобів, коштів, які обліковуються на інвентарних рахунках капіталу і рахунках розрахунків.

Залежно від того, збільшує чи зменшує регулюючий рахунок оцінку, вказану в основному рахунку, розрізняють: додаткові, контрарні рахунки.

Додаткові - завжди збільшують оцінку основного рахунку. Якщо основний рахунок буде активним, то додатковий також буде активним і навпаки.

Контрарні - уточнюють оцінку основного рахунка в бік зменшення і в балансі відображаються з знаком “ - ”. Якщо основний рахунок, буде активний, то контрарний – пасивним.

4-а група: Результативні рахунки, поділяються на: фінансово-результативні, розподільчі.

Фінансово – результативні рахунки призначені для обліку прибутків і збитків. На них відображаються кінцеві, підсумкові фінансові результати господарської діяльності підприємства. На дебеті показуються збитки. На кредиті показуються прибутки.

Розподільчі рахунки - використовуються для виявлення розміру витрат і доходів кожного звітного періоду окремо і рівномірного розподілу цих витрат у відповідному періоді. Ці рахунки використовують для обліку витрат у поточному звітному періоді за рахунками майбутніх звітних періодів і доходів, одержаних у поточному періоді, але тих, що належать до доходів майбутніх звітних періодів.

5-а група (клас 0): Позабалансові рахунки, це рахунки, на яких обліковуються цінності, що тимчасово знаходяться у підприємстві й не належать йому. На позабалансових рахунках операція відображається тільки на дебеті, або тільки на кредиті.