Показники функціонального призначення

Можливі розміри, місткість, товщина металу корпусу і кришки посуду сталевого емальованого залежно від виду виробу зазначені у ДСТУ 3276. Допускається за узгодженням зі споживачем випускати посуд інших розмірів і місткостей.

Товщина стінок каструль і сковорід для електроплит не повинна перевищувати 1,2 мм.

Розміри посуду перевіряють лінійками металевими, штангенциркулями або шаблонами.

Місткість посуду перевіряють, наливаючи воду з мірного посуду до переливання через зливний пристрій або через борт та до змочування кришок каструль і бідонів залежно від типу корпусу виробу.

Посуд сталевий емальований має бути стійким на площині. Опуклість дна недопустима. Дозволяється рельєфне формування дна посуду за винятком виробів, призначених для електроплит.

Відхилення опорної поверхні кришок від площини не повинно перевищувати: 2 мм – для кришок з номінальним діаметром або діагоналлю до 200 мм включно; 3 мм – для кришок з номінальним діаметром або діагоналлю понад 200 мм до 280 мм включно; 4 мм — для кришок з номінальним діаметром понад 280 мм.

Відхилення опорної поверхні кришок від площини визначають індикаторними приладами годинникового типу, штангенциркулями та іншими.

Термостійкість емалевого покриття – здатність чинити опір, не руйнуючись, термічним напруженням, які виникають при різких змінах температури.

Покриття повинно витримувати випробування на термічну стійкість. Після двох циклів випробувань (20-100-20-232-20) °С емалеве покриття не повинно мати тріщин та відколів.

Термічну стійкість емалевого покриття посуду сталевого емальованого визначають за ДСТУ 3276.

Показники надійності

Загальна товщина емалевого покриття (грунтового та покривного) не повинна перевищувати 0,5 мм. Товщина емалевого покриття у місцях нанесення декору не нормується.

Товщину емалевого покриття вимірюють магнітним або електромагнітним товщиноміром типу МТ-30Н, або іншим, який має похибку вимірювання не більше ±10 %.

Показник корозійної стійкості емалевого покриття характеризує стійкість поверхні виробу до впливу кислот, лугів, води, мийних засобів і т.п.

За ДСТУ 3276 показник корозійної стійкості емалевого покриття сталевого посуду визначається стійкістю до впливу оцтової кислоти.

Втрата маси емалевого покриття внутрішньої поверхні під впливом 4 %-вої оцтової кислоти не повинна перевищувати 0,25 мг/см²год.

Випробування корозійної стійкості зовнішнього емалевого покриття проводять нанесенням на поверхню посуду декількох крапель 4 %-вої оцтової кислоти. Після впливу розчину протягом 1 хв на зовнішній поверхні покриття не повинно залишатися матової плями.

Корозійна стійкість емалевого покриття залежить від його пористості. Пористість емалевого покриття перевіряють, наповнюючи посуд дистильованою водою та видержуючи її протягом 72 год за температури (20±5) ⁰С. Після випробування на емалевому покритті не повинні бути сліди корозії.

Емалеве покриття повинно витримувати випробування на ударну міцність – стійкість емалевого покриття до впливу ударного руйнівного навантаження. Величина роботи удару залежить від товщини вихідного металу. Визначається роботою удару у Дж.

Випробування на ударну міцність емалевого покриття проводять на плоских ділянках внутрішньої або зовнішньої поверхні посуду дією вільно падаючого з певної висоти ударника масою 0,2 кг із сферичною робочою поверхнею діаметром 25,4 мм на установках за ДСТУ 3276.

На випробовуваній поверхні не повинно бути відколів емалі. Дозволяється утворення вм'ятини на випробувальній ділянці та тріщин на емалевому покритті протилежного боку виробу.

Арматура (ручки) повинна витримувати статичне навантаження, що дорівнює подвоєній, а для баків – полуторній масі води, яка міститься у виробі, без залишкової деформації, ослаблення кріплення комбінованих ручок до арматури та пошкоджень емалевого покриття у місці з’єднання арматури (ручок) та корпусу.

Міцність кріплення арматури (ручок) перевіряють таким чином: виріб закріплюють чи підвішують за дужку чи за ручки і до виробу прикладають протягом 5 хв статичне навантаження, яке перевищує масу води відповідно до номінальної місткості у два (півтора) рази.

Теплостійкість пластмасових деталей ручок посуду для теплового оброблення харчових продуктів повинна бути не менше ніж 125 ⁰С. Випробування проводять, встановлюючи виріб у попередньо нагріту до температури (125 ± 10) °С сушильну шафу та витримують його в ній протягом 1 год. На поверхні ручок після випробувань не повинно бути тріщин, здутин, відколів, деформації та інших змін.

Сталевий емальований посуд повинен бути повністю покритим силікатною емаллю або іншими склоемалями за винятком кришок або ручок, виготовлених з інших матеріалів (нержавіючої сталі, скла, пластмас тощо). Рухомі ручки (дужки), виготовлені із сталі, схильної до корозії, за винятком торців дужок бідонів, відер, каструль, повинні бути покриті силікатною емаллю або мати захисне покриття згідно з ГОСТ 9.303 з відповідною якістю згідно з ГОСТ 9.501.

Дозволяється на зовнішню поверхню дна посуду для електроплит наносити лише ґрунтове покриття. Товщина ґрунтового покриття повинна бути не менше ніж 0,1 мм.

Якість захисного покриття ручок перевіряють згідно з ГОСТ 9.302.

Обідки, які захищають борти корпуса і кришок посуду, повинні бути вироблені з холоднокатаної блискучої стрічки з корозійностійкої сталі марок Ст 12Х18Н9, 08Х18Н10Т, 12Х18Н10, що мають дозвіл Міністерства охорони здоров'я України для контакту з харчовими продуктами.

Обідок повинен щільно прилягати до борту без відколів емалі. Щільність встановлення обідків на бортах корпусів та кришок перевіряють опробуванням за всім периметром. У цьому випадку обідок не повинен зміщуватись з місця встановлення.