Фактори, які впливають на величину грошових потоків

Фактори, які впливають на вихідний грошовий потік
Внутрішні	Зовнішні
цінова політика підприємства; амортизаційна політика підприємства; тривалість операційного і фінансового циклу підприємства; сезонність операційної діяльності; масштаби інвестиційної діяльності; професіоналізм менеджерів підприємства і цільових настанов власників суб'єкта господарювання.	стан і перспективи розвитку товарного ринку; рівень конкуренції на товарному ринку; стан і перспективи розвитку фінансового ринку; можливості використання коштів фінансового ринку; ефективність діяльності банківської системи; сформована система оподатковування; можливості державного і місцевого бюджетів з цільового фінансування найважливіших проектів та програм; загальний стан економіки в країні, фінансово-економічна політика держави.
Фактори, які впливають на вихідний грошовий потік
Внутрішні	Зовнішні
облікова політика підприємства; рівень витрат на операційну і комерційну діяльність; рівень продуктивності праці; чисельність і кваліфікація персоналу; товарна, галузева і територіальна диверсифікованість діяльності; система обов'язкових платежів підприємства, їхня послідовність і обсяги; обсяги власного капіталу і рівень фінансової стійкості.	поведінка постачальників сировини і матеріалів, основних кредиторів, а також споживачів продукції і послуг; періодичність і обсяги платежів по зобов'язаннях; рівень платежів по фінансових та інших зобов'язаннях; надійність партнерів з господарської діяльності; напрямки платежів і їх поєднання з надходженням коштів; вимоги законодавства і рівень фінансових санкцій.

За методом визначення обсягу:

1. валові грошові потоки характеризують усю сукупність надходжень чи витрат коштів в аналізованому періоді часу у розрізі окремих його інтервалів;

2. чисті грошові потоки характеризують відмінність між додатним і від’ємним грошовими потоками (між надходженням і витрачанням коштів) в аналізованому періоді часу у розрізі окремих його інтервалів.

За рівнем достатності обсягу:

1. надлишкові грошові потоки – за них надходження коштів істотно перевищують реальну потребу підприємства;

2. дефіцитні грошові потоки – за них надходження коштів істотно нижчі від реальних потреб підприємства.

За методом оцінки у часі:

1. теперішні грошові потоки характеризуються як їхня єдина можлива величина, наведена за вартістю на поточний момент часу;

2. майбутні грошові потоки характеризуються як їхня єдина можлива величина, наведена за вартістю до конкретного майбутнього моменту часу.

За безперервністю формування:

1. регулярні грошові потоки характеризують потік надходження чи витрат коштів щодо окремих господарських операцій, що у аналізованому періоді часу здійснюються постійно щодо окремих інтервалів цього періоду;

2. дискретні грошові потоки характеризують надходження чи витрати коштів при здійсненні одиничних господарських операцій підприємства в аналізованому періоді часу.

За стабільністю тимчасових інтервалів формування:

1. регулярні грошові потоки з рівномірними тимчасовими інтервалами характеризують надходження чи витрати коштів природного характеру ануїтету (послідовної виплати платежів);

2. регулярні грошові потоки з нерівномірними тимчасовими інтервалами – прикладом такого грошового потоку може бути графік лізингових платежів за орендоване майно з узгодженими сторонами нерівномірними інтервалами часу на їхнє здійснення протягом періоду активу, в якому виконується лізинг.

Таким чином, грошові потоки, як об’єкт фінансового управління за своїм змістом є агрегованим поняттям, що включає у свій склад велику кількість окремих його видів, які обслуговують відповідні аспекти господарської діяльності підприємства. Для забезпечення цілеспрямованого обліку, аналізу, планування і контролю грошові потоки необхідно відповідним чином впорядкувати, класифікувати. Наведена вище класифікація дає змогу впорядковувати грошові потоки за різними ознаками, цілеспрямовано здійснювати облік, аналіз і планування різних видів грошових потоків підприємства.

2. Методи оцінки та показники грошових потоків

Основна мета аналізу грошових потоків полягає у виявленні причин дефіциту чи надлишку коштів, виявленні джерел їх надходження та напрямків витрачання для контролю за поточною ліквідністю та платоспроможністю підприємства. Ці параметри знаходяться в безпосередній залежності від реального грошового обігу у вигляді потоку грошових надходжень і платежів, відображених на рахунках бухгалтерського балансу. Тому аналіз руху коштів доповнює методику оцінки платоспроможності ліквідності ї дає змогу реально оцінити фінансово-економічний стан підприємства. З цією метою можна використовувати прямий, непрямий та матричний методи оцінки грошових потоків (рис. 1.1).

Метод – це систематизована сукупність кроків, які потрібно здійснити, щоб виконати певну задачу чи досягти певної мети.

Оцінка (в економіці) – це процес вираження господарських цінностей в грошовій формі.

У процесі аналізу грошових потоків доречно дати відповіді на наступні питання.

У випадку притоку коштів:

1. чи не відбувся приток за рахунок короткострокових зобов’язань, що потребують погашення в майбутньому;

2. чи не йдеться про зростання акціонерного капіталу за рахунок додаткової емісії акцій;

3. чи не було розпродажу майна (основних засобів, матеріальних запасів тощо);

4. чи скорочуються запаси матеріальних цінностей, незавершеного виробництва, готової продукції на складі та товарів.

Основні методи розрахунку величини грошового потоку

прямий

непрямий

матричний

1. показує основні джерела притоку і напрями відтоку грошових коштів;

2. дає висновки щодо достатності коштів для платежів за поточними зобов'язаннями;

3. встановлює взаємозв'язок між реалізацією та грошовою виручкою за звітний період.

1. дозволяє показати взаємозв'язок між різними видами діяльності підприємства;

2. встановлює взаємозв'язок між чистим прибутком та змінами в активах підприємства за звітний період.

Матрична модель – це прямокутна таблиця, елементи якої відображають взаємозв’язок об'єктів. Вона зручна для фінансового і управлінського аналізу, оскільки є простою та наочною формою поєднання різнорідних, але взаємопов’язаних економічних явищ.

Рис. 1.1. Методи розрахунку величини грошового потоку

При погашенні коштів:

1. чи не спостерігається зниження показників оборотності активів;

2. чи не зростають абсолютні значення запасів та дебіторської заборгованості;

3. чи не було різкого збільшення обсягу продажу товарів, що потребує додаткових грошових витрат на їх реалізацію;

4. чи не було надмірних виплат акціонерам понад рекомендовану норму розподілу чистого прибутку (30-40%);

5. чи своєчасно виплачуються податки та збори до бюджетного фонду держави та внески у державні позабюджетні фонди;

6. чи не було тривалої заборгованості персоналу з оплати праці.

Наведемо більш детальну характеристику методів оцінки грошових потоків.

Оцінка грошового потоку прямим методом. Аналіз руху грошових коштів прямим методом дозволяє судити про ліквідність підприємства, оскільки він детально розкриває рух грошових коштів на його рахунках, що дає можливість робити оперативні висновки щодо достатності коштів для сплати за рахунками поточних зобов’язань, а також здійснення інвестиційної діяльності.

Прямий метод заснований на аналізі руху грошових коштів по рахунках підприємства. Він дозволяє показати основні джерела притоку та напрямки відтоку грошових коштів, дає можливість робити оперативні висновки щодо достатності коштів для платежів за поточними зобов’язаннями, встановлює взаємозв’язок між реалізацією до грошової виручкою за звітний період.

В оперативному управлінні прямий метод може використовуватися для контролю за процесом формування прибутку та висновків щодо достатності коштів для платежів за поточними зобов’язаннями.

Недоліком цього методу є те, що він не розкриває взаємозв’язку отриманого фінансового результату і зміни абсолютного розміру грошових коштів підприємства. Крім того, цей метод потребує великої втрати часу порівняно з іншими методами оцінки грошового потоку, а отримана з його використанням звітність є менш корисною.

Оцінка грошового потоку непрямим методом. Суть непрямого методу полягає в перетворенні величини чистого прибутку у величину грошових коштів. При цьому виходять з того, що в діяльності кожного підприємства є окремі, нерідко значні за величиною види витрат і доходів, які зменшують (збільшують) прибуток підприємства, не зачіпаючи величину його грошових коштів. У процесі аналізу на суму зазначених витрат (доходів) проводять коригування величини чистого прибутку таким чином, щоб статті витрат, які пов’язані з відтоком коштів, та статті доходів, які не супроводжуються їх припливом, не впливали на величину чистого прибутку.

Непрямий метод заснований на аналізі статей балансу та звіту про фінансові результати. Він дозволяє показати взаємозв’язок між різними видами діяльності підприємства та встановлює взаємозв’язок між чистим прибутком та змінами в активах підприємства за звітний період.

При аналізі взаємозв’язку отриманого фінансового результату і зміни коштів слід враховувати можливість отримання доходів, що відображаються в обліку реального надходження грошових коштів.

Аналіз руху грошових потоків дає можливість зробити більш обґрунтовані висновки про те, в якому обсязі і з яких джерел надійшли на підприємства грошові кошти і які основні напрямки їх використання; чи здатне підприємство відповідати за своїми поточними зобов’язаннями; чи достатньо власних коштів підприємства для здійснення інвестиційної діяльності; чим пояснюються розбіжності величини отриманого прибутку і наявності грошових коштів тощо.

Перевагою непрямого методу при використанні в оперативному управлінні є те, що він дозволяє встановити відповідність між фінансовим результатом і власними оборотними засобами. У довгостроковій перспективі непрямий метод дозволяє виявити найбільш проблемні «місця скупчення» заморожених грошових коштів та, виходячи з цього, розробити шляхи виходу з ситуації, що склалася.

Оцінка грошового потоку матричним методом. Матричні моделі знайшли широке застосування в галузі прогнозування і планування. Матрична модель представляє собою прямокутну таблицю, елементи якої відображають взаємозв’язок об’єктів. Вона зручна для фінансового аналізу, так як є простою та наочною формою поєднання різнорідних, але взаємопов’язаних економічних явищ.

Матричний баланс – це похідний формат від стандартної форми балансу фірми. Алгоритм побудови матричного балансу зводиться до наступних кроків:

1. обирається розмір матриці балансу. Діапазон вибору визначається цілями використання матричного балансу. Граничний розмір матриці обмежений кількістю статей активу і пасиву стандартного балансу. Для цілей аналізу звичайно використовується скорочений формат 10х10;

2. за обраним розміром матриці здійснюється перетворення стандартного балансу в агрегований (проміжний) баланс, на основі даних якого будується матричний баланс;

3. у координатах активів і пасивів будується матриця розміром 10х10, в яку переносяться дані з агрегованого балансу;

4. під кожну статтю активу підбирається джерело фінансування. Підбір здійснюється за «золотим правилом». Надалі вивіряються балансові підсумки по горизонталі й вертикалі матриці;

5. будується «Різницевий (динамічний) матричний баланс». Він відображає зміну грошових коштів за період. Такий баланс найбільш придатний для прогнозних і аналітичних розрахунків;

6. будується «Баланс грошових надходжень і витрат підприємства». Він пов’язує бухгалтерський баланс з фінансовими результатами роботи фірми, наявністю грошових коштів на рахунках, поточним обігом грошових коштів.

Аналітична цінність матричного балансу незрівнянно вище порівняно зі стандартним балансом. На відміну від останнього, де відсутня прив’язка джерел фінансування до конкретних статей активів, матричний баланс демонструє саме цю прив’язку.

Економічний аналіз грошових потоків підприємства передбачає сукупність показників, які характеризують досліджуваний предмет і визначають його чинники.

Залишок коштів підприємства у залежності від порядку розрахунку представлений трьома показниками:

1. Початковий залишок коштів (залишок коштів початку періоду) відбиває величину коштів, яку підприємство одержало, але витратило у період, попередній звітному.

2. Кінцевим залишком коштів (залишком коштів наприкінці періоду) є суми нарахованого залишку коштів і чистого грошового потоку підприємства.

3. Чистий залишок коштів – чистий грошовий потік, тобто різниця між надходженням і витратою коштів.

Показники залишку коштів є безпосередніми показниками грошових потоків підприємства, оскільки це статичні показники. Вони характеризують результат руху коштів підприємства. Проте показники залишку коштів перебувають у прямій взаємозалежності і взаємозумовленості з показниками грошових потоків.

Чистий грошовий потік на кожний момент досліджуваного періоду окреслюється різницею між коштами, які надійшли, і витраченими грошима упродовж такого періоду.

Сума чистого грошового потоку підприємства визначаться вхідними і вихідними грошовими потоками. За наявності для підприємства управління грошовими потоками величини вхідного і вихідного грошових потоків, визначається величиною кінцевого залишку коштів.

Кінцевий залишок коштів – це показник можливості підприємства своєчасно погасити поточні зобов’язання в грошовій формі.

Якщо потрібно оцінити можливості підприємства з погляду його абсолютної ліквідності, то основним досліджуваним показником повинен виступати кінцевий залишок коштів. Якщо слід оцінити суму збільшення коштів як наслідок діяльності підприємства за певний проміжок часу, то аналізу має піддаватися чистий грошовий потік.

Кошти можуть надходити на підприємство з різних джерел. Найпоширенішими є:

1. прибуток від реалізації товарів, продукції, робіт та надаваних послуг;

2. надходження, які мобілізуться на фінансовому ринку (продаж акцій, облігацій та інших цінних паперів);

3. дивіденди й відсотки з цінних паперів інших емітентів;

4. венчурний капітал (ризикові інвестиції, що здійснюються для швидкої окупності вкладених коштів);

5. короткострокові і довгострокові кредити і позики;

6. прибуток від продажу майна;

7. бюджетні асигнування;

8. залучення на акціонерній контрактній основі чи на пайових засадах грошових ресурсів інших підприємств;

9. страхові відшкодування тощо.

Отже, використання методів розрахунку грошових потоків та оцінка показників надає можливість визначити їхні логічні взаємозв’язки та здійснити аналіз стану грошових потоків на підприємстві, зважаючи на існуючу економічну діяльність підприємства.

1.3. Управління грошовими потоками на підприємстві

Управління грошовими потоками передбачає цілеспрямований вплив на процеси акумуляції грошових коштів, їх витрачання та перерозподіл з метою збалансування фінансово-господарської діяльності підприємства.

Характерні риси практики управління грошовими потоками відображають принципи управління, тобто основні правила діяльності, якими керуються органи управління, враховуючи соціально-економічні умови, що склалися.

Принципи управління грошовими потоками відображено на рис. 1.3.

Достовірність відображення інформації – це відповідність даних фінансової звітності реальному руху грошових коштів. Комплексність управління означає врахування грошових потоків від усіх видів діяльності. Своєчасність, оперативність передбачає постійний моніторинг наявності, руху, потреби в грошових коштах. Маневреність – це забезпечення своєчасності розрахунків, скорочення потреби в позикових коштах. Ефективність має на увазі досягнення вищої прибутковості використання грошових коштів внаслідок організаційно-управлінських дій.

Принципи управління грошовими потоками

Достовірність відображення інформації

Комплексність управління

Своєчасність, оперативність

Ефективність

Маневреність

Рис. 1.3. Принципи управління грошовими потоками

Згідно із принципами управління формують систему методів управління грошовими потоками. До складу основних методів управління грошовими потоками відносять наведені на рис. 1.4.

Основні методи управління грошовими потоками

аналіз грошових потоків

облік та звітність

контроль за рухом грошових коштів

планування та оптимізація

Рис. 1.4. Основні методи управління грошовими потоками

Аналіз грошових потоків – це сукупність методів формування і обробки даних про грошові потоки, які дають об’єктивні оцінки стану, тенденцій розвитку, виявлення резервів підвищення ефективності використання грошових коштів та шляхів їх реалізації. Аналіз грошового потоку поділяється за видами, які наведено в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Класифікація аналізу грошових потоків

Ознака	Види
За часом, ступенем деталізації об’єктів і показників	перспективний; поточний; оперативний.
За обсягом	тематичний (пов’язаний з визначеною конкретною метою); локальний (пов’язаний з діяльністю окремого підрозділу); комплексний (охоплює всі сторони діяльності підприємства).
За суб’єктами аналізу	внутрішній (проводиться підприємством); зовнішній (проводиться аналітиками).

Інформаційною базою для аналізу грошових потоків за звітні періоди є форми бухгалтерської звітності, додатки до них та інші облікові документи.

Аналіз грошових потоків та оцінка їх впливу на фінансовий стан підприємства визначається системою показників, до яких відносять показники ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості. Результати аналізу враховуються при плануванні грошових потоків та їх оптимізації.

Планування грошових потоків – це процес визначення їх обсягів за видами діяльності, часовими інтервалами та напрямами використання з метою забезпечення максимальної синхронізації надходжень і витрат та платоспроможності підприємства.

У процесі планування досягається оптимізація грошових потоків, тобто знаходження такого співвідношення між вхідними і вихідними грошовими потоками, між напрямами й умовами залучення та використанням грошових коштів, яке дає змогу досягти найкращих результатів діяльності (мінімізації витрат, максимізації прибутку).

Контроль за надходженням та використанням грошових коштів є системою спостереження і перевірки процесу надходження та використання грошових коштів з метою визначення відхилень від їх заданих параметрів. Як функція управління контроль об’єктивно необхідний. Він спрямовує процес управління за встановленими ідеальними моделями, коригуючи поведінку підконтрольного об’єкту.

Сутність і значення контролю за грошовими потоками полягає в тому, що суб’єкт управління здійснює перевірку виконання запланованих параметрів формування грошових фондів, напрямів їх використання, дотримання синхронності надходжень і витрат у встановлені періоди часу, блокує відхилення від заданої програми, а в разі виявлення порушень сигналізує про необхідність коригування системи управління. Таким чином, контроль є засобом отримання інформації про грошові потоки по каналу зворотного зв’язку, тобто за результатами свого управлінського впливу на об’єкт управління.

У циклі управління грошовими потоками облік є кінцевою стадією. Він передбачає визначення, реєстрацію на різних носіях та класифікацію інформації про грошові надходження та витрати для отримання підсумкових даних, які відображають досягнутий результат. Результати обліку відображаються у звітності. Відповідно облік як кінцева стадія в циклі управління є одночасно початковою стадією для наступного циклу. Облік і звітність складають інформаційну базу для аналізу грошових потоків за звітний період.

Ефективність управління грошовими потоками визначається синхронізацією надходжень і виплат, підтримкою постійної платоспроможності підприємства і включає такі складові:

1. визначення мінімального обсягу грошових коштів, достатнього для обслуговування поточної господарської діяльності;

2. постійний моніторинг надходження грошових коштів від продажу;

3. згладжений коливань в обсягах надходжень і виплат грошових коштів з метою запобігання платіжної кризи в окремі періоди;

4. оптимізація системи розрахунків з постачальниками і покупцями, тобто обґрунтування політики надання комерційних кредитів і отримання відстрочок платежів;

5. вибір напрямків використання тимчасово вільних грошових коштів з метою запобігання втрат від інфляції і упущеної вигоди;

6. прискорення оборотності грошових коштів за рахунок впровадження організаційно-економічних заходів.

Практична реалізація цих складових управління грошовими потоками дасть змогу певною мірою знайти компроміс між необхідністю підтримувати певний обсяг грошових коштів для забезпечення ліквідності підприємства і бажанням інвестувати тимчасово вільні кошти для забезпечення їх дохідності.

Таким чином, при ефективному управлінні грошовими коштами підприємства головна увага має зосереджуватися на пріоритетних потоках по фінансово-господарським операціям, та мають виконуватися базові положення щодо організації управління ними:

1. грошові потоки не можуть виникати в результаті пасивної економічної поведінки підприємства та є невід’ємною складовою фінансового та операційного циклів, що вимагає узгодження фінансових рішень між усіма напрямками управління фінансами підприємства.

2. управління грошовими потоками потребує відповідного інформаційного наповнення системи прийняття управлінських рішень та передбачає однозначність трактування прийнятих фінансових рішень, чіткість доведення їх до виконавців та забезпечення адекватного зворотного зв’язку – моніторингу, перегляду та корегування фінансових рішень.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРНАФТА» ЗА 2013-2015 РОКИ

1. Аналіз грошових потоків ПАТ «Укрнафта»

ПАТ «Укрнафта» – найбільша нафтовидобувна компанія України. Частка товариства в загальному видобутку нафти з газовим конденсатом в Україні в 2015 році склала 67,9%, частка в загальному видобутку газу – 7,6%.

Станом на 31.12.2015 р. ПАТ «Укрнафта» володіє 82 спеціальними дозволами на видобуток (промислову розробку родовищ) вуглеводнів. На балансі бурових управлінь ПАТ «Укрнафта» знаходиться 58 бурових установок.

ПАТ «Укрнафта» володіє однією з найбільших в Україні мережею заправних станцій, що є в більшості регіонів країни. Станом на 31.12.2015 рік ПАТ «Укрнафта» експлуатувала 537 АЗС.

Центральний офіс «Укрнафти» знаходиться в Києві. 50% + 1 акція компанії належить НАК «Нафтогаз України». Акції «Укрнафти» котируються на «Українській біржі» (Київ). Вони включені в індекс УБ, що є головним показником активності ринку акцій України.

На сьогоднішній день ПАТ «Укрнафта» це:

1. більше 91% видобутку нафти, 27% газового конденсату і 17% газу від загального видобутку вуглеводнів в Україні;

2. 98 родовищ вуглеводнів на території і двох нафтогазоносних регіонів України, які охоплюють Львівську, Івано-Франківську, Чернівецьку, Сумську, Чернігівську, Полтавську, Харківську і Дніпропетровську області;

3. 2 783 нафтових і газових свердловин;

4. 391 АЗС в 24 регіонах України;

5. 28 628 робочих, які з року в рік своєю щоденною працею примножують досягнуті результати.

Ефективність діяльності підприємства в основному характеризується абсолютною величиною та динамікою змін таких показників як: виручка від реалізації продукції, чистий прибуток та потік грошових коштів.

Саме безперервний рух грошових коштів, забезпечення наявності вільного залишку на рахунках підприємства в банку є важливою умовою успішного функціонування суб’єктів господарювання, їх ринковій стійкості.

Так, для визначення структури грошового потоку і джерел його формування в розрізі видів діяльності використовують таку класифікацію.

1. Грошовий потік від операційної діяльності характеризується витрачанням грошових кошів, пов'язаних зі сплатою рахунків постачальників та підрядників, виплатою заробітної плати, відрахуванням до бюджету та внесками в державні цільові фонди, сплатою відсотків за кредити і позики; іншими виплатами, які забезпечують здійснення операційної діяльності.

2. Грошовий потік від фінансової діяльності складається насамперед з надходжень від випуску акцій, залучення банківських кредитів і позик.

3. Грошовий потік від інвестиційної діяльності охоплює придбання (створення) та реалізацію майна довгострокового використання.

Чистий рух грошових коштів дорівнює приросту грошових коштів та їх еквівалентів за звітний період. Чистий рух грошових коштів розраховують як арифметичну суму руху коштів від усіх видів діяльності: операційної, інвестиційної, фінансової.

Зробимо розрахунки операційного руху грошових коштів (табл. 2.1).

При складанні Звіту про рух грошових коштів непрямим методом існує 2 закономірності:

1. прибуток від звичайної діяльності до оподаткування повинен зменшуватись на величину збільшення не грошових оборотних коштів і збільшуватись на величину їх зменшення;

2. прибуток від звичайної діяльності до оподаткування повинен збільшуватись на величину збільшення будь-якої статті короткострокової заборгованості і зменшуватись на величину їх зменшення.

Таблиця 2.1