- •Загальні основи економічного розвитку
- •1. Предмет та функції економічної теорії.
- •2. Сутність, структура та фактори суспільного виробництва.
- •3. Виробничі ресурси. Обмеженість ресурсів та проблема економічного вибору. Крива виробничих можливостей.
- •Економічний зміст власності. Типи, види і форми власності. Власність в умовах сучасної України.
- •4. Сутність економічної системи. Еволюція і типи економічних систем.
- •Сутність перехідного періоду в економіці України.
Сутність перехідного періоду в економіці України.
Від жорсткого, адміністративно-командного регулювання цін, заробітної плати, виробництва, споживання, товарних потоків до вільного ціноутворення на основі попиту і пропозиції на товари, послуги, гроші, робочу силу і фіскально-фінансові засоби впливу на ціни і прибутки.
Від планового наділення ресурсами і постійним державним фінансуванням збиткових виробництв до придбання ресурсів на відкритих регульованих ринках, з обов’язковою можливістю банкрутства збиткових підприємств.
Від “м’яких бюджетних обмежень”, коли керівник підприємства, навіть маючи гроші на розрахунковому рахунку, не міг набути ресурсів, і , навпаки, - не маючи грошей, інвестував, до жорстких обмежень по грошах і нормальному правовому регулюванню заборгованості, аж до банкрутства.
Від практично 100%-вої державної власності на засоби виробництва, 80% -вої частки у ВВП і 95%-вої частки в зайнятості до обмеження державного сектора 20-33%.
Від імітації економічного зростання на основі додаткового використання ресурсів, добровільно-примусового, адміністративного вилучення прибутку підприємств і прибутків громадян у бюджет до реального зростання на основі переважно приватних інвестицій, формованих фінансовою системою з приватних же заощаджень, на основі добровільності і винагороди.
У перехідному періоді ці країни повинні вирішити такі загальні завдання:
роздержавлення економіки;
приватизація власності;
створення ринкової інфраструктури;
структурна перебудова економіки: праці, виробничих фондів, природних ресурсів (економіка цих країн традиційно відзначалася гіпертрофованим військово-промисловим комплексом, нерозвиненим виробництвом предметів споживання та послуг, відносно високою часткою ручної некваліфікованої праці та низькими технологіями у більшості галузей).
Україна має будувати таку модель економіки, яка найбільше відповідає особливостям її розвитку, структурі економіки, географічному положенню, менталітету народу.
Для України найприйнятнішою є модель соціально орієнтованого ринку, який у кінцевому підсумку підпорядковуватиме діяльність своїх функціональних структур задоволенню матеріальних і духовних потреб населення.
