- •2.Поняття власності і права власності.
- •3.Зміст суб’єктивного права власності.
- •4.Субєкти права власності.
- •5.Здійснення права власності. Межі здійснення.
- •5. Здійснення права власності
- •5. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
- •7. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
- •8. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом
- •6.Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження речі
- •7.Первісні та похідні способи набуття права власності
- •8.Створення переробка речі як підстава набуття права власності
- •9.Набуття права власності за договором чи іншим правочином. Момент виникнення права власності у набувача за договором
- •10.Набуття права власності на безхазяйну річ та бездоглядну домашню тварину
- •15.Відчуження власником свого майна
- •16. Стаття 347. Відмова від права власності
- •19.Стаття 351. Припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій воно розміщене
- •36. Правове становище приватних підприємств
- •37.Право власності господарських товариств
- •38. Власність громадських організацій
- •Суб'єкти права державної власності.
- •Об'єкти права державної власності.
- •41. Поняття захисту права власності
- •42.Класифікація способів захисту права власності
- •43.Витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація ) поняття віндикації суб’єкти віндикації
- •45.Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння
- •46. Визнання права власності
- •47. Вимоги про виключення майна з акта опису (звільнення з-під арешту).
- •48. Зобов’язально-правові способи захисту права власності
- •49. Конкуренція позовів
- •50. Загальна характеристика речових прав на чуже майно
- •55. Право господарського відання та оперативного управління
46. Визнання права власності
Відповідно до ст 392 ЦКУ, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позов про визнання права власності - це вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту наявності в нього права власності на спірне майно. При цьому такий позов може бути поданий окремо або у поєднанні з вимогами про повернення майна чи усунення перешкод у користуванні й розпорядженні майном. В останньому випадку має місце поєднання позову про визнання права власності з віндикаційним, або негаторним, або прогібіторним позовами тощо.
Позови про визнання права власності спрямовані на захист можливості здійснення права власності шляхом підтвердження в судовому порядку факту належності позивачу спірного майна на праві власності.
Умови подання позову про визнання права власності:
1) наявність права власності у позивача;
2) оспорювання права власності іншими особами;
3) наявність у власника можливості довести своє право власності. Позивачем може бути власник речі незалежно від того, володіє він нею чи ні. Відповідач - особа, що заявляє чи не заявляє вимоги про свої права на річ, але у кожному разі оспорює право власності позивача або не визнає за позивачем права власності на спірне майно.
Змістом позову є вимога власника, чиї права оспорюються, про констатацію перед особами, які оспорюють його право на річ, наявності в нього права власності на спірне майно.
Підтвердження позивачем своїх прав на майно може здійснюватися шляхом надання ним правовстановлюючих документів, свідчень, а також будь-яких інших доказів, що підтверджують належність позивачу спірного майна. Якщо майно знаходиться у володінні позивача, діє презумпція правомірності фактичного володіння.
Оскільки позови про визнання права власності не пов'язані з конкретними порушеннями правомочностей власника і зумовлені триваючим порушенням з боку третіх осіб, на них, як і на негаторні позови, не поширюється позовна давність.
Якщо вимога про визнання права власності супроводжується поданням позову про витребування майна з чужого незаконного володіння або про усунення порушень права власності, не пов'язаних з порушенням володіння тощо, то задоволення вимоги про визнання права власності є лише передумовою для досягнення позивачем кінцевої мети позову (наприклад, повернути майно у своє володіння).
Позов про визнання судом права власності на майно може також мати місце тоді, коли у позивача відсутні документи, які засвідчують його право власності, і це право оспорює відповідач.
Необхідно зазначити, що вимоги про визнання права власності у переважній більшості випадків не є самоціллю позивачів, а відтак - єдиним предметом позову. Як правило, такі вимоги супроводжують позови про витребування майна з чужого незаконного володіння, про усунення порушень права власності, не пов'язаних з порушенням володіння, про виключення майна з опису та ін. Отже, за таких умов, вимоги про визнання права власності є лише передумовою для досягнення позивачем кінцевої мети позову (повернути майно у своє володіння, усунути перешкоди у користуванні чи розпорядженні майном тощо). Звичайно, спеціальне визнання судом права власності на майно необхідне тоді, коли щодо його належності у позивача відсутні правовстановлюючі документи, коли це право оспорює відповідач.