- •Розкрийте основні проблеми реформування оон.
- •Проаналізуйте причини сирійської кризи та перспективи її розв'язання.
- •17. Обґрунтуйте потребу євроатлантичної інтеграції України.
- •Які, на Вашу думку, причини “навали” біженців у Європу та можливі шляхи вирішення цієї проблеми.
- •Проаналізуйте причини та наслідки “русскойвесны” 2014 р.
- •20. Які, на Вашу думку, причини загострення сеператистських настроїв у низці країн Європи?
- •Розкрийте головні напрямки сучасного тероризму.
- •22. Проаналізуйте витоки проблеми іділ і шляхи її вирішення.
- •23. Порівняйте підходи до вирішення зовнішньополітичних проблем адміністрацій президентів сша Буша-молодшого та Обами.
- •24. Які, на Вашу думку, фактори дозволяють визначити зовнішню політику Російської Федерації як імперську
- •25. Проаналізуйте причини запровадження в 2014 р. Міжнародних санкцій проти Росії, їхнє значення та перспективи подальшого продовження чи скасування.
- •26.Розкрийте альтернативні підходи європейських країн до проблеми біженців.
- •27. Фактори, які унеможливлюють надання Туреччині членства в єс.
22. Проаналізуйте витоки проблеми іділ і шляхи її вирішення.
У ході здійсненого аналізу аналітики виокремили кілька думок щодо того, хто ж може стояти за народженням ІДІЛу. Перша, найбільш розповсюджена думка – за цим стоять Сполучені Штати Америки. Відомий в Росії генерал Валерій Герасімов під час зустрічі з військовими аташе іноземних держав в Москві наприкінці минулого року чітко вказав на те, що за створенням ІДІЛ стоїть саме Вашингтон та країни Заходу, які при підготовці до подій «Арабської весни» створювали силу, яка б допомогла міняти політичні режими на Близькому Сході.
Після того, як в 2001 році, а також пізніше режим Башара Асада в Сирії не захитався під військово-політичними ударами Заходу, проти нього випустили ІДІЛ. Цій терористичній організації, на думку російської сторони, вдалося відкусити частину нескореної Сирії та частину Іраку, де знаходяться основі бази цього угруповання.
Відомо, що у сирійському конфлікті Росія виступає на боці режиму Асада, та розглядає його як останній російський форпост у регіоні Північної Африки та Близького Сходу. Адже події «Арабської весни» виштовхнули Путіна з цього регіону, який колишній Радянський Союз завойовував десятиліттями, витративши на це мільярдні кошті. Єдиний політичний режим, через який Росія залишається хоча б якось прив’язана до регіону – це режим Асада.
Уже згаданий Герасимов називає сирійських повстанців «незаконними збройними формуваннями», натомість США говорять про повстанців як громадян, які борються із диктатурою Асада. В західних засобах масової інформації можна знати повідомлення про авіаційні удари, які наносить американська авіація по позиціях ІДІЛ. Проте цікаво, що деякі західні експерти вказують на те, що цих ударів насправді ніхто не здійснює, це лише димова завіса, яка допомагає американцям розвінчувати звинувачення у нібито причетності до створення цієї терористичної організації
Однак існує також й інша точка зору: ІДІЛ – це найбільша небезпека саме для США, а також їх найбільшого партнера по регіону – Саудівської Аравії та Об’єднаних Арабських Еміратів. Створення Ісламського Халіфату – це те, що може поставити під загрозу на лише мир і спокій американців та європейців. Це те, що може призвести до глобального конфлікту. Події в паризькому журналі Шарлі Абдо показали, наскільки вразливою перед ідеями радикального ісламізму є сьогоднішня Європа. Такі країни як Франція, в якій проживає більше 6 мільйонів мусульман, а також Німеччина, Іспанія та Італія, де ситуація є схожою із французькою, у сукупності можуть спровокувати масштабну кризу в Європі, до якої вперше за новітню історію континенту будуть втягнуті не лише європейські народи, але й зовнішні, непритаманні для Європи етнічні та релігійні групи.
Не поринаючи у вир теорії змов, а лише тверезо оцінюючи усі «за» та «проти», можна зробити висновок, що за розширення впливу ІДІЛу може стояти, наприклад, Китай. Адже проблеми, з якими зіштовхується Європа або Росія у контексті загрозу ІДІЛу, роблять його позиції у регіоні більш сильними. Європа страждає від радикальних ісламських рухів, так само і Росія. А якщо страждають, то значить стають слабшими і більш вразливими до зовнішніх факторів. З такими партнерами завжди легше домовлятися.
Китай поки що не страждає напряму від радикального ісламізму. Він для нього проблему поки не становить. А філософія Китаю, за якою він живе не одне століття, вказує на те, що завжди краще та ефективніше боротися із своїми близькими ворогами за рахунок використання потенціалу віддалених ворогів. Отже, боротьба за російський Далекий Схід (двісті років назад належав Китаю), який на 80% забезпечує російський експорт нафти і газу, можна бути ефективнішою тоді, коли Москва долає загрози ісламського тероризму.
Безумовно, війна на кільках фронтах швидше виснажить російські ресурси, що у Дивлячись на карту, робиш висновок, що на шляху поширення ісламської дуги від регіону Близького Сходу до китайських кордонів стоїть … Сирія. Знову повернувшись до сирійської проблематики, починаєш думати про те, а кому ж насправді може бути вигідною громадянська війна в Китаї?перспективі відкриє шлях для проникнення Китаю до російського Далекого Сходу.
