6. Сутність, принципи та методи прогнозування

Реалізація стратегії розвитку підприємства передбачає побудову збалансованої системи прогнозів і планів на довго, середньо, короткострокову перспективу. Розвиток підприємства має бути прогнозованим і керованим. Персонал має знати , до яких цілей прагне підприємство, якими шляхами може відбуватися досягнення встановлених цілей, які завдання в загальній системі має виконувати кожен підрозділ і конкретний працівник.

Прогноз – науково обґрунтоване судження про можливий стан об’єкта (підприємства) в майбутньому і альтернативні шляхи і строки їх реалізації.

Прогнозування розвитку підприємства – процес розробки прогнозів, що ґрунтуються на наукових методах пізнання економічних явищ, наукове обґрунтування можливих якісних і кількісних змін стану підприємства в майбутньому, а також альтернативних способів і строків досягнення очікуваного стану.

Економічні прогнози необхідні для визначення шляхів розвитку підприємства та економічних ресурсів, що забезпечують його динаміку, для виявлення найбільш ймовірних варіантів довго, середньо і поточних планів, обґрунтування основних напрямків економічної і технічної політики, передбачення наслідків прийнятих рішень і здійснюваних заходів.

Сучасні економічні умови вимагають максимального розширення фронту прогнозування, подальшого вдосконалення методології та методи розробки прогнозів . Чим вищий рівень прогнозування процесів розвитку підприємства, тим ефективнішими є процеси планування й управління на підприємстві. Стратегічний аналіз та прогнозування сприяє зменшенню невизначеності середовища, дозволяє зорієнтуватися в оточенні й перейти до вибору варіантів дій у певній стратегічні перспективі.

Прогнозування має базуватись на таких принципах:

• цілеспрямованість;

• змістовний опис поставлених завдань;

• системність ;

• варіантність;

• безперервність;

• альтернативність.

Сучасна економічна наука застосовує майже 150 методів прогнозування, серед яких значно менша кількість базових методів, від яких решта відрізняється лише окремими прийомами і послідовністю їх застосування. Залежно від типу необхідної вихідної інформації розрізняють експертні й фактографічні методи (рис. 5.)

Метод прогнозування – це сукупність способів і прийомів мислення, що дозволяють на основі аналізу ретроспективних, зовнішніх і внутрішніх щодо підприємства даних, а також можливих їх змін у досліджуваному періоді часу вивести судження певної вірогідності стосовно майбутнього розвитку підприємства.

Експертні методи засновані на думках експертів певної галузі знань з наступною обробкою отриманих результатів з метою виявлення основних критеріїв і тенденцій, властивих об’єкту.

Метод «Дельфі» застосовується для передбачення технологічних і ринкових змін у довгостроковому періоді. Суть полягає у виявленні переважного судження компетентних фахівців з приводу певного питання. Особливість методу, він передбачає анонімність експертів.

Метод інтерв’ю полягає в безпосередньому опитуванні прогнозистом спеціалістів щодо тенденцій розвитку об’єкта прогнозування.

Еврестичний метод передбачає, що підходи використані для прогнозу, задані в неявній формі та невідокремлені від особи, яка складає прогноз. Під час розробки прогнозу домінують інтуїція, досвід, творчість і уява.

Метод колективної генерації ідей передбачає зіткнення протилежних напрямів думок і рекомендацій щодо вирішення конкретної проблеми.

Метод колективної експертної оцінки полягає в тому,що група прогнозистів уточнює головні напрямки розвитку об’єкта, будує матрицю, в якій відображена генеральна мета, підцілі та засоби їх досягнення, та розробляє перелік питань для експертів.

Фактографічні методи базуються на фактичній інформації про об’єкт прогнозування та його минулий розвиток.