2. Тематика і зміст кваліфікаційних робіт

Важливим елементом у написанні кваліфікаційної роботи є вибір теми. Слід пам’ятати, що від правильного обрання теми та складеного плану залежить якість виконання роботи.

Тематика кваліфікаційних робіт розробляється на кафедрі, і студенти самі обирають із списку, що є на кафедрі, ту чи іншу тему. Але вони і самі можуть запропонувати тему роботи, виходячи з її актуальності та перспективності, зі своїх наукових інтересів та сучасного стану розвитку технологічної освіти. У більшості випадків кваліфікаційна робота студента є продовженням курсової.

Після вибору теми студент звертається до свого наукового керівника за порадою. Дуже важливо, коли він сам перед тим спробує розробити план своєї теми, добре обміркує і чітко уявить собі хід її виконання, враховуючи конкретні умови, в яких йому доведеться працювати. Це дасть можливість керівникові зважити і врахувати здібності студента, його підготовленість до виконання даної роботи, а отже, зробити правильні висновки про те, яку надати йому допомогу саме там, де вона найбільш необхідна.

Тематика кваліфікаційних робіт повинна щорічно коригуватися з урахуванням нагромадженого на кафедрах досвіду, побажань спеціалістів.

Орієнтовна тематика кваліфікаційних робіт, складених для студентів напряму підготовки 6.010103 «Технологічна освіта» наведена у Додатку А.

Зміст кваліфікаційної роботи повинен задовольняти таким вимогам:

1. відбивати сучасний стан та перспективи розвитку технологічної освіти, виховання та профорієнтації учнів;

2. відбивати сучасні досягнення у галузі основ виробництва або сфери обслуговування;

3. включати аналіз літературних джерел, педагогічного досвіду відомих вчителів та власного досвіду за темою роботи;

4. містити дані, здобуті студентом у процесі педагогічного дослідження із застосуванням різних методів узагальнення результатів, обґрунтування висновків.

Кваліфікаційна робота повинна включати в себе пояснювальну записку яка містить текстову частину, а також креслення, технічні малюнки, технологічні карти тощо і практичну частину у вигляді розробленого навчального проекту до варіативного модуля навчальної програми, зразків об’єктів праці для учнів, навчальних приладів, пов’язаних з темою роботи тощо.

Структурно-пояснювальна записка повинна включати:

• Титульний лист.

• Завдання на кваліфікаційну роботу.

• Зміст роботи (перелік складових частин записки).

• Перелік умовних позначень (при необхідності).

• Вступ.

• Основну частину.

• Висновки.

• Список використаних джерел.

• Додатки.

Титульний лист повинен містити: офіційну назву навчального закладу та кафедри, на якій виконана робота; відмітку про допуск до захисту з підписом завідувача кафедри; назву (тему) роботи; прізвище, ім’я, по-батькові автора; прізвище, ім’я, по-батькові, посаду, науковий ступінь, вчене звання керівника кваліфікаційної роботи, місто та рік написання роботи. Форму титульного листа кваліфікаційної роботи наведено у Додатку Б.

Завдання на кваліфікаційну роботу включає: включає: найменування навчального закладу та назву кафедри, на якій виконується робота; відмітку про затвердження теми з підписом завідувача кафедри; прізвище, ім’я, по батькові студента, якому видано завдання; назву (тему) роботи; термін подання завершеної роботи на кафедру; вихідні дані до роботи; загальний перелік питань, які повинні бути розроблені у роботі; вимоги до окремих частин роботи; рекомендовані літературні джерела; відомості про консультантів з окремих розділів роботи. Завдання візується керівником кваліфікаційної роботи і засвідчується підписом студента, який прийняв його до виконання. Форму завдання на кваліфікаційну роботу наведено в додатку В.

Зміст роботи, поданий на її початку, повинен містити найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок). Зміст кваліфікаційної роботи повинен бути логічним, послідовним та зрозумілим. Необхідно намагатися зробити так, щоб усі питання плану являли собою єдину структуровано-логічну систему, в якій кожний наступний пункт розвиває і доповнює попередні.

Перелік умовних позначень складають за умови повторення таких позначень, як символи, абревіатури, скорочення, що не є загальноприйнятими, більше трьох разів у тексті. Цей перелік розміщують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки. Інакше – розшифровку цих елементів наводять у тексті там, де вперше згадують. У випадку, коли у роботі використовується специфічна термінологія чи вживаються маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їхній перелік може бути поданий у вигляді окремого списку, що розміщують перед вступом. Перелік друкують двома колонками, у них зліва за абеткою наводять скорочення, справа – детальне тлумачення.

Вступ. У вступі необхідно обґрунтувати актуальність вибраної теми, тобто показати, виходячи з сучасних вимог, що в існуючій шкільній практиці не задовольняє цим вимогам та потребує перетворення, удосконалення; які суперечності, існуючі в практиці, потребують вирішення. Тут же розкривається стан цього питання у педагогічній науці: що досліджено та відкрито, які існують погляди, думки з цього питання, що ще залишається незрозумілим, потребуючим дослідження, розробки і що з цього в силу його першочергової важливості буде вирішувати студент (автор) у своїй роботі.

Таким чином, вступ – дуже відповідальна частина кваліфікаційної роботи, оскільки він містить усі необхідні кваліфікаційні характеристики наукового дослідження.

У вступі необхідно визначати об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження.

Об’єктом дослідження є вся сукупність зв’язків, відношень різних аспектів теорії і практики науки, яка виступає джерелом необхідної для дослідника інформації.

Предмет дослідження – це тільки ті суттєві зв’язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі, є головними, визначальними для конкретного дослідження. Таким чином, предмет дослідження є більш вузьким, ніж його об’єкт. Іншими словами, об’єктом виступає те, що досліджується, а предметом – те, що в цьому об’єкті дістає наукове пояснення.

Мета дослідження вже закладена у саму назву обраної для дослідження теми. Чітке уявлення мети дослідження сприяє цілеспрямованій діяльності дослідника, активізує його творчий потенціал.

Мета дослідження – це запланований результат. Результат має бути конструктивним, тобто спрямований на вироблення продукту ліпшого, ніж був раніше, або якщо це явище чи процес – з вищими показниками якості тощо. Поставленої мети досягти треба обов’язково і неодмінно перевірити, чи визначене чітко досягнення мети у висновках.

Мета дослідження конкретизується у його завданнях. Вони дають уявлення про те, на що буде спрямовано дослідження. Завдання розкривають мету дослідження і у своїй сукупності повинні бути адекватними цій меті. Формування завдань робиться у формі перерахування (вивчити …, описати …, встановити …, розробити … і т.п.).

Звичайно, коло завдань дослідження залежить від можливостей самого дослідника, рівня його фахової підготовки і попереднього досвіду наукової роботи, наявності часу та матеріально-технічного забезпечення.

Всі ці, а також багато інших чинників повинні враховувати студент і його науковий керівник при формуванні і постановці завдань дослідження в рамках кваліфікаційної роботи.

Визначення теми, об’єкта і мети дослідження складає по своїй суті єдиний нерозривний процес.

Наявність мети та завдань стає передумовою для обґрунтованого вибору методів дослідження, потрібних для дослідження засобів (анкет, тестів, приладів і т. ін.), методів обробки результатів дослідження і, нарешті, способів, за допомогою яких результати дослідження будуть інтерпретовані і відповідним чином оформлені. До найбільш загальних наукових методів відносяться: спостереження, експеримент, вивчення, узагальнення передового педагогічного досвіду, теоретичні дослідження.

Методи дослідження, використані для досягнення поставленої в роботі мети, зазначають, також у вступі. Їх коротко перераховують та змістовно визначають, що саме досліджувалося тим чи іншим методом.

Орієнтований обсяг вступу – 3-5 сторінки. У додатку Д наводиться варіанти вибору та оформлення основних елементів процедури наукового пошуку.

Основна частина. Вона складається з розділів та підрозділів. Кількість розділів основної частини вибирається студентом самостійно при узгодженні з керівником кваліфікаційної роботи. Зміст основної частини повинен підпорядковуватись одній провідній ідеї, чітко спрямованій на досягнення мети бакалаврської роботи. Найчастіше основна частина кваліфікаційної роботи складається з двох розділів.

У першому розділі розробляються теоретико-методичні основи здійснення однієї з педагогічних задач, які ставляться у процесі технологічної освіти. Перший розділ повинен засвідчити рівень теоретичної підготовки студента та його ерудицію.

Починаючи наукову розробку теми, слід провести аналіз стану питання, що досліджується, тобто взяти з літератури основний матеріал, який стосується проблеми, дати оцінку вивченим роботам, висловити свою точку зору, грамотно й логічно обґрунтувати вибрану тему, зробити теоретичні висновки або методичні рекомендації.

У другому розділі показується реалізація вирішення цієї задачі на прикладі конкретної теми або уроку. Обовꞌязково наводять проектно-розрахункові результати розробки навчального проекту до обраного варіативного модуля навчальної програми, наочних посібників, засобів навчання чи навчальних приладів, передбачених завданням кваліфікаційної роботи. Втіленням проектно-розрахункових розробок розділу повинен стати створений навчальний творчий проект (Додаток Е) до обраного, в межах затвердженої теми, варіативного модуля навчальної програми, креслення сконструйованих пристосувань чи наочних посібників, розроблених відповідно до завдання на кваліфікаційна роботу.

В цьому ж розділі міститься розробка розгорнутого плану-конспекту одного уроку (заняття). У плані-конспекті необхідно відобразити всі особисті теоретичні та методичні розробки та рекомендації. До цього розділу додаються креслення об’єктів праці та технологічні карти їх виготовлення.

Обсяг основної частини повинен становити не менше 80% від загального обсягу всієї пояснювальної записки.

У висновках у концентрованому вигляді вміщують основні результати дослідження, підводять підсумки виконаної роботи. Найважливішою частиною висновків наукової роботи є ті пропозиції і методичні рекомендації, які пропонуються автором для вдосконалення елементу, напрямку навчально-виховної роботи в школі. Обсяг висновків не повинен перевищувати 2-3 сторінки.

Список використаних джерел є обов’язковим елементом наукової праці. Він є ключем до використаних дослідником джерел, певною мірою відбиває наукову етику і культуру наукової праці. Саме з нього можна зробити висновок про ступінь ознайомлення студента з літературою за досліджуваною проблемою.

Список використаних джерел повинен відображати тільки ті друковані праці, які студент опрацював у процесі виконання кваліфікаційної роботи.

Існують загальноприйняті правила при описі використаної літератури. Цих правил і слід дотримуватись. Узагальнено бібліографічний опис книги включає відомості про автора (чи авторів), назву видання, його характер і призначення, відомості про авторство, відомості про повторність видання, місце видання (місто, видавництво або установа, що здійснили видання), рік видання, кількість сторінок та деякі інші.

Бібліографічний опис роблять мовою документа.

Використані джерела у списку можна розміщувати одним із таких способів:

1. у порядку появи посилань у тексті;

2. в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків у хронологічному порядку.

Приклади оформлення бібліографічного опису у списку використаних джерел наводяться у Додатку Ж.

Додатки оформлюють як продовження кваліфікаційної роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Додатки розміщують у порядку появи посилань на них у тексті роботи. Кожний додаток починається з нової сторінки, повинен мати заголовок, що друкується угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. Над заголовком посередині рядка друкується слово «Додаток» і велика літера, якою позначається цей додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: “Додаток А”. В додатках розміщуються ілюстрації, рисунки, схеми, графіки, діаграми, тестові матеріали.