4. Вимоги до оформлення кваліфікаційних робіт

Оформлення кваліфікаційної роботи являє собою важливий елемент її виконання і є одним із багатьох факторів, які враховуються при оцінюванні під час захисту. Перш за все, звертається увага на змістовну сторону викладу матеріалу: логічність і послідовність, повноту і широту використання наукових джерел, загальну грамотність та відповідність стандартам і прийнятим правилам, на текст роботи, список літератури і додатків.

Кваліфікаційну роботу рекомендується виконувати спочатку в чорновому варіанті. Це дозволяє вносити до тексту необхідні зміни і доповнення як з ініціативи самого автора, так і в зв’язку з зауваженнями керівника.

Кваліфікаційну роботу набирають на комп’ютері через 1.5 інтервали (29-30 рядків на сторінці) і друкують на принтері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм).

Середній обсяг кваліфікаційної роботи 60-70 сторінок. В облікований обсяг роботи не включають список використаних джерел та додатки.

Друкуючи роботу, залишають поля: ліве – не менше 25 мм, праве – не менше 10 мм, верхнє і нижнє – 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, щільність тексту роботи повинна бути однаковою. Стандарт комп’ютерного шрифту: Times New Roman, розмір шрифту 14.

Текст кваліфікаційної роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та, за необхідністю – підпункти.

Заголовки структурних частин роботи “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ”, ”ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, ”ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ” друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу.

Всі заголовки формулюються коротко. Вони повинні розкривати зміст відповідної структурної частини роботи. У заголовках не можна робити переноси слів. Кожна структурна частина роботи починається з нової сторінки, якщо попередня частина закінчується на початку сторінки. У кінці заголовків і підзаголовків крапок не ставлять.

Нумерацію сторінок, розділів, пунктів, підпунктів, таблиць, малюнків, формул подають арабськими цифрами без знака № .

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, що включається до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші і завданні на бакалаврську роботу номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Підрозділи нумеруються у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти, діаграми) і таблиці подаються в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися із номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: “Рис. 1.2” (другий рисунок першого розділу).

Цифровий матеріал часто подають у таблицях, в яких інформація групується в рядки і графи, відокремлені одна від одної вертикальними та горизонтальними лініями. Як правило, таблиця складається з таких елементів: порядкового номера і тематичного заголовка, боковика, заголовків вертикальних граф, горизонтальних рядків і вертикальних граф.

Таблиці нумеруються послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її порядкового номера. Номер таблиці повинен складатися з номеру розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу).

Обов’язковий елемент наукової праці – звертання до цитат. Звертатись до них доцільно тільки у тих випадках, коли цитата дійсно містить потрібну аргументацію. Слід пам’ятати, що цитування – це не засіб для захисту авторитетною думкою власного тексту або аргументованого переконання опонентів. Цитата повинна бути лише засобом розвитку власних міркувань за допомогою раніше висунутих іншими авторами правильних чи неправильних (на думку автора даної праці) ідей.

Щоб вказати джерела цитат, запозичень конкретних відомостей, застосовують бібліографічні посилання. Такі посилання дають змогу відшукати першоджерела і перевірити достовірність відомостей про цитування джерела. Якщо використовуються відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі. Наприклад, цитата в тексті: “Вчитель технологій виробництва, порівняно з вчителем трудового навчання, матиме більш широкі можливості працевлаштування…” [6, с. 12].

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначити порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “у працях [2-11]”. Посилання на ілюстрації роботи вказуються порядковим номером ілюстрації, наприклад, “рис. 3.3” (третій рисунок третього розділу).

На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово “таблиця” в тексті пишуть скорочено, наприклад: “…в табл. 4.2.”

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад, “див. табл. 2.3.”.

Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць. Високі вимоги ставляться не тільки до змісту і результатів кваліфікаційної роботи, а й до її літературного та зовнішнього оформлення. Однією з найважливіших вимог є написання роботи державною мовою, матеріал слід викладати в логічній послідовності, грамотно, з детальним описом методики дослідження.

У кваліфікаційній роботі не рекомендується вживати слова і вирази-штампи типу “на всі сто відсотків”, “на даний момент” і т.п.; слід уникати частих повторень слів чи словосполучень. Разом з тим необхідно прагнути дотримуватись прийнятої термінології, позначень, умовних скорочень і символів. Наведемо кілька загальноприйнятих умовних скорочень, що використовуються:

а) після перерахування (і т.ін. – і таке інше, і т.п. – і тому подібне, і т.д. – і так далі);

б) при посиланнях (див. – дивись, пор. – порівняй);

в) при позначенні цифрами століть і років (ст. – століття, р. – рік, рр. – роки).

Існують також такі загальноприйняті скорочення: т. – том, н.е. – наша ера, м. – місто, обл. – область, гр. – громадянин, с. – сторінки, акад. – академік, доц. – доцент, проф. – професор. Слова “та інші”, “і таке інше” всередині речення не скорочують.

У кваліфікаційній роботі не рекомендується вести виклад від першої особи однини: “Я спостерігав”, “Я вважаю”, “Мені здається”, “На мою думку” і т. ін., чи множини: “Ми отримуємо”, “Ми спостерігаємо”, “Ми маємо” і т.д. Допускаються звороти із збереженням першої особи множини, в яких виключається займенник “ми”, тобто вживаються означено-особові речення: “спостерігаємо”, “встановлюємо”, “маємо на увазі” та ін.

В окремих випадках можна використовувати вирази “на наш погляд”, “на нашу думку”, або “на думку автора кваліфікаційної роботи”, або “вивчення передового педагогічного досвіду свідчить про те, що …”, або “на основі зробленого аналізу можна стверджувати …”, або “проведені досліди підтвердили …”, чи “… дають підстави вважати, робити висновки …” та ін.

При згадуванні в тексті прізвищ (вчених-дослідників, вчителів), їх ініціали, як правило, ставляться перед прізвищем (О.М.Коберник, а не Коберник О.М., як це прийнято в списках літератури).