Тема 1. Вступ до анатомії

План

1. Предмет і завдання анатомії, зв’язок анатомії з медико-біологічними науками.

2. Методи дослідження в анатомії.

3. Поняття про онтогенез і філогенез. Основні біологічні класи.

4. Походження людини. Сучасні теорії про походження людини.

Анатомія людини є складовою біологічних дисциплін, яка вивчає форму та будову організму людини в залежності від функцій її органів.

Термін „анатомія” має латинське походження і означає „anatemno” – розтинаю, тобто, ця назва походить від одного з методів її дослідження – розтинання.

Анатомія є підґрунтям для розвитку багатьох біологічних дисциплін, таких як ембріологія, цитологія, гістологія, антропологія, фізіологія, біохімія, гігієна, екологія і тісно пов’язана з ними. Проте вивчення будови тіла людини в дисципліні анатомія завжди проводиться з урахуванням тих функцій, які виконує окремий орган і організм в цілому.

Вивчаючи анатомію людини майбутньому спеціалісту в області фізичного виховання і спорту необхідно усвідомлювати значення будови окремої анатомічної структури з тією функцією, яка їй притаманна, в руслі майбутньої професійної діяльності – вчителя фізичного виховання, тренера з певного виду спорту, спеціаліста по фізичній реабілітації. Тобто, знання анатомії людини має прикладне значення, а саме: для контролю за фізичним розвитком дітей, формуванням їх рухових навичок, тренувального процесу, ведення і пропаганди здорового способу життя, організації особистої гігієни, раціонального харчування, сприяє всебічному природничо-науковому навчанню студентів.

Анатомія історично складається з наступних розділів, які є викладеними в лекційному курсі.

В першому розділі – цитології – подаються знання про структуру клітини, її складові – органели, і функції останніх, залежно від топографії певних клітин в організмі людини.

В наступному розділі – гістології – викладено матеріал про наступний рівень організації тіла людини – тканинний. Важливість вивчення кожного типу тканини – епітелію, сполучної, нервової та м’язової просліджується в наступних розділах при ознайомленні з будовою кожного органа, системи.

Вивчення системи локомоції – опорно-рухового апарату – розпочинається із загальних відомостей про кістки скелету (остеологія), сполучення кісток (синдесмологія) і м’язи (міологія).

Так, при вивченні скелету подаються дані про розташування осей, площин тіла людини, вихідних анатомічних точок, значення та функції скелету, форми кісток. Висвітлення даних про окремі складові скелету відповідають сегментарній будові тіла людини.

В розділі „Скелет тулуба” студент знайомиться з будовою хребтового стовпа, його відділами – шийним, грудним, поперековим, крижовим, куприковим та кістками грудного відділу тулуба – ребрами, грудиною. В розділі викладена інформація про особливості будови хребців різних відділів хребта та сполучення кісток тулуба. Звертається увага на зв’язок сполучень з рухами у хребті, вигини хребта.

Розділ „Скелет верхньої кінцівки” дає уяву про складний рівень організації верхньої кінцівки, яка має велике значення при виконанні трудових процесів. Викладається матеріал про кістки плечового поясу – двох лопаток і двох ключиць, з’єднань цих кісток та скелет вільної верхньої кінцівки – плечову кістку, двох кісток передпліччя (ліктьової та променевої) і кісток кисті. Окремим підрозділом подається матеріал про з’єднання кісток плечового поясу та вільної верхньої кінцівки.

В аналогічному порядку викладений матеріал про будову скелету нижньої кінцівки, що складається із кісток поясу нижньої кінцівки – тазової кістки, до складу якої входять три окремі кістки (клубова, сіднична, лобкова), з’єднань кісток тазу і кісток вільної нижньої кінцівки – стегнової, кісток гомілки (велико- та малогомілкової) і кісток стопи. В окремому підрозділі подаються дані про з’єднання кісток тазу та вільної нижньої кінцівки, роль склепіння стопи в життєдіяльності людини, порушення вигинів стопи.

В розділі „Скелет голови (череп)” виділяється два його відділи – мозковий і лицевий. Відомо, що у людини мозковий відділ черепа переважає в розмірах над лицевим, що пов’язано з прогресивним збільшенням головного мозку і зі зменшенням навантаження на жувальний апарат. Так, мозковий відділ черепа складається із восьми кісток: непарних (потилична, лобова, клиноподібна, решітчаста) і парних (тім’яна і вискова).Серед кісток лиця є парні (верхньої щелепи, виличні, піднебінні, слізні, носові, нижньої носової раковини) і непарні (леміш, нижня щелепа, під’язикова кістка). При вивченні сполучень кісток черепа слід пам’ятати, що основа черепа проходить три стадії розвитку: сполучнотканинну, хрящову і кісткову.

Таким чином, знання студентами основних структурних елементів скелету людини в цілому повинно стати підґрунтям для правильної організації і виконання гігієнічних умов життя дитинив школі (правильний підбір меблів для запобігання виникнення порушень осанки – сколіозу, кіфозу, лордозу, які в подальшому можуть викликати порушення роботи органів грудної порожнини. Знання будови скелету людини необхідно для правильної організації навчально-тренувального процесу, а значить, для профілактики травматизму – порушення цілісності кісток і їх сполучень - переломів, вивихів, розтягів.

В розділі „Міологія” – вчення про м’язи – подаються загальні відомості про будову основної частини м’язу (власне м’яз і сухожилок) і допоміжний апарат м’язу (фасції, синовіальні сумки, піхви сухожилків, сесамоподібні кістки), а також є інформація про класифікацію м’язів за різними чинниками. Послідовно викладається топографія м’язів: м’язи голови, шиї, тулуба та кінцівок. Звертається увага на місце початку, місце прикріплення та функцію, яку виконує м’яз. Описання м’язів побудовано за принципом їх функціонування, тобто, роботи, яку вони виконують при скороченні – згинання, розгинання, приведення, відведення, супінація, про нація, циркумдукція.

Так, м’язи тулуба і шиї розподілені на м’язи спини і шийної області, м’язи переднього відділу шиї, м’язи грудей і живота, а за їх функцією – на м’язи, які виконують розгинання і згинання тулуба, рухи його в сторони, скручування навколо вертикальної осі та колові рухи.

М’язи живота розподілені на м’язи, які приймають участь в утворенні передніх і бокових стінок живота, та на м’язи, які приймають участь в утворенні задньої стінки живота. Особлива увага приділяється функціональній групі м’язів, які приймають участь в актах вдиху і видиху. Важливим для майбутніх фахівців в галузі фізичної культури і спорту є вивчення функціональної групи м’язів, які приймають участь при форсованому диханні, що має місце при виконані різноманітних фізичних вправ.

М’язи верхньої кінцівки розділяють на дві групи: м’язи плечового поясу і м’язи вільної верхньої кінцівки. В посібнику подається загальна характеристика м’язів верхнього плечового поясу і м’язів вільної верхньої кінцівки, а також описані функціональні групи м’язів, які виконують рухи у відповідних суглобах.

Так, рухи поясу верхньої кінцівки відбуваються у грудинно-ключичному суглобі (уперед, назад, відведення лопатки або приведення її до хребта, підіймання і опускання лопатки і ключиці, колові рухи) і виконуються певною функціональною групою м’язів.

М’язи, які приводять в рух вільну верхню кінцівку, поділяють на: м’язи, які здійснюють рухи в плечовому суглобі (відведення, приведення, згинання, розгинання, про нація, супінація, циркумдукція); м’язи, які здійснюють рухи в ліктьовому суглобі (згинання, розгинання, пронація, супінація); м’язи, які здійснюють рухи у променево-зап’ястковому суглобі, при цьому відбуваються рухи і у середньо-зап’ястковому, зап’ястково-п’ястковому, п’ястково-фаланоговому, між фаланговому суглобах (згинання, розгинання, приведення, відведення, колові рухи кисті); м’язи, які здійснюють рухи пальців кисті. Так як в процесі еволюції людини найбільшого розвитку досягли м’язи великого пальця і м’язи-розгиначі, завдяки чому пальці кисті виконують складні рухи, значна увага приділена опису цих м’язів кисті.

В розділі „М’язи нижньої кінцівки” подано матеріал про функціональні групи м’язів, що виконують рухи в кульшовому, колінному, таранно-гомілковому суглобах та суглобах стопи.

Так, м’язи, які приводять в рух стегно в кульшовому суглобі( при фіксованому тазі), поділяють на м’язи, що виконують згинання, розгинаня, відведення, приведення, пронацію, супінацію, циркумдукцію.

М’язи, які здійснюють рухи в колінному суглобі ( при фіксованому стегні і проксимальній опорі), можуть виконувати згинання, розгинання, про націю і супінацію, а при фіксованій гомілці і дистальній опорі – рухи стегна уперед, назад, пронацію.

М’язи, які приводять в рух стопу, можуть виконувати такі рухи: згинання, розгинання, незначне приведення та відведення, пронацію і супінацію.

В рухах пальців стопи приймають участь м’язи, які прямують з гомілки на стопу і м’язи самої стопи. Дана функціональна група виконує згинання, розгинання, приведення та розведення пальців стопи.

Анатомія нервової системи вивчається з погляду значення її як системи, діяльність якої спрямована на інтеграцію роботи всіх частин організму, регулювання функцій органів і систем. Подається загальна характеристика нервової системи, її розділи – центральну (спинний і головний мозок) і периферичну (соматичну і вегетативну) системи. Поскільки основною діяльністю нервової системи є рефлекс, а він є продуктом роботи рефлекторної дуги, це дає уяву про складну будову і взаємозв’язок окремих анатомічних структур нервової системи. Для майбутнього фахівця в галузі фізичного виховання і спорту важливі знання будови основних розділів спинного мозку, спинно-мозкових нервів і їх сплетінь, які іннервують певні відділи поверхні тіла і м’язових груп. Ці знання є підґрунтям для таких дисциплін, як фізична реабілітація нетрадиційними засобами, масаж та інших.

Головний мозок вивчається з погляду його основних функцій - інтеграції, інтерпретації і регуляції функцій усіх органів і систем. Важливе значення має вивчення окремих його відділів.

Розділ „Рецептори і органи чуттів” розкриває будову різних видів рецепторів і основних аналізаторів, завдяки яким до мозку надходить інформація з навколишнього середовища і внутрішнього середовища організму.

Розділ „Ендокринна система” вивчає будову і значення ендокринних залоз в обміні речовин і розвитку організму в цілому. З’ясовується невід’ємний зв’язок нервової і ендокринної систем.

В темі „ Серцево-судинна система” розглядається питання будови серця, особливості структури його окремих частин, особливості будови судин різного калібру, системи кровообігу.

В темі „Дихальна система” студенти знайомляться з основними органами дихання, особливостями структури стінок повітроносних шляхів, різних відділів і допоміжними органами, які приймають участь в процесі зовнішнього дихання.

Тема „ Сечова система” висвітлює основні органи, що приймають участь в сечоутворенні. Значна увага приділяється вивченню структури нефрона – основній структурно-функціональній одиниці нирки, як однієї із основних органів виділення людини.

Розділ „Травна система” відображає структуру кишково-шлункового тракту, як основної системи, яка забезпечує постачання організму поживними речовинами, без чого неможливе його існування. У травній системі відбувається перетравлення і всмоктування поживних речовин. Подаються морфологічні особливості будови кожного відділу тракту. Приділяється увага основним травним залозам – підшлунковій і печінці.