Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦІЙНИЙ-КУРС-З-АНАТОМІЇ-ЛЮДИНИ.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Тема 3. Види тканин. Будова епітелію

План

  1. Поняття про тканини. Відмінності в будові клітин різних тканин.

  2. Методи вивчення тканин.

  3. Будова покривного епітелію. Види, розташування, функції.

  4. Будова залозистого епітелію. Види, розташування, функції.

Тканина - група фізично об'єднаних клітин і міжклітинних речовин, об’єднаних єдиним походженням, будовою та функцією.

Різні тканини об’єднуються в більші функціональні одиниці, іменовані органами. Органи входять до складу ще більших функціональних одиниць, що називаються системами.

В організмі людини є чотири види тканини: епітеліальна (покривна), сполучна, м’язова та нервова.

Епітеліальна тканина (одно- чи багатошарова), покриває внутрішні чи зовнішні поверхні організму. Епітеліальна тканина розвивається з ектодерми, з якої утворюється епітелій шкіри, нервова система й епітеліальна вистилка переднього і заднього відділів травного тракту; ентодерми - епітелій решти відділів травного тракту, печінки, підшлункової залози; мезодерми – ендотелій.

Епітеліальні клітини утримуються разом невеликою кількістю цементуючої речовини, яка містить гіалуронову кислоту - кислий мукополісахарид. Нижній шар клітин печінки лежить на базальній мембрані, що складається з переплетення колагенових волокон, що звичайно секретуються нижче розташованими тканинами. Кисень і поживні речовини надходять в епітелій шляхом дифузії з лімфатичних судин, що розгалужуються в прилягаючих міжклітинних просторах. В епітелій можуть проникати нервові закінчення.

Функція епітелію полягає в захисті нижче розташованих структур від механічного ушкодження й інфекції. Поверхня епітелію часто буває високо диференційованою і виконує функції всмоктування, секреції чи екскреції, містить сенсори і нервові закінчення.

По кількості шарів клітин розрізняють епітелій одношаровий і багатошаровий. За формою клітин розрізняють плескатий (лускатий), кубічний, циліндричний і його різновидність - війчастий і перехідний епітелій.

Плескатий епітелій має тонкі, сплющені клітини з невеликою кількістю цитоплазми і дископодібним ядром у центрі. Краї клітин нерівні, поверхня у цілому мозаїчна. Плескатий епітелій знаходиться в боуменових капсулах нирок, серозних оболонках, у вистилці альвеол легень і в стінках капілярів.

Клітини кубічного епітелію мають 5- чи 6-кутню форму зі сферичним ядром у центрі. Кубічний епітелій вистилає протоки багатьох залоз, наприклад, слинних, підшлункової, потових, слинних, щитовидної; виконує секреторні функції. У нирках він вистилає збиральні трубочки, які не є секреторними.

Циліндричний епітелій має високі вузькі клітини з ядром у підстави. На вільній поверхні є мікровійки, що збільшують всмоктувальну і секреторну поверхню клітини. Вистилає шлунок, кишечник, ниркові канальці, входить до складу щитовидної залози і жовчного міхура.

Клітини війчастого епітелію звичайно мають циліндричну форму, але мають на вільній поверхні численні війки. Вони завжди асоційовані з бокалоподібними клітинами, які секретують слиз, що просувається завдяки руху війок. Війчастий епітелій вистилає яйцепроводи, шлуночки головного мозку, спинномозковий канал і дихальні шляхи.

Перехідний епітелій складається з 3-4 шарів однакових за формою і розміром клітин, за винятком більш сплющених, утворюють вільні поверхні. При зміні умов усі клітини здатні змінювати форму. Ця властивість важлива в структурах, які піддаються сильному розтяганню - сечовий міхур, сечовід.

Багатошаровий епітелій складається з декількох шарів клітин. Вони утворюються шляхом чисельного поділу стовбурних клітин, що розташовуються в базальному шарі, який лежить на базальній мембрані. Клітини, які утворилися першими, мають кубічну форму, по мірі просування до вільної поверхні, вони сплющуються. Такі клітини називаються лусочками. Вони можуть залишатися незроговілими в стравоході, порожнині рота, глотці, піхві, роговиці ока. Лусочки можуть перетворитися в змертвілий роговий шар кератину, що, зрештою, злущується. Такий епітелій називають зроговілим, він знаходиться на зовнішній поверхні шкіри.

Залозистий епітелій виділяє свої продукти на поверхню епітеліальної вистилки в порожнини органів чи безпосередньо в кров і лімфу. Секреторні клітини поділяються на екзокринні й ендокринні. Перші виділяють секрет на вільну поверхню епітелію. Їхні продукти виводяться на поверхню через протоки. Ендокринними називають залози, що виділяють секрет безпосередньо в кровотік. Вони не мають вивідних протоків, називаються залозами внутрішньої секреції. За формою і функцією екзокринні залози поділяються на:

  • прості трубчасті залози - трубкоподібні заглиблення, наприклад, кишкові залози;

  • розгалужені трубчасті залози - складаються з декількох простих, що відкриваються в загальну вивідну протоку (залози пілоруса, матки);

  • складні трубчасті залози - утворені кількома розгалуженими трубчастими, що відкриваються в загальну вивідну протоку (слізні залози, печінка, яєчка);

  • прості альвеолярні - невеликі пухирці чи мішечки (сальні залози);

  • розгалужені альвеолярні залози - складаються з декількох простих, що відкриваються в загальну вивідну протоку (слізна залоза);

  • складні альвеолярні залози - утворюються з декількох розгалужених, що мають загальну вивідну протоку (підшлункові, молочні);

  • прості альвеолярно-трубчасті залози являють собою трубки, що мають на своєму кінці розширення (зустрічаються у воротарі );

  • розгалужені альвеолярно-трубчасті залози складаються з декількох простих (залози сечівника);

  • складні альвеолярно-трубчасті залози складаються з розгалужених альвеолярно-трубчастих (наприклад, у легенях, передміхуровій залозі).