- •Кафедра фізичної реабілітації
- •6.010201 – Фізичне виховання
- •6.010200 – Фізична реабілітація Запоріжжя
- •Курс лекцій
- •6.010200 – Фізична реабілітація
- •Тема 1. Вступ до анатомії
- •Тема 2. Будова клітини
- •Тема 3. Види тканин. Будова епітелію
- •Тема 4. Сполучна тканина
- •Тема 5. Скелет. Будова кісток та їх сполучень
- •Тема 6. Будова черепу
- •Тема 7. Пояс верхньої кінцівки і вільна верхня кінцівка
- •Тема 8. Пояс нижньої кінцівки і вільна нижня кінцівка
- •Тема 9. Будова скелету тулуба
- •Тема 10. Вчення про м’язи (міологія), скелетні м’язи
- •Тема 11. М'язи, що беруть участь у рухах поясу верхньої кінцівки
- •Тема 12. М’язи вільної верхньої кінцівки
- •Тема 13. М’язи тазу
- •Тема 14. М’язи вільної нижньої кінцівки
- •Тема 15. М’язи тулуба
- •Тема 16. М’язи голови та шиї
- •Тема 17. Будова травної системи
- •Тема 18. Залози травної системи
- •Тема 19. Система дихання (будова, функції)
- •Тема 20. Органи виділення
- •Тема 21. Серцево-судинна система
- •Тема 22. Будова серця
- •Тема 23. Лімфатична система й органи імуногенезу
- •Тема 24. Органи кровотворення і імунної системи
- •Тема 25. Центральна нервова система. Спинний мозок
- •Тема 26. Цнс – головний мозок
- •Тема 27. Периферична нервова система
- •Тема 28. Загальна характеристика вегетативної нервової системи
- •Тема 29. Ендокринна система
- •Тема 30. Аналізатори
- •Тема 31. Будова статевих органів
- •Тема 32. Будова шкіри
- •Література Основна
- •Додаткова
Тема 3. Види тканин. Будова епітелію
План
Поняття про тканини. Відмінності в будові клітин різних тканин.
Методи вивчення тканин.
Будова покривного епітелію. Види, розташування, функції.
Будова залозистого епітелію. Види, розташування, функції.
Тканина - група фізично об'єднаних клітин і міжклітинних речовин, об’єднаних єдиним походженням, будовою та функцією.
Різні тканини об’єднуються в більші функціональні одиниці, іменовані органами. Органи входять до складу ще більших функціональних одиниць, що називаються системами.
В організмі людини є чотири види тканини: епітеліальна (покривна), сполучна, м’язова та нервова.
Епітеліальна тканина (одно- чи багатошарова), покриває внутрішні чи зовнішні поверхні організму. Епітеліальна тканина розвивається з ектодерми, з якої утворюється епітелій шкіри, нервова система й епітеліальна вистилка переднього і заднього відділів травного тракту; ентодерми - епітелій решти відділів травного тракту, печінки, підшлункової залози; мезодерми – ендотелій.
Епітеліальні клітини утримуються разом невеликою кількістю цементуючої речовини, яка містить гіалуронову кислоту - кислий мукополісахарид. Нижній шар клітин печінки лежить на базальній мембрані, що складається з переплетення колагенових волокон, що звичайно секретуються нижче розташованими тканинами. Кисень і поживні речовини надходять в епітелій шляхом дифузії з лімфатичних судин, що розгалужуються в прилягаючих міжклітинних просторах. В епітелій можуть проникати нервові закінчення.
Функція епітелію полягає в захисті нижче розташованих структур від механічного ушкодження й інфекції. Поверхня епітелію часто буває високо диференційованою і виконує функції всмоктування, секреції чи екскреції, містить сенсори і нервові закінчення.
По кількості шарів клітин розрізняють епітелій одношаровий і багатошаровий. За формою клітин розрізняють плескатий (лускатий), кубічний, циліндричний і його різновидність - війчастий і перехідний епітелій.
Плескатий епітелій має тонкі, сплющені клітини з невеликою кількістю цитоплазми і дископодібним ядром у центрі. Краї клітин нерівні, поверхня у цілому мозаїчна. Плескатий епітелій знаходиться в боуменових капсулах нирок, серозних оболонках, у вистилці альвеол легень і в стінках капілярів.
Клітини кубічного епітелію мають 5- чи 6-кутню форму зі сферичним ядром у центрі. Кубічний епітелій вистилає протоки багатьох залоз, наприклад, слинних, підшлункової, потових, слинних, щитовидної; виконує секреторні функції. У нирках він вистилає збиральні трубочки, які не є секреторними.
Циліндричний епітелій має високі вузькі клітини з ядром у підстави. На вільній поверхні є мікровійки, що збільшують всмоктувальну і секреторну поверхню клітини. Вистилає шлунок, кишечник, ниркові канальці, входить до складу щитовидної залози і жовчного міхура.
Клітини війчастого епітелію звичайно мають циліндричну форму, але мають на вільній поверхні численні війки. Вони завжди асоційовані з бокалоподібними клітинами, які секретують слиз, що просувається завдяки руху війок. Війчастий епітелій вистилає яйцепроводи, шлуночки головного мозку, спинномозковий канал і дихальні шляхи.
Перехідний епітелій складається з 3-4 шарів однакових за формою і розміром клітин, за винятком більш сплющених, утворюють вільні поверхні. При зміні умов усі клітини здатні змінювати форму. Ця властивість важлива в структурах, які піддаються сильному розтяганню - сечовий міхур, сечовід.
Багатошаровий епітелій складається з декількох шарів клітин. Вони утворюються шляхом чисельного поділу стовбурних клітин, що розташовуються в базальному шарі, який лежить на базальній мембрані. Клітини, які утворилися першими, мають кубічну форму, по мірі просування до вільної поверхні, вони сплющуються. Такі клітини називаються лусочками. Вони можуть залишатися незроговілими в стравоході, порожнині рота, глотці, піхві, роговиці ока. Лусочки можуть перетворитися в змертвілий роговий шар кератину, що, зрештою, злущується. Такий епітелій називають зроговілим, він знаходиться на зовнішній поверхні шкіри.
Залозистий епітелій виділяє свої продукти на поверхню епітеліальної вистилки в порожнини органів чи безпосередньо в кров і лімфу. Секреторні клітини поділяються на екзокринні й ендокринні. Перші виділяють секрет на вільну поверхню епітелію. Їхні продукти виводяться на поверхню через протоки. Ендокринними називають залози, що виділяють секрет безпосередньо в кровотік. Вони не мають вивідних протоків, називаються залозами внутрішньої секреції. За формою і функцією екзокринні залози поділяються на:
прості трубчасті залози - трубкоподібні заглиблення, наприклад, кишкові залози;
розгалужені трубчасті залози - складаються з декількох простих, що відкриваються в загальну вивідну протоку (залози пілоруса, матки);
складні трубчасті залози - утворені кількома розгалуженими трубчастими, що відкриваються в загальну вивідну протоку (слізні залози, печінка, яєчка);
прості альвеолярні - невеликі пухирці чи мішечки (сальні залози);
розгалужені альвеолярні залози - складаються з декількох простих, що відкриваються в загальну вивідну протоку (слізна залоза);
складні альвеолярні залози - утворюються з декількох розгалужених, що мають загальну вивідну протоку (підшлункові, молочні);
прості альвеолярно-трубчасті залози являють собою трубки, що мають на своєму кінці розширення (зустрічаються у воротарі );
розгалужені альвеолярно-трубчасті залози складаються з декількох простих (залози сечівника);
складні альвеолярно-трубчасті залози складаються з розгалужених альвеолярно-трубчастих (наприклад, у легенях, передміхуровій залозі).
