3.2 Заходи щодо зміцнення фінансової безпеки України

Виявивши існуючі проблеми у сфері забезпечення фінансової безпеки, слід обрати пріоритетні напрями її зміцнення.

До таких напрямів слід віднести, перш за все, реформування бюджетної системи шляхом проведення бюджетних реформ на базі наукового обґрунтування та координації дій (розробки узгоджених концепцій), стратегії та тактики бюджетування, підвищення якості прогнозів макроекономічних показників, що використовуються в бюджетному плануванні. У даному напрямі пропонується здійснити наступні зміни:

1) застосувати комплексний підхід до реформування бюджетного процесу на державному, місцевому рівнях та рівні міжбюджетних відносин;

2) підвищити результативність бюджетних витрат за рахунок застосування програмно-цільових засад діяльності, орієнтувати бюджетну систему на досягнення конкретних результатів (за відповідними програмами розвитку);

3) зменшити зовнішній борг України, шляхом прямого зменшення чистих зовнішніх залучень уряду та погашення довгострокових залучень реального сектору економіки;

4) удосконалити систему бюджетної статистики та діагностики у системному аналізі з індикаторами грошово-кредитної, боргової та валютної безпеки;

5) розробити поетапну стратегію скорочення бюджетного дефіциту за рахунок нарощення власного доходного потенціалу, підвищення рівня управління державним боргом шляхом реалізації сучасної стратегії залучення позичкового капіталу, інвентаризації та класифікації всіх боргів, трансформації структури боргу, недопущення практики прийняття виключних рішень, не підпорядкованих єдиній борговій політиці, ліквідація прихованого дефіциту.

Ще одним напрямом зміцнення фінансової безпеки слід вважати удосконалення монетарної політики, а саме через забезпечення потреб економічного зростання країни шляхом лібералізації характеру грошово-кредитної політики, а не її спрямування переважно на мінімізацію інфляції, що веде до скорочення попиту, зростання безробіття. Даний напрям потребує реформування шляхом:

1) врегулювання (помірне зниження) рівня монетизації економіки;

2) подолання дефіциту платіжних засобів;

3) зменшення частки готівки у загальному обсязі грошової маси, що автоматично погіршить умови функціонування тіньової економіки;

4) подальше збалансування грошового і товарного ринків, тобто зниження рівня інфляційної динаміки;

5) припинення відтоку капіталу за кордон за допомогою створення сприятливих умов для репатріації вивезеного капіталу.

Не менш важливим є удосконалення валютної політики за допомогою зменшення рівня доларизації економіки країни засобами проведення політики цілеспрямованої підтримки національної грошової одиниці, стимулювання здійснення операцій із її використанням. Слід здійснити:

1) оптимізацію структури золотовалютних резервів шляхом нарощення в них частки золота;

2) розробку концептуальних засад валютної політики, що передбачатиме виділення короткострокових та довгострокових цілей її формування та реалізації.

Регулювання фондового ринку також потребує уваги, адже необхідне:

1) підвищення капіталізації та ліквідності організованого ринку цінних паперів;

2) створення універсальної національної біржі, яка діятиме на принципах регульованих ринків ЄС та інтегруватиметься у світовий фінансовий простір;

3) забезпечення поетапного створення єдиного центрального депозитарію України з урахуванням світового досвіду інтеграції обліково-фінансової інфраструктури;

4) удосконалення інституційної структури ринків капіталу з метою диверсифікації ресурсної бази та залучення збережень населення.

Необхідним є й врегулювання корпоративних відносин за допомогою узгодження вітчизняного законодавства з міжнародними стандартами і сучасними вимогами розвитку фінансових відносин. Також пропонується здійснити наступні зміни:

1) підвищити вимоги до корпоративного управління;

2) чітко визначити права і обов'язки емітентів та інвесторів шляхом розробки ефективної системи державного регулювання ринків капіталу, посилення контролю за дотриманням вимог законодавства, запобігання шахрайству.

На останок необхідно реформувати регулювання страхового ринку через сприяння розвитку страхового ринку та удосконалення порядку ліцензування діяльності страховиків, дотримання вимог до джерел формування статутного капіталу та фінансового становища засновників. Також слід:

1) створити фонд гарантування страхових виплат за договорами страхування;

2) ввести міжнародні норми корпоративного управління для страховиків та розробити державну цільову програму науково-дослідних робіт у сфері страхування та підготовки фахівців для страхового ринку;

3) удосконалити систему оподаткування страховиків та операцій перестрахування у перестраховиків-нерезидентів

Реалізація запропонованого комплексу заходів, що охоплює більшість складових фінансової безпеки, актуальних для України, дозволить значно підвищити її рівень за умови забезпечення підтримки на законодавчому, виконавчому, владному рівнях [16, с.4-5].

Однак, слід не лише закріпити на папері дані заходи, але й забезпечити ефективне їх виконання шляхом контролю з боку державних органів. Проте для найбільш повного реформування забезпечення фінансової безпеки необхідно провести дослідження досвіду зарубіжних країн з даного питання.