1.2. Суть концепції сталого розвитку

Концепція сталого розвитку набуває значного поширення як одна з про-відних глобальних проблем людства, що має міждисциплінарний характер і ро-зглядається в багатьох аспектах і ракурсах.

Вона охоплює, як мінімум, дві найважливіші ідеї:

• цей розвиток передбачає вирішення економічних, соціальних та екологіч-них проблем. Розвиток буде сталим тільки тоді, коли буде досягнута рів-новага між різними факторами, що зумовлюють загальний рівень життя;

• нинішнє покоління має обов'язок перед прийдешніми поколіннями зали-шити достатні запаси соціальних, природних та економічних ресурсів для того, щоб вони могли забезпечити для себе рівень добробуту не нижчий, ніж той, що ми маємо зараз.

Ця концепція ставить фундаментальне завдання поєднати динамічний економічний розвиток з наданням рівних можливостей кожному члену суспіль-

11

ства за рахунок підвищення ефективності використання ресурсів та ліквідації залежності між економічним зростанням та забрудненням довкілля.

Загалом сталий розвиток у часі з урахуванням основних параметрів мож-на представити за формулою

dF(LKNI)/dt ≥ 0,

де F(L, K, N, I) – функція сталого розвитку; L – трудові ресурси; К – штучно створений (фізичний) капітал, засоби виробництва; N – природні ресурси; І – інституційний фактор¹.

Це співвідношення показує необхідність збереження і збільшення у часі деякого агрегатного виробничого потенціалу, який визначається, як правило, трьома видами капіталів. Природний капітал може зменшуватися доти, поки це зменшення може компенсуватися за рахунок збільшення застосування штучно створених засобів виробництва (заводи, технології), підвищення кваліфікації працівників тощо.

Досягнення сталого розвитку у широкому розумінні має такі основні на-прямки й аспекти.

Економічний аспект: господарська діяльність людства повинна орієнту-ватись не на зростання споживання ресурсів біосфери, а на його раціоналізацію; подальший розвиток повинен виходити не із збільшення матеріального вироб-ництва, а з інтенсифікації господарства за рахунок інформаційних технологій. Високі темпи економічного зростання з одного боку є благом, оскільки вони за-безпечують зростаючі потреби населення, а з другого – злом, бо вони спричи-няють все більше техногенне навантаження на довкілля та його деградацію.

Демографічний аспект: виважена демографічна політика в різних країнах і регіонах повинна стати обов'язковою складовою сталого розвитку. Все більш помітну роль у стратегії економічного зростання відводять питанням народона-селення. Включення питань народонаселення в економічні плани і стратегії ро-звитку не тільки прискорить темпи сталого економічного розвитку і пом'якшить

¹ http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvvnu/ekonomika/2008_7/2/Hvesyk_Gorbach.pdf

12

проблеми бідності, але й буде сприяти досягненню соціальних цілей у сфері на-родонаселення та підвищення якості його життя.

Соціальний аспект: сталий розвиток орієнтований на подолання великої різниці в рівнях доходів і якості життя між різними країнами, різними групами і прошарками населення.

Екологічний аспект: будь-яке господарське рішення повинно враховувати близькі і далекі його соціально-екологічні наслідки. Реальний природно-ресурсний потенціал біосфери обмежений. Тому, необхідні певні норми і об-меження щодо його використання.

Культурологічний аспект: традиційні стереотипи й орієнтири життєдія-льності повинні замінюватись новими поглядами; потрібен перегляд "спожив-чого" підходу; потрібне розуміння єдності національно-регіональних цінностей і глобальних загальнолюдських пріоритетів.

Прогностичний аспект: ефективність управлінських рішень стане значно вищою, якщо вони спиратимуться на достовірне прогнозування процесів соціа-льно-економічного розвитку.

• центрі концепції сталого розвитку стоїть людина, оскільки вона сама з

• потребами є метою суспільної діяльності, і вона ж є основним фактором дося-гнення мети. Людина (як ресурс розвитку), з одного боку, є біологічною істо-тою, з іншого – носієм інтелекту, творцем і споживачем інформації (в широко-му розумінні), яка якраз і є невичерпним ресурсом розвитку. Людина, як особ-ливий вид ресурсів, не тільки наділена інтелектом, але й здатна робити вибір. Тому перехід людства до сталого розвитку приведе до гармонізації взаємодії з природою всієї світової спільноти, формування сфери розуму (ноосфери), а мі-рою національного та індивідуального багатства стануть духовні цінності і знання людини, яка житиме в гармонії з навколишнім середовищем.

Тому ключовими завданнями сталого розвитку можна визначити наступні:

1. Відновлення і подальше збереження в потрібному обсязі на необхідній площі природних екосистем та їхньої здатності до самовідтворення;

13

2. Забезпечення при цьому випереджального розв’язання проблеми: економі-чного, соціального, демографічного і духовного розвитку;

2. Узгодження темпів економічного розвитку з господарською ємністю еко-систем.