8. Е. Фромм «Особистість у сучасній культурі.

 Фромм прагнув розширити горизонти психоаналітичної теорії, підкреслюючи роль соціологічних, політичних, економічних, релігійних і антропологічних факторів у формуванні особистості. Його інтерпретація особистості починається з аналізу умов існування людини та їх змін, починаючи з кінця Середньовіччя (кінець XV століття) по наш час. По завершенні свого історичного аналізу Фромм зробив висновок про те, що невід'ємною рисою людського існування в наш час є самотність, ізоляція і відчуженість. У той же час він був упевнений в тому, що для кожного історичного періоду було характерне прогресивне розвиток індивідуальності в міру того, як люди боролися за досягнення більшої особистої свободи у розвитку всіх своїх потенційних можливостей.Однак значна ступінь самостійності і свободи вибору, якими насолоджуються люди, що живуть в сучасному західному суспільстві, були досягнуті ціною втрати почуття повної безпеки і появи відчуття особистої незначущості. З точки зору Фромма, перед сьогоднішніми чоловіками і жінками варто хвороблива дилема.Небачена свобода від жорстких соціальних, політичних, економічних і релігійних обмежень (як це має місце сьогодні в американській культурі) зажадала компенсації у вигляді почуття безпеки і почуття приналежності до соціуму. Фромм вважав, що ця прірва між свободою і безпекою стала причиною безприкладних труднощів у людському існуванні. Люди борються за свободу і самостійність, але сама ця боротьба викликає почуття відчуження від природи і суспільства. Люди мають потребу в тому, щоб мати владу над своїм життям і мати право вибору, але їм також необхідно відчувати себе об'єднаними і пов'язаними з іншими людьми. Інтенсивність цього конфлікту і способи його дозволу залежать, відповідно до Фромма, від економічних і політичних систем суспільства.Як люди долають почуття самотності, власної незначущості і відчуженості, супутні свободі? Один шлях - відмовитися від свободи і придушити свою індивідуальність. Фромм описав кілька стратегій, що використовуються людьми, щоб "втекти від свободи".Перший з них - авторитаризм, який визначається як "тенденція з'єднати самого себе з кимось або чимось зовнішнім, щоб знайти силу, втрачену індивідуальним Я". Авторитаризм проявляється як в мазохістських, так і в садистських тенденціях. При мазохістської формі авторитаризму люди виявляють у відносинах з оточуючими надмірну залежність, 

Щоб подолати відчуття ізоляції від природи й відчуженості, всім людям необхідно про когось піклуватися, приймати в комусь участь і нести відповідальність за когось. Ідеальний шлях зв'язку зі світом здійснюється за допомогою "продуктивної любові", що допомагає людям працювати разом і в той же час зберігати свою індивідуальність. Якщо потреба у встановленні зв'язків не задоволена, люди стають нарціссічнимі: вони відстоюють тільки свої егоїстичні інтереси і не здатні довірятися іншим.Потреба в подоланні. Всі люди мають потребу в подоланні своєї пасивної тваринної природи, щоб стати активними і творчими творцями свого життя. Оптимальне вирішення цієї потреби полягає в творенні. Справа творення (ідеї, мистецтво, матеріальні цінності чи виховання дітей) дозволяє людям піднятися над випадковістю і пасивністю їх існування і тим самим досягти почуття свободи і власної значущості. 

Неможливість задоволення цієї життєво важливої ​​потреби є причиною деструктивності.Потреба в корінні. Люди мають потребу в тому, щоб відчувати себе невід'ємною частиною світу. Відповідно до Фромма, ця потреба виникає з самої появи на світ, коли розриваються біологічні зв'язки з матір'ю. До кінця дитинства кожна людина відмовляється від безпеки, яку забезпечує батьківська опіка. У пізній зрілості кожна людина стикається з реальністю відриву від самого життя, коли наближається смерть. Тому протягом всього свого життя люди відчувають потребу в корінні, основах, в почутті стабільності і міцності, подібним з відчуттям безпеки, яке в дитинстві давала зв'язок з матір'ю. Навпаки, ті, хто зберігають симбіотичні зв'язки зі своїми батьками, домом або співтовариством як спосіб задоволення своєї потреби в корінні, не здатні відчувати свою особистісну цілісність і свободу.Потреба в самототожності. Фромм вважав, що всі люди відчувають внутрішню потребу тотожності з самими собою, - в самототожності, завдяки якій вони відчувають свою несхожість на інших і усвідомлюють, хто вони і що собою являють насправді. Коротше кажучи, кожна людина повинна бути здатний сказати: "Я - це я". Індивідууми з ясним і чітким усвідомленням своєї індивідуальності сприймають себе як господарів свого життя, а не як постійно наступних чиїмись вказівками.