2. Види міжнародних орендних операцій в міжнародній практиці розрізняють наступні види оренди:

1. Рентинг (renting) – короткострокова оренда, терміном від декількох годин до року;

2. Хайринг (hiring ) – середньострокова оренда на термін від 1 року до 2-3 років;

3. Довгострокова оренда, яка передбачає здачу майна в оренду на 3-5 років, іноді до 15-20 років.

Проте найбільше розповсюдження в міжнародній комерційній практиці набула довгострокова оренда, яка називається лізингом.

Об'єкт ретингу — це транспортні засоби, туристичні і спортивні товари короткотривалого користування. Страхування й технічне обслуговування при даному виді оренди входить в обов'язки орендодавця.

Об'єктом хайрингу зазвичай є транспортні засоби, дорожньо-будівельні та сільськогосподарські машини, монтажне обладнання, спортивні товари та ін. Страхування і технічне обслуговування здійснюється за домовленістю чи орендатором, чи орендодавцем.

Об'єктом лізингу є, як правило, офісне обладнання, будівельно-монтажні комплекси, технологічні системи, промислові підприємства. Страхування й технічне обслуговування здійснюється орендатором.

3. Умови міжнародного орендного договору й обов'язки сторін

Предметом орендного договору, на відміну від договору купівлі-продажу, є здача об'єкту в найм, в тимчасове користування на встановлений термін за певну винагороду. Цей момент багато в чому визначає особливості умов договору.

При підготовці статті "Термін дії договору" треба мати на увазі, що тривалість терміну залежить від виду оренди: при короткочасній мінімальний термін оренди — 1 день, при довготри­валій його тривалість звичайно співпадає з періодом амортизації обладнання. Термін, вказаний в орендному договорі, називається безвідзивним. Це означає, що сторони можуть розірвати договір тільки в тому випадку, якщо одна із сторін не виконує свої зобов'язання. Термін дії договору може бути продовжений тільки зі згоди обох сторін. Коли термін договору закінчується, орендатор може або вернути обладнання, або викупити його за кінцевою вартістю.

В статті з умовами про форми і розмір винагороди (орендної плати) мають бути обговорені порядок встановлення орендної плати, форми і терміни платежу та ін. В орендну плату звичайно включається повна ціна обладнання, мито і податки, а також витрати на технічне обслуговування і ремонт.

Орендна плата може бути встановлена у вигляді:

1. постійної ставки протягом терміну дії договору;

2. прогресивно-понижувальної ставки в залежності від тривалості терміну дії договору.

Орендна плата може вноситися щомісячно, щоквартально чи щорічно в залежності від умов договору. Деколи використову­ються авансові платежі. При короткотривалій оренді орендодавець звичайно вимагає заплатити всю суму оренди відразу після підписання договору.

Особливо пунктуально повинна бути розроблена стаття орендного договору відносно обов’язків сторін. Оскільки орендодавець, відповідно до договору оренди, залишається власником об'єкта оренди, звичайно він зацікавлений в збереженні своєї власності. Тому в договорі повинні бути передбачені його обов'язки у вказаний термін доставити обладнання в придатному для експлуатації стані; сприяти орендатору в навчанні персоналу; здійснити за свій рахунок ремонт і, можливо, взяти на себе повне технічне обслуговування об’єкта.

Орендатор же зобов’язаний взяти на себе обов’язки використовувати обладнання відповідно до вимог технічних інструкцій; піддержувати його в робочому стані; не вносити ніяких змін, переробок і т.п. Він може застрахувати обладнання за свій раху­нок, хоча частіше всього це робить орендодавець, враховуючи вартість страхування в орендну плату.

Орендатор має право передати обладнання третій особі — суборенда тору, але це повинно бути вказано в договорі оренди. Після закінчення договору (контракту) орендатор зобов'язується повернути об'єкт оренди орендодавцю. Сторони обговорюють й інші статті орендного договору.