5. Адміністративне правопорушення

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний лад або громадський порядок, на власність, права чи свободи громадян і за яку законодавством встановлено адміністративну відповідальність.

Адміністративний проступок характеризується ознаками:

1) адміністративною протиправністю, тобто порушенням норм особливої частини КпАП України, Митного кодексу України, законів України "Про боротьбу з корупцією", "Про пожежну безпеку", "Про правовий статус іноземців", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та інші;

2) суспільною шкодою, тобто настанням суспільно шкідливих наслідків від адміністративно-протиправного діяння, або загрозою настання таких наслідків;

3) виною (умисною чи необережною)

4) адміністративною караністю, тобто можливістю накладення на винну особу стягнень передбачених санкцією порушеної адміністративної норми.

Наявність вищезазначених ознак адміністративного правопорушення є підставою для порушення провадження в справах про адміністративні правопорушення. Завданнями цього провадження є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законодавством, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання їм, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Повну уяву про правопорушення може дати тільки його склад, під яким розуміють сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, які є єдиною фактичною обставиною необхідною для притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.

Склад адміністративного проступку включає в себе чотири елементи:

• об'єкт правопорушення;

• об'єктивна сторона правопорушення;

• суб'єкт правопорушення;

• суб'єктивна сторона правопорушення.

Об'єктом адміністративно-правової охорони є суспільні відносини, що регулюються нормами різних галузей права. Об'єкт може бути: загальним, родовим, видовим і безпосереднім.

Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризується:

• адміністративно-протиправним діянням (дією чи бездіяльністю);

• суспільно шкідливими наслідками або загрозою настання таких наслідків;

• причинним зв'язком між протиправним діянням та його наслідками (ця ознака необхідна для правопорушень із матеріальним складом);

• додатковими ознаками (часом, місцем, способом, обстановкою скоєння правопорушення).

Об'єктивна сторона правопорушення характеризує протиправне діяння із зовнішньої сторони. Воно як правило фіксується в протоколі про адміністративне правопорушення, а також інших процесуальних документах, необхідних для доведення вини правопорушника.

Суб'єктом адміністративного проступку є особа, що його скоїла. Це може бути фізична і юридична особа.

Відповідно до ст. 12 КпАП суб'єктом може бути фізична особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку і яка не була в стані неосудності.

Окремі адміністративні правопорушення можуть вчинити тільки спеціальні суб'єкти, які крім віку і осудності характеризуються додатковими ознаками:

• посадові особи;

• громадяни, власники підприємств чи уповноважені ними особи;

• особи, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки;

• неповнолітні у віці від 16 до 18 років;

• державні службовці;

• водії транспортних засобів;

• підприємці;

• працівники торгівлі та представники інших спеціальностей;

• військовослужбовці;

• інші спеціальні суб'єкти.

Конкретизація спеціальних суб'єктів - фізичних осіб визначена в диспозиціях статей Особливої частини КпАП України.

Юридичні особи можуть бути суб'єктами адміністративних правопорушень, що пов'язані із недотриманням правил екологічної безпеки, санітарно-гігієнічних правил, правил протипожежної безпеки та інших.

Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризується внутрішнім психічним ставленням суб'єкта до вчиненого ним проступку та його наслідків, що конкретизується через:

• вину (умисну чи необережну);

• мету вчинення проступку;

• мотив, що спонукав особу до протиправних дій.

Наявність усіх чотирьох елементів складу адміністративного правопорушення є єдиною фактичною підставою, необхідною для притягнення винної особи до адміністративної відповідальності.

Адміністративні правопорушення класифікуються залежно від різних критеріїв.

Так, залежно від родового об'єкту посягання вони можуть бути правопорушеннями:

• в галузі охорони праці і здоров'я населення;

• що посягають на власність;

• в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури;

• в промисловості, будівництві та в галузі використання електричної і теплової енергії;

• у сільському господарстві;

• на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку;

• в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою;

• в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, В галузі фінансів і підприємницької діяльності;

• в галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації;

• що посягають на громадський порядок і громадську безпеку;

• що посягають на встановлений порядок управління.

Залежно від форми вини:

• умисні правопорушення;

• необережні правопорушення.

Залежно від характеру діяння:

- простими, які являють собою одноразову дію чи бездіяльність (самовільне підключення телефонного апарату або іншого абонентського пристрою до діючого телефону чи іншого абонентського пристрою);

- складними, які характеризуються двома чи більше різними діями або складаються з альтернативних дій (непокора пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху).