Висновки
Історії світової педагогічної думки і практиці навчання відомі найрізноманітніші форми організації навчання. Їх виникнення, розвиток, поступове відмирання окремих із них пов'язане з вимогами, потребами суспільства, що розвивається.
Кожний новий історичний етап в розвитку суспільства накладає свій відбиток і на організацію навчання. В результаті педагогічна наука накопичила значний емпіричний матеріал в цій області.
Всі організаційні форми навчання взаємозв’язані між собою і спрямовані на виконання навчально-виховних завдань. Під час уроків розвиваються наукові біологічні поняття і практичні вміння. Їх розвиток триває і поглиблюється під час виконання домашніх завдань, позаурочної роботи і на екскурсіях, під час позакласної роботи.
Таким чином, формування дитини як суб'єкта відбувається при позитивному підкріпленні на його адресу, вислові прихованої оцінки, при безумовності необхідної норми. Виявлені елементи, з позначеними функціями і певними операціями, складають єство педагогічної технології.
Основною організаційною формою навчання в сучасній школі є урок, як головна ланка всієї класно-кабінетної, урочно-поліморфної системи. Інші форми застосовуються для більш глибокого і повноцінного вирішення задач навчання.
По своїй суті і призначенню урок є обмеженою в часі, чітко організованою системою навчання, по якій заняття проводить вчитель з групою учнів постійного складу, одного віку і рівня підготовки.
Структура уроку і його тип утворюються з комбінації основних елементів процесу навчання. Структурна побудова уроку залежить від конкретних учбово-виховних задач, характеру передбачуваної на уроці діяльності і навчальної взаємодії вчителя з дітьми.
Проте цим зміст педагогічної технології не обмежується: додаткові елементи, такі як психологічний клімат, групова діяльність, педагогічна реакція на вчинок, носять узагальнюючий або приватний характер.
Узагальнивши все, можна зробити висновок, що найбільш стійкішою формою організації навчання виявилась класно-урочна система, яка й сьогодні є основною в загальноосвітній школі. Вона полягає в тому, що навчальна робота проводиться з групою учнів постійного складу, однакового віку і рівня підготовки (класом), протягом певного часу і за встановленим розкладом (у формі уроку).
Список використанОї літератури
Савчин М.В. Вікова психологія: навч.посіб.-2-ге вид.,стереотип./ М.В савчин – К.: Академвидав, 2009.- 360 с.
Артемчук Г. Про сучасні підходи до вивчення та викладання іноземних мов. Рідна школа.- 2003. - № 9. с.15-16.
Бабанов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі. Монографія. – Запоріжжя: Просвіта. 2000. – 260с.
Богданова І.М. Професійна підготовка майбутніх вчителів на основі застосування інноваційних технологій. Автореферат дисертації на здобуття наук. ступенядоктора пед. наук. – К.: Либідь. 1998. -22с.
Буркова Л. Гіпотетична побудова моделі адаптивної експертної системи освітніх інновацій. Рідна школа.- №9. с. 10-12.
Гавриш І. В. Інноваційні процеси – невід'ємна ознака освітнього українського сьогодення. Теорія і практика упр. соц. системи: психологія. педагогіка, соціологія. - 2—1.- № 1 .- с. 66-71.
Гуманкова О.П. Заглиблюючись у світ науки. // Іноземні мови в навчальних закладах. 2003. -№1. с. 100-103.
Дьяченко В.К. Новая дидактика. М.: Пед. России. 2002. -227с.
Кравченко Г. Ю. Інноваційний процес у сучасній школі. Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. / Харків. держ. пед. ін-т ім. Г. С. Сковороди. За заг. ред. В. І. Євдокимова, О. М. Микитюка. – Харків, 2002. – Вип. 17. – с. 18-21.
Ксензова Г.Ю. Перспективные школьные технологии. - М.: 2001. -76с.
Махмутов М.И. Современный урок. – М. 1984.- 321 с.
Мельникова С.И., Яворская Л.Н. Игровые формы учебных занятий. – Х.:ХГУ, 2001. – 50с.
Онищук В.А. Урок в современной школе. – М.: Просвещение, 1988, -150с.
Побірченко Н. Інноваційні підходи до підготовки майбутніх вчителів у контексті реформування системи вищої педагогічної освіти. Рідна школа.- 2003.-№3. с. 5-7.
Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. – К., 2002. -135с.
Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К.: Вища школа,1997, - 415с.
Селевко Г.К. Современные образовательные технологии. М.: Народное образование, 1998, - 360с.
Смирнов С.А. Педагогіка. – М., 2002, - 204с.
Суровцева Р. Ф. Проблема інноваційної діяльності в педагогічній теорії та практиці. Наука і освіта. - 2001.- № 6.- с. 116-120.
Хутірський А.В. Современная дидактика. – С.-Петербург, 2001, -533с.
Чорная Н.М. Дидактические иммитационно-моделирующиє игры в современной школе и педагогике США. //Диссертация на соискание степени канд. пед. наук.
Щербань П.М. Національне спрямування навч.-вих. процесу закладів освіти. //Рідна школа, 2001, - №5. с. 10-13.
Ярошенко О.Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика. – К.: Партнер, 1997, -193с