Тема 2. Природа конфлікту

Законспектувати та опрацювати такі питання:

1. Поняття, межі та функції конфлікту

2. Учасники конфлікту

3. Причини конфліктів

4. Предмет та об’єкт конфлікту

5. Класифікація конфліктів за сферами прояву, ступенем тривалості і напруження, суб'єктами конфліктної взаємодії, соціальними наслідками та предметом.

6. Проблематика конфлікту за М. Вебером.

7. Конфлікт та девіантна поведінка (Е.Дюркгейм).

8. Соціальне напруження в теорії соціальної дії Т. Парсонса. Р. Дарендорф: конфлікт та модернізація суспільства.

Перевірка самостійного вивчення теми буде здійснюватися на Семінарському занятті № 2 у вигляді термінологічного диктанту

Тема 3. Механізм конфлікту

Самостійна робота (викласти письмово)

Оберіть конкретний соціальний конфлікт та проаналізуйте.

Методичні рекомендації для виконання самостійної роботи

Проаналізуйте конфлікт з точки зору таких критеріїв:

1. Суб’єкти конфлікту: опоненти — учасники конфлікту, які вважають свої інтереси неузгодженими; противник — агресивний опонент, який прагне реалізувати свої інтереси за рахунок інших; агресор — противник, який виявляє агресивність; ворог — противник, інтерес якого — знищити противника; прихильники — учасники, що співробітничають з Я; співчуваючий — той, хто бачить конфлікт з точки зору Я; засуджуючий — той, хто бачить конфлікт з точки зору ТИ; посередник — учасник, інтерес якого — ліквідувати конфлікт; арбітр — учасник, мета якого — проаналізувати конфлікт і дати рекомендації щодо його ліквідації.

2. Предмет та об’єкт конфлікту

Предметом конфлікту є проблема або протиріччя, через які власне виникає конфлікт. Об’єкт: потенційний об'єкт (суспільні відносини, які підпадають під правове регулювання і на які спрямоване протиборство) й об'єкт реальний (конкретна матеріальна, соціальна або духовна цінність, що перебуває на перетині особистих, групових, державних або міждержавних інтересів і до володіння якою прагнуть конфліктуючі сторони).

3. Умови виникнення та перебігу конфлікту

Під умовами виникнення розуміють об'єктивні особливості зовнішньої ситуації, які є суттєвими для виникнення конфлікту До умов перебігу конфліктів належать фактори, що впливають на їхній розвиток. Зазвичай це просторові та часові межі конфліктної ситуації.

4. Особливості юридичного конфлікту:

• зв'язаність конфлікту правовими відносинами, наявність правових ознак суб'єктів чи об'єкта конфлікту;

• можливість вирішення правовими засобами;

• галузева визначеність конфлікту;

• наявність юридичних наслідків;

• можливість застосувати примусові засоби у процесі вирішення конфлікту;

• вирішення конфлікту в межах спеціальної юридичної процедури.

5. Дії учасників юридичного конфлікту можна розглядати за такими основними критеріями:

• характер дій (наступальні, оборонні, нейтральні);

• ступінь активності дій (активні — пасивні, ініціюючі — у відповідь);

• спрямованість дій (на опонента, на третю особу, на самого себе).

6. Стилі поведінки учасників:

• суперництво (нав'язування іншій стороні вигідної для себе поведінки);

• кооперацію (пошук рішення, яке б задовольняло обидві сторони);

• поступку (зменшення своїх домагань);

• уникнення (фізичний або психологічний вихід з конфліктної ситуації);

• бездіяльність (перебування у ситуації конфлікту, але без жодних спроб до його вирішення).

7. Тактика поведінки у конфлікті (інформування, переконання, уникнення, тиск, загроза тощо). Розрізняють тактики раціональні (наприклад, переконання) та ірраціональні (наприклад, залякування), безпосереднього впливу (наприклад, інформування про суть справи) та опосередкованого впливу (наприклад, інформування з метою отримати від об'єкта впливу те, про що прямо не вказується) тощо.

8. Сприйняття конфліктної ситуації. Існують такі варіанти збігу (незбігу) суб'єктивного й об'єктивного у конфліктній ситуації:

• адекватно сприйнятий конфлікт, коли існує об'єктивна конфліктна ситуація і сторони адекватно її сприймають;

• неадекватно сприйнятий конфлікт, коли існує об'єктивна конфліктна ситуація, але сторони її сприймають з істотним відхиленням від реального стану;

• незрозумілий конфлікт, коли існує об'єктивна конфліктна ситуація, але вона не сприймається потенційними опонентами;

• уявний конфлікт, коли об'єктивної конфліктної ситуації немає, але сторони сприймають свої дії як конфліктні.

9. Завершення юридичного конфлікту:

• повне або часткове підкорення другої сторони;

• компроміс;

• переривання конфліктних дій;

• інтеграція та спільне вирішення конфлікту.

10. Позитивні функції конфлікту можна виокремити такі

попередження більш суттєвих і більш небезпечних конфліктів задля збереження соціальної системи в цілому (роль “запобіжного” клапана”);

• інформація про соціальне середовище, співвідношення силового потенціалу конкуруючих формувань;

• мобілізація внутрішніх ресурсів, створення та підтримання балансу сил (у тому числі й влади);

• зниження соціальної напруги, стабілізація та інтеграція внутріш-ньогрупових та міжгрупових відносин;

• створення нових соціальних норм та інститутів, поновлення існуючих;

• стимуляція соціальних процесів, заохочення творчості та інновації. Конфлікт несе у собі негативні функції, коли:

• призводить до безладдя та нестабільності;

• суспільство неспроможне забезпечити мир та порядок;

• боротьба ведеться насильницькими методами;

• наслідком конфлікту є великі матеріальні та моральні втрати;

• виникає загроза життю та здоров'ю людей.

Література:

1. Нейман Дж. фон. Моргенштерн О. Теория игр и экономическое поведение М, 1970.

2. Дружинин В. В., Которое Д. С, Которое М. Д. Введение в теорию конфликта. М , 1989.

3. Леванский В. А. Моделирование в социально-правовых исследованиях. М., 1986. С. 103—150; Чумиков А. Н. Социально-политический конфликт: теоретические и прикладные аспекты. М., 1993. С. 125—162.

4. Волгин Л. Н. Принцип согласованного оптимума. М, 1977. С 17 (принцип Парето); Саати Т Л. Математические модели конфликтных ситуаций. М., 1977. С. 110—111 (принцип Нэша); Дружинин В. В., Канторов Д С, Кон-торов М. Д. Указ. соч. С. 14; Паповян С. С. Математические методы в социальной психологии. М., 1983. С. 324—325.

5. Дружинин В. В., Канторов Д. С., Канторов М Д. Указ. соч. С. 75.

6. О построении дерева целей см.: Основы системного подхода Томск, 1973, Черняк Ю.И. Простота сложного. М., 1975. С. 98, 102. Схема 1 – синтез подхода автора и названных подходов.

7. Подр. см.: Леванский В. А. Указ. соч. С. 103—147.

8. Подр. см.: Моделирование структуры правосознания методом самообучения ЭВМ//Леванский В. А. Указ. соч. С. 114—123.

Індивідуальна робота № 1. Моделювання юридичного конфлікту

1. Поняття та значення моделювання юридичного конфлікту

2. Методи та прийоми моделювання юридичного конфлікту

3. Складання моделі розвитку юридичного конфлікту певного виду

Складіть модель розвитку юридичного конфлікту певного виду (на Ваш вибір).

Методичні рекомендації

Моделювання конфлікту – процедура створення цілісного образу конфліктної ситуації, в якому відображається вся реальна сукупність конфліктних процесів і відносин, які зароджуються і розгортаються в конкретних умовам місця та часу.

Наприклад моделювання юридичного конфлікту можна здійснити за „теорією ігор”.

Література:

1. Нейман Дж. фон. Моргенштерн О. Теория игр и экономическое поведение М, 1970.

2. Дружинин В. В., Которое Д. С, Которое М. Д. Введение в теорию конфликта. М , 1989.

3. Леванский В. А. Моделирование в социально-правовых исследованиях. М., 1986. С. 103—150; Чумиков А. Н. Социально-политический конфликт: теоретические и прикладные аспекты. М., 1993. С. 125—162.

4. Волгин Л. Н. Принцип согласованного оптимума. М, 1977. С 17 (принцип Парето); Саати Т Л. Математические модели конфликтных ситуаций. М., 1977. С. 110—111 (принцип Нэша); Дружинин В. В., Канторов Д С, Кон-торов М. Д. Указ. соч. С. 14; Паповян С. С. Математические методы в социальной психологии. М., 1983. С. 324—325.

5. Дружинин В. В., Канторов Д. С., Канторов М Д. Указ. соч. С. 75.

6. О построении дерева целей см.: Основы системного подхода Томск, 1973, Черняк Ю.И. Простота сложного. М., 1975. С. 98, 102. Схема 1 – синтез подхода автора и названных подходов.

7. Подр. см.: Леванский В. А. Указ. соч. С. 103—147.

8. Подр. см.: Моделирование структуры правосознания методом самообучения ЭВМ//Леванский В. А. Указ. соч. С. 114—123.