5. Характеристика особистісно орієнтованого навчання.

Особистісно-орієнтована освіта грунтується на загальнолюдських та особистісних цінностях, з урахуванням потреб самої людини, її мотивів, здібностей, особистих якостей, життєвих цінностей тощо.

Метою технології особистісно орієнтованого навчання є гармонійне формування і всебічний розвиток особистості, повне розкриття її творчих сил, вироблення власного «Я», індивідуальності. Індивід має стати суб’єктом життєдіяльності, професійної діяльності, а не тільки опановувати загально науковими і професійними знаннями, уміннями, навичками.

В основу особистісно орієнтованого навчання покладено принципи гуманістичного спрямування у філософії, психології та педагогіці, розроблені Карлом Роджерсом:

• індивід перебуває в центрі світу, який постійно змінюється: для кожного значущим є власний світ сприйняття навколишньої дійсності, цей внутрішній світ не може бути до кінця пізнаним будь-ким зовні;

• людина сприймає навколишню дійсність крізь призму власного ставлення та розуміння;

• індивід прагне до самопізнання та самореалізації, йому властива внутрішня здатність самовдосконалюватись;

• взаєморозуміння, необхідне для розвитку індивіда, може досягатись тільки в результаті спілкування.

Особистісний підхід передбачає, що всі психічні процеси, якості та стан розглядаються як такі, що притаманні конкретній людині.

Розглянемо осносні характеристики особистісно орієнтованого навчання:

1. особистісно орієнтоване навчання повинно забезпечувати розвиток і саморозвиток особистості як суб’єкта пізнавальної та предметної діяльності;

2. має забезпечувати кожному студенту відповідно до його здібностей, схильностей, інтересів, ціннісних орієнтацій та суб’єктивного досвіду можливість реалізувати себе в різних видах діяльності;

3. зміст освіти, засоби й методи повинні організовуватися так, щоб учень міг вибирати предметний матеріал, його вид та форму;

4. освіченість як сукупність знань, умінь, індивідуальних здібностей є найважливішим засобом становлення духовних та інтелектуалі, них цінностей учня і має бути основною метою сучасної освіти;

5. освіта формує індивідуальне сприйняття світу, можливості його творчого вдосконалення, активне використання суб’єктного досвіду в інтерпретації та оцінюванні явищ, подій навколишньої дійсності на основі особистісно значущих цінностей і внутрішніх настанов;

6. найважливішими чинниками особистісно орієнтованого навчального процесу є ті, що розвивають індивідуальність, створюють умови для саморозвитку та самовираження;

7. особистісно орієнтоване навчання будується на принципі варіативності.

І. Зязюн розглядає особистісно орієнтоване навчання як процес, у якому студент знаходиться в центрі навчання та у якому навчально- пізнавальна діяльність, а не викладання, є провідною у тандемі вчитель- учень і у якій традиційна парадигма освіти вчитель-підручник-учень змінюються на нову: учень-підручник-вчитель. Такий погляд на особистісно орієнтоване навчання може бути актуальним і у вищій освіті.

В «Українському педагогічному словнику» особистісний підхід трактується як послідовне ставлення педагога до вихованця як до особистості, як до свідомого відповідального суб’єкта власного розвитку і як суб’єкта виховної взаємодії. Особистісний підхід передбачає допомогу вихованцеві в усвідомленні себе особистістю, у виявленні, розкритті його можливостей, становленні самосвідомості, у здійсненні особистісно значущих і суспільно прийнятих самовизначень, самореалізації, самоутвердження.