3. Політична реклама

У політичному житті сучасного демократичного суспільства політична реклама займає цілком визначене місце, є найважливішою технологією "паблік рілейшнз" (буквально: «відносини із суспільством»). Жодна передвиборча кампанія не обходиться без політичної реклами. На неї в середньому затрачається одна третина від усіх засобів, що виділяються на передвиборчу кампанію.

Політична реклама – це реклама політичних партій (об’єднань), органів державної влади, державних і суспільних організацій і окремих громадян, що приймають участь в політичній діяльності, їх дії, ідеї, програми і т.д. Власне реклама – розповсюдження у будь-якій формі, з допомогою будь-яких засобів інформації про фізичні та юридичні особи, товар, ... завдання якої формувати, підтримувати інтерес до них і сприяти їх реалізації. Політична реклама – це система політичної комунікації, завдання якої змінити свідомість і поведінку людей у відповідності з політичними цілями рекламодавця (політичних партій, рухів ...) 

В.Черняховский виділяє такі складові політичної реклами:

• суб'єктом реклами є рекламодавець (політична організація чи діяч),

• об'єктом — виборці (цільові групи рекламної кампанії),

• предметом — програми партії, кандидата на виборну посаду,

• метою реклами — прихід до влади, посідання виборчої посади.

Реклама слугує засобом досягнення цієї мети.

Французький дослідник А. Дейян поділяє способи дії політичної реклами на раціональні і емоційні, що утворюють види реклами. Раціональна (предметна) реклама інформує, звертається до розуму потенційного виборця, приводить аргументи для переконання його. Емоційна (асоціативна) реклама викликає спогади і наводить на думку; вона впливає через асоціацію ідей, шляхом відтворення обставин.

Поділ реклами на раціональну й емоційну визначає і її види (жанри). До них можна віднести такі:

Політичний плакат — емоційний засіб політичної реклами, в основі якого лежить образ, що створюється особливим образотворчим рядом, композицією; це лаконічний, метафоричний, наповнений енергетикою, текстом.

Політична листівка — коротке друковане видання на 1-2 сторінки, у якому міститься заклик до тієї чи іншої політичної дії (участі у мітингу, демонстрації) чи роз'яснення основних положень, програм кандидатів партій.

Рекламні публікації, як правило, знаходять місце на сторінках газет і журналів і представляють повідомлення про діяльність, програму партій, рухів, їхніх лідерів. Вони можуть бути виконані у виді статей, інтерв'ю, бесід.

Політичний відеокліп — жанр телевізійної політичної реклами, у якому інтегрується реальний образ і створюється штучний імідж.

Теледебати і телевиступи як жанр політичної реклами дозволяють кандидатам безпосередньо звернутися до громадян, користуючись найефективнішим із засобів масової інформації.

У ряді політичних технологій ефективною є форма політичної реклами direktmail [директмейл]— розсилання листів поштою конкретним людям із пропозицією проголосувати за конкретного кандидата. Застосовується звертання до виборця по імені і по-батькові, а переконливий текст і підпис кандидата створюють потрібне враження. Ймовірність голосування за даного кандидата у кілька разів збільшується.

Різновидами політичного рекламування є іміджмейкінг… – у буквальному перекладі „створення іміджу”. Імідж – уявний образ людини, групи, організації, події професійними іміджмейкерами (буквально „творцями іміджу”). 

… та PR (паблік рілейшнз) – у вихідному розумінні „відносини з суспільством – це спеціалізована діяльність відповідних підрозділів державних, корпоративних, політичних, суспільних, економічних та інших структур, спрямована на встановлення взаєморозуміння і доброзичливості між структурами, які здійснюють PR і суспільством, населенням, групами людей на яких спрямована ця діяльність. Прийнято вважати, що PR – це особливий інструмент організації комунікативного простору сучасного суспільства.

Чорний PR містить наступні 4 компоненти :

• розповсюдження пліток;

• повідомлення неправдивої інформації;

сублімінальні прийоми впливу – це комунікативні впливи, які відбуваються незалежно від свідомості того, на кого впливають. Наведемо декілька прикладів. 1. На телеканалі Інтер диктори називали блок Віктора Ющенка “Наша Україна” нашистами. 2. Рекламний ролик Олександра Мороза – “ВиМОРОЗимо паразитів!” був сприйнятий як вдала знахідка. Проте для несвідомого слово “тепло” асоціюється з позитивом, а “холод” – з негативом. Ролик Мороза почали транслювати на ТБ саме з настанням осінніх холодів, коли в багатьох оселях вимкнули опалення.

• чорна пропаганда — повідомлення з неправдиво зазначеним джерелом.

1. Листівки повідомляють про карне переслідування кандидата із благанням до виборців забезпечити його депутатську недоторканність, аргументуючи: “якщо N не буде сидіти в ВР, то сяде у в'язницю”. На таких повідомленнях не зазначається адреса друкарні.

2. Нерідко на вулиці з'являються молоді люди відверто гомосексуального вигляду з жінкоподібними голосами і з плакатами, що закликають “голосувати за нашого М”. Людям похилого віку у село привозять у подарунок презервативи. Юнаки і дівчата знущально пояснюють, як і для чого презервативи варто використовувати, доводять, що це найбільш коштовний сувенір і що люди у силу сільської „темряви” не розуміють його принадності. Зрозуміло, щедрим дарувальником виявляється конкуруючий кандидат.

Виділяють три провідні канали: візуальний, аудіальний та кінестетичний. Це зумовлено тим, що, люди, у яких провідним є візуальний канал сприймання, найкраще засвоюють інформацію, що подається для перегляду (рекламні ролики на телебаченні, реклама на щитах і плакатах, зовнішній вигляд кандидата тощо). Люди з провідним аудіальним каналом краще сприймають інформацію, яка сприймається на слух (виступи кандидатів, обговорення на радіо, теледебати).

56