23. Творчість Дж. Свіфта

Народився в Дубліні (1667-1745). Більша частина життя зв’язана з Ірландією. Батько – пастор. Свіфт отримав богословську освіту в університеті Дубліна. Його не цікавили ні богословство, ні кар’єра священика. Працював домашнім секретарем у вельможі Темпля, жив в його маєтку Мур-Парк в Англії. Свіфт вів ділову переписку Темпля і давав уроки його вихованці Естер Джонсон, яка потім стала дружиною письменника. В своїх віршах називав її Стеллою. Багато разів Свіфт намагався покинути Мур-Парк і залишити Темпля. Отримав парафію в Кільруті в Ірландії. Прожив півтора року, а потім знову повернувся до Мур-Парку, де і лишився до смерті його власника.

Л-рна діяльність почалася в 1690 році. Перші памфлети – «Битва книг», «Казка про бочку» опубліковані у 1704 році.

В «Битві книг» Свіфт показав свої погляди на завдання л-ри. Обов’язок письменника він вбачає у тому, щоб приносити користь людям і збагачувати їх ідеями. Вставний епізод про павука та бджолу: павук снує павутину вдалі від людей і світу. Бджола розриває павутину і прямує до квітів і світла. Вона добуває солодкий мед, необхідний людям.

«Казка про бочку». Смілива сатира на релігійну ситуацію в Англії. Моряки, при зустрічі з китом, кидали пусту бочку, щоб відволікти увагу кита. Корабель – емблема держави, бочка – релігія. 3 жінки: заздрість, зажерливість, облесливість. Ядро памфлету складає сатира на церкву і її догмати. Вона розвинута в притчі про 3 братів, кожний з яких уособлює одну з форм релігії: Петро – католицизм, Мартін – лютеранство (англіканська церква), Джек – кальвінізм (пуританство).

Батько (християнство), помираючи, залишає в спадок своїм синам по жупану і заповідає носити його бережно і тримати в чистоті. Він просить дітей дотримуватись цих настанов, попереджає, що все їхнє майбутнє благополуччя залежить від цього. Також він заповідає, щоб вони жили по-братськи і дружньо в одному будинку. Протягом семи років брати твердо дотримувались батьківських настанов. Але потім щоб сподобатися дамам – герцогині Корисливість (Зажерливість), мадемуазель Честолюбство та графині Гордість брати порушили заповіт батька. Петро заявив, що оскільки він найстарший, то він являється спадкоємцем батька. Він взяв жупан і почав керувати братами (католицька церква). Незабаром брати пересварилися і так і не помирилися. Свіфт жорстоко осуджує католицизм і пуританство. Він не міг дозволити собі відкрито критикувати офіційну церкву і християнство вцілому. Королева Анна, прочитавши памфлет, вислала Свіфта з Лондона. В памфлеті він пародіює зміст і стиль наукових трактатів у питаннях філософії, л-ри, історії, критикує Драйдена за схилення перед владою.

Сатиричний образ у Свіфта у своїй основі має конкретний факт (або окремий документ як об’єкт висміювання). Живучи в маленькому містечку, він бачив страждання народу Ірландії. Тема народу ввійшла в творчість Свіфта. Негативне ставлення до буржуазної революції. Королева Анна+міністри всяко намагалися мати Свіфта в числі своїх союзників. Він писав виступи для міністрів, в той час гнівно критикував верхівку влади. Рішуче виступає проти колоніальної політики Англії.

Памфлети на захист прав ірландців: «Листи сукнаря» (1724), «Скромна пропозиція про дітей бідняків» (1729), «Мандри Гуллівера» (1726).

«Листи сукнаря» написані в зв’язку з поширенням в Ірландії мідної монети, на якій розбагатів англійський купець Вуд (грабував ірландців). Цей факт послужив для виявлення колоніальної політики Англії. Сукнар виражає інтереси всієї Ірландії. Завдяки цьому памфлету, Вуд лишився права карбувати монету.

1729 – «Мандри до різних країн світу Летюеля Гуллівера, спочатку лікаря, а потім капітана кількох кораблів». Працював близько 10 років. Свіфт започаткував радикально-демократичну лінію в р-тку просвітницького мистецтва. Не розділяв оптимізму Аддісона, Стіля, Дефо і Річардсона.

Жанрова природа: памфлет (проявляється в публіцистичності та історичній конкретності подій) і роман. «Мандри Гуллівера» – сатиричний, філософсько-політичний роман. Зовнішньо роман Свіфта будується як роман подорожей пригодницько-фантастичного хар-еру. 4 частини роману, подорож до різних країн. Спочатку в країну Ліліпутів, потім в країну велетнів Бробдінгнеп; відвідує Лапуту (знайомиться з відкриттями вчених), країну Бальнібарбі, оглядає велику академію в Лагадо, знайомиться з країною Глаббдабдріб (чародії та маги), відправляється в Японію; потрапляє в країну Гуїгнгнтів (розмовляють розумні коні), і на кінець повертається до Англії.

В романі постає питання про відносність людських знань. Розповідаючи про Ліліпутію, Свіфт сатирично зображає сучасну Англію. Порядки, закони, звичаї Ліліпутії – карикатура на монархічний устрій, парламентські партії іцерковні протиріччя. Ворогуючі партії (віги і торі) відрізняються лише висотою каблуків. Свіфт зображає короля Бробдінгнепу як мудрого монарха, а країну як ідеальну монархію. Король засуджує війни. Сатира на науку, відірвану від життя і тому непотрібну людям – перебування в Лапуті. Різні винаходи – перероблення льоду в порох, використання сонячної енергії з огірків – показують люди на літаючому острові мало уявляють що насправді відбувається на землі. Свіфт засуджував і висміював псевдонауку. В 4 частині показує розумних коней і противних егу (хитрі, злобні, мстиві). Повернувшись в Англію, спостерігає за людьми і розуміє наскільки вони схожі з єгу.

Свіфт показав безвихідну картину. Він не бачив виходу з суперечностей буржуазного с-тва. Свіфт – майстер алегорії (продовжує традиції Ленгленда та Беньяна). Використовує алегоричний спосіб зображення: описує одне явище під виглядом іншого. Сатира несе філософсько-політичний характер. Його улюблений жанр – памфлет. Фантастичні образи мають реальну основу. Критикує внутрішню політику Англії, парламентську систему, колоніальні і загарбницькі війни. Захищає інтереси народу і його національно-визвольну боротьбу.