24. Творчість г. Філдінга

Представник просвітницького реалізму зрілого періоду. Романіст, драматург, творець англ. політичної комедії, публіцист, перший теоретик роману. Його творчість – вершина англ. просвітницького роману. Йому притаманний життєстверджуючий гуманізм і світлий погляд на людську природу. Гуманізм та вільнодумство, його реалізм споріднюють його з письменниками епохи Відродження – Шекспіром, Рабле, Сервантесом (називав своїм вчителем).

Філдінг – перший хто поєднав пригодницький роман з сімейно-побутовим, або як він сам називав «епос великої дороги» з «епосом приватного життя». Відомий романами, серед яких перше місце посідають «комічні епопеї»: «Історія пригод Джозефа Ендрюса» та «Історія Тома Джонса, знайди».

Народився в збіднілій аристократичній сім’ї, отримав класичну освіту в привілейованій школі в Ітоні. В 1728 р. вступив в Лейденський університет в Голландії, але не закінчив через необхідності самостійно заробляти на життя. Повернувшись в Англію, він став професійним драматургом.

Перший період л-рної діяльності (1728-1737) пов’язаний з театром. Написав більше 20 комедій і фарсів. Перша – «Любов в декількох масках». Лицемірство виступає в якості основного об’єкта критики, прикидання виступає як основне джерело комічного. Філдінг-драматург писав комедії вдач, які містили соціальну сатиру («Політик із кав’ярні, або суддя в пастці», «Старі розпусники»); політичні комедії «Дон Кіхот в Англії», «Пасквін, драматична сатира на сучасність», «Історичний календар за 1736 рік»; фарси «Авторський фарс, або лондонські розваги»,; баладні опери: «Опера Граб-стріт», «Покоївка-інтриганка»; п’’си тяжіють до реалістичних драм «Ковентгарденська трагедія».

В драмах використовує традиції великого французького комедіографа 17 ст. Мольєра, прийоми англійської комедії епохи Реставрації (Конгрів). В своїх комедіях вдач критикує аморальність багатих буржуа. Пафос драматургії – пафос соціальної критики.

Філдінг вів боротьбу з правліням Уолпола. В «Пасквілі» розгортається сатира на систему корупції при правлінні Уолпола. Законом про цензуру діяльність драматурга була припинена. Звернувся до романів.

Основні положення теорії Філдінга викладені в передмовах до «Джозефа Ендрюса» і у 18 статтях, які передують 18 частин «Тома Джонса». Філдінг називав свої романи як «комічні епопеї в прозі». В комічному романі увага звертається не на піднесене, а на смішне. Джерело смішного вбачає в удаванні. Утвердження зв’язку роману з життям. Предмет зображення – людська природа. Все повинно бути природнім. Його образи не мають карикатурних якостей. Описує повсякденне життя, уникає гротеску. Не існує зовсім поганих людей.

Важливе завдання романіста – створення характерів. Велику увагу приділяє композиції роману, необхідність поєднувати в одному романі комічне і серйозне, звичайне і чудесне. Завдання романіста: описувати лише ті періоди і моменти в житті героїв, які наповнені значними подіями. Порівнює світ зі сценою театру. Дуже сильно виражалося драматичне начало. Роман як і драма також зображає сильні людські пристрасті. Життя – «велика драма, схожа на театральну виставу».

Саме він вводить в роман розповідь від особи автора-оповідача. До Філдінга в романі розповідь велася від першої особи.

«Том Джонс» – вершина просвітницького реалістичного романі в Англії. Критичне зображення соціальної дійсності (принцип «комічної епопеї»). Картина сучасної дійсності правдива і многогранна. Місце дії: село і місто, столичні салони і поміщицькі садиби, готелі та ярмарки, тюрми і житла бідняків. В романі зображені люди різних соціальних верств: дворяни, буржуа, служителі церкви, волоцюги, суддівські чиновники. Автор називає точну дату – 1745 рік (історична конкретність, повстання якобинців). Роман будується на історії головного героя Тома Джонса (з дня його народження до 21 року). З образом Тома Джонса Філдінг зв’язує своє уявлення про істину людської природи. Відобразився оптимізм та віра в здорові, перспективні починання, які заключаються в людині і в житті. Том Джонс виріс без батьків. Через неприязнь Блайфіла його виганяють з дому Олверті. Починаються скитання героя. Його чекають важкі випробування. Його хочуть забрати в матроси, потрапляє в тюрму, вдається уникнути шибениці. Вкінці кінців він одружується з коханою Софією Вестерн.

Образом тома Джонса автор продовжує полеміку з Річардсоном. Відмовляється від ідеалізації героя. Показує людину, яка керується не релігійними догмами, а поривами почуттів. Том Джонс – людина темпераментна, він може помилятися і робити помилки, але він завжди справжній. Його людяність розкривається при порівнянні його з Блайфілом. Філдінг намагається розкрити протиріччя світу. Використовує прийом контрасту. Том – природній, добрий, Блайфіл – злий, лицемір; Том – сміливий, Блайфіл – боягуз. Автор переконаний в переважанні добрих якостей над поганими. Він ніколи не робить своїх героїв об’єктом сатири. Сатирично зображає людей з вищого світу. Щаслива розв’язка – закономірна перемога добра над злом.

Памфлет «Листи з Бедламу» (1752): гроші – основна перешкода для досягнення щастя. Останні памфлети «Сучасний словник» (1752), роман «Амелія». Уже похитнулися оптимізм та віра в людську природу.