Фрідріх енгельс «діалектика природи»

«Діалектика природи», видатний філософський твір Ф. Енгельса, найбільш розгорнутий виклад діалектико-матеріалістичного розуміння найважливіших проблем теоретичного природознавства. «Д. п.» — незавершений твір, що дійшов до нас у вигляді рукопису, який складається з 2 нарисів плану, 10 більш менш оброблених статей і 169 заміток і фрагментів.

Завдання, яке ставив перед собою Ф. Енгельс при роботі над «Д. п.», полягало в тому, щоб розкрити об'єктивну діалектику в природі, а тим самим обгрунтувати необхідність свідомої матеріалістичної діалектики в природознавстві і вигнати з нього ідеалізм, метафізику і агностицизм; дати діалектико-матеріалістичне узагальнення найважливіших результатів розвитку природознавства і тим самим обгрунтувати загальність основних законів матеріалістичної діалектики.

В статтях і фрагментах, що відносяться до загальної (першою) частини, Ф. Енгельс досліджує досягнення природних наук починаючи з епохи Відродження, показує обумовленість розвитку природознавства розвитком виробництва і нерозривний зв'язок природознавства з філософією і доводить, що «... у природознавстві, завдяки власному розвитку, метафізична концепція стала неможливою», що «повернення до діалектики здійснюється несвідомо, тому суперечливо і повільно». Ф. Енгельс виділяє 2 основних форми домарксистської діалектичної філософії (старогрецька філософія і класична німецька філософія від І. Канта до Р. Гегеля), піддає критиці ідеалістичну діалектику Гегеля підкреслює роль трьох великих відкриттів в природознавстві (закон збереження і перетворення енергії, органічна клітка, дарвінізм), що виявили діалектику природи, і ставить перед теоретичним природознавством завдання — свідомо опанувати раціональну, матеріалістичну діалектику. Ф. Енгельс дає визначення діалектики і перераховує її основні закони. Діалектика є «... наука про загальний зв'язок» ;«... наука про найбільш загальних законах всякого руху». Ці закони зводяться до 3 головних: закон переходу кількості в якість і назад, закон взаємного проникнення протилежностей, закон заперечення заперечення, Ф. Енгельс розрізняє об'єктивну діалектику природи і суб'єктивну діалектику мислення; суб'єктивна діалектика відображає об'єктивну діалектику; діалектика є вищий метод мислення. Ф. Енгельс, проте, не ставить своєю за мету дати керівництво по діалектиці: «Ми не збираємося тут писати керівництво по діалектиці, а бажаний лише показати, що діалектичні закони є дійсними законами розвитку природи і, значить, мають силу також і для теоретичного природознавства».

Центральною ідеєю основної (другий) частини «Д. п.» є класифікація форм руху матерії і відповідно цьому класифікація наук, що вивчають ці форми руху. Нижча форма рухи — це просте переміщення, вища — мислення. Основні форми, які вивчаються природними науками: механічний, фізичний, хімічний і біологічний рух. Кожна нижча форма руху переходить за допомогою діалектичного стрибка у вищу форму. Кожна вища форма руху містить в собі як підлеглий момент нижчу форму, але не зводиться до неї. Спираючись на цю центральну ідею, Ф. Енгельс послідовно розглядає діалектичний вміст математики, механіки, фізики, хімії, біології і переходи від однієї форми руху до іншої і, відповідно, від однієї науки до іншої. При цьому в математиці він виділяє проблему апріорності, що здається, і математичної абстракції і з'ясовує їх об'єктивний сенс, у фізиці — вчення про перетворення енергії, в хімії — проблему атомістики, в біології — проблему походження і суті життя, клітинну теорію, дарвінізм. Перехід від природознавства до історії суспільства утворює розроблена Ф. Енгельсом трудова теорія походження людини.