- •1.Сутність і призначення фінансів суб’єктів господарювання
- •2. Доходи і витрати суб’єктів господарювання.
- •3.Вплив організаційно-правових форм підприємництва на формування і використання грошових надходжень.
- •4. Методи і принципи організації фінансової діяльності підприємств.
- •5. Особливості корпоративних фінансів
- •6. Капітал корпорації, його структура.
- •7. Дивідендна політика корпорації.
4. Методи і принципи організації фінансової діяльності підприємств.
Методами організації фінансової діяльності підприємств є:
Комерційний розрахунок
Неприбуткова діяльність
Кошторисне фінансування
Підручник "Фінанси" ОПАРІН В.М. стор. 83 – 89.
5. Особливості корпоративних фінансів
Категорії корпоративних фінансів можна подати такою схемою:
Акціонерне товариство є формою підприємництва, капітал якого спочатку формується за рахунок продажу акцій. Купивши акцію, фізична або юридична особа стає власником акціонерного товариства відповідно до суми її номіналу.
Акція є титулом власності, її дублікатом.▬► Фізична або юридична особа отримує можливість придбати акції багатьох корпорацій і бути мультивласником.
Акція сприяє створенню корпоративної, тобто акціонерної, власності▬► Акція створила можливість централізації капіталу▬► можливість для формування гігантських корпорацій, транснаціональних корпорацій і банків, фондових бірж
Акція з економічного погляду є капіталом, що дає дохід її власнику. ▬► На базі акції формується акціонерний капітал корпорацій ▬► основною метою корпорації є збільшення ринкової вартості акції в інтересах її власника
Акція з правового погляду є юридичним документом, стандартним договором про внесення певного паю в капітал акціонерного товариства, що дає право брати участь у його управлінні (залежно від класу акції) і розподілі прибутку. Обсяг привілейованих акцій обмежується в Україні 25% статутного капіталу.
Акціонерний капітал корпорації доповнюється борговим капіталом,
Акціонерний капітал, а також борги корпорації, тобто непогашені зобов’язання, становлять складну категорію — функціонуючий капітал корпорації. Капітал як власність акціонерного товариства за обсягом менший, ніж його функціонуючий капітал.
Функціонуючий капітал корпорації породжує ще одну складну категорію — інвестиції . Корпорація вкладає свій капітал у реальні і фінансові активи відповідно до її поточних і перспективних планів з метою отримання прибутку. Усі розглянуті категорії взаємозалежні і взаємообумовлені та утворюють синтетичну категорію фінанси корпорації.
Функції фінансів корпорації
1) формування капіталу полягає у формуванні капіталу корпорації через залучення його з фінансового ринку. Її можна також назвати фінансовою функцією, оскільки практично вона передбачає розроблення фінансової політики корпорації і наступне прийняття рішень менеджерами;
2) розподіл і використання капіталу полягає в розподілі капіталу та його використанні, тобто в інвестуванні відповідно до планів підприємницької діяльності. Її можна також назвати інвестиційною функцією, оскільки практично вона пов’язана з розробленням інвестиційної політики корпорації . Інвестиційна політика спрямована на ефективне використання активів. Менеджери корпорації приймають рішення про структуру активів, тобто співвідношення поточних і довгострокових активів; про співвідношення інвестицій в окремі об’єкти (будинки, земля, устаткування, НДДКР). Особлива увага приділяється інвестиціям у НДДКР, інноваціям. Сучасна корпорація складає стратегічні плани фінансування високих технологій. Під впливом науково-технічного прогресу в активах корпорації збільшується частка невідчутних (нематеріальних) активів: патенти, торгові марки, «доброго імені» («Goodwill»).
3) функція контролю за формуванням, розподілом і використанням капіталу. Призначення контрольної функції полягає в забезпеченні збалансованості між сформованим капіталом і його витрачанням, тобто інвестиціями корпорації. Ці основні фінансові потоки не збігаються в часі, крім того, суми, визначені в планах розвитку, можуть неодноразово змінюватися в умовах економіки, що динамічно розвивається.. Важливість контрольної функції пояснюється тим, що фінансові фонди в будь-яких агентів ринкових відносин обмежені певною сумою, яку треба витрачати ефективно в умовах невизначеності і ризику.
