3.1.Проблема приховання доходів тнк в Європейському союзі

Сучасний етап розвитку світової економіки характеризуется високим рівнем конкуренції, прагненням суб'єктів незалежно від проектів ринкового суперництва використовувати різноманітні засоби для забезпечення високої прибутковості. Для досягнення цієї мети широко використовуються різноманітні способи, часто не знаходять підтримки у широкої громадськості. Перш за все, використовуються різні форми відходу від високого рівня податків в країні реєстрації або ведення бізнесу або, інакше кажучи, - оптимізації оподаткування. Для цього активно створюються корпоративні підрозділи в країнах і територіях з пільговим рівнем справляння податків.

Сам по собі процес глобалізації світової економіки веде до активізації міжнародної діяльності компаній за двома основним причинами: зниження транспортних і коммунікаційних витрат, які стимулюють мобільність реальних підприємницьких ін вестицій в транскордонних рамках,і фінансові інновації, що стимулюють ухилення від високого оподаткування в міжнародніймасштабі з використанням комупаній, які не ведуть реальної підприємницької діяльності або навіть не мають фактичного фізичної присутності в жодній країні світу, тобто офшорних компаній. Фінансова мобільність проявляется в рішеннях ТНК по відділенню деяких стадій – наукових досліджень і фінансовою діяльності від виробництва і продажів продукції, а значить брати участь в податковому плануванні з отримання доходу на права інтелектуальної власності, на капітал в юрисдикціях, які мають відмінності від країн ведення їх діяльності, в тому числі в податковому плані. Ефект фінансової мобільності проявляється в тому, що фірма може перевести дохід в податковий притулок іншим країнам з пільговими податковими режимами.

Наприклад, за даними міжнародного об’єднання Oxfam, метою діяльності якого є вирішення проблем бідності та пов’язаної із нею несправедливістю у всьому світі, принаймні 18,5 трлн доларів США приховані заможними особами у податкових гаванях по всьому світу, що призводить до втрат більш, ніж на 156 млрд. доларів США у вигляді податкових надходжень [1]. Oxfam виявило, що дві третини глобального офшорного багатства, а це більше 12 трлн доларів США, приховано саме у ЄС, зокрема у Люксембурзі, Андоррі і на Мальті.

Однак прогнози The Tax Justice Network є ще більш песимістичними. Зокрема, за їх оцінками, активи, що знаходяться за межами ефективного оподаткування, складають  приблизно третину від загального обсягу світових активів -  між  21 і 32 трлн доларів США [2].

Втрачає від приховування доходів і китайська економіка. За розрахунками дослідницької організації Global Financial Integrity, протягом 2005-2011 рр. приблизно 2,83 трлн доларів США були незаконно виведені з Китаю в податкові гавані у вигляді готівкових депозитів чи  фінансових активів (наприклад, акції, облігації, пайові інвестиційні фонди, похідні фінансові інструменти тощо) [3].

У 2012 р. проблему приховування доходів ТНК визнала Великобританія. Зокрема, представники Бюджетного комітету парламенту країни звинуватили такі компанії, як Amazon, Google і Starbucks в тому, що вони на формально законних підставах ухиляються від виплати податків в британський бюджет, використовуючи складні бухгалтерські схеми.

На фоні росту проблем у сфері державних фінансів та стрімкого скорочення частки корпоративних податків у доходах федерального бюджету питання приховування доходів ТНК почали серйозно розглядатися і у США. Так, бюджетний дефіцит США в 2012 р. склав, за даними МВФ, 8,5 % ВВП, а державний борг - 106,5 % ВВП, а  частка податку на прибуток впала з 32,1 % у 1952 р. до 8,9 % у 2012 р. Дані цифри набувають особливого відтінку на тлі розслідувань, проведених підкомітетом Сенату США з національної безпеки та урядових справ (Permanent Subcommittee on Investigations of the Committee on Homeland Security andGovernmental Affairs United States Senate).

Результатом стало кілька доповідей, які, зокрема, описують способи, використовувані Microsoft і Hewlett-Packard (опублікована у вересні 2012 р.) [4], а також Apple (представлена 21.05.2013 р.) [5]. З’ясувалося, що корпорації вміло використовують свої офшорні структури, відмінності між податковими законодавствами різних країн, а також лазівки в Податковому кодексі США. У багатьох є підконтрольні їм зарубіжні компанії, чий прибуток у декілька  разів перевищує ВВП офшорів, в яких вони зареєстровані.

Сенатори зазначають, що, наприклад, протягом останніх 4 років Apple вдалося приховати від сплати податків прибуток у розмірі 44 млрд доларів США. З одного боку, Apple вважається однією з найбагатших ТНК у світі, будучи при цьому як найбільшим платником корпоративного податку у США, так і одним з найбільших приховувачів доходів.

Так, ще в 1980 р. Apple створила кілька компаній в Ірландії, які виробляли продукцію для продажу в Європі. Проте наприкінці 1990-х Apple зіткнулася з серйозними фінансовими труднощами. Тоді компанія передала значну частину виробництва на аутсорсинг, перемістила збір майже всієї своєї продукції в Китай та раціоналізувала офшорні операції. За договором про розподіл витрат американська Apple передала ірландським компаніям Apple Sales International і Apple Operations Europe економічні права на використання інтелектуальної власності, хоча переважна частина цієї інтелектуальної власності створювалася у США (95 % у 2011 р.). При цьому Apple Sales International до 2012 р. не мала співробітників - від її імені діяли співробітники американської Apple. Весь бізнес Apple Sales International полягав у тому, що вона на папері закуповувала продукцію Apple у китайського виробника і на папері продавала її з істотною націнкою іншим компаніям групи для поставок до Європи, на Близький Схід, в Африку тощо. Більшістю офшорів Apple володіє її 100 % ірландська дочірня компанія Apple Operations International, консолідуюча їх грошові кошти (їй, зокрема, опосередковано належить Apple Sales International). З моменту своєї реєстрації, тобто близька 30 років тому, ірландська Apple Operations International не була доступна за будь-якою адресою, не мала співробітників, не була податковим резидентом жодної з країн світу і принаймні останні п’ять років не платила корпоративного податку на прибуток жодній державі. Резидентом США вона не є тому, що там не зареєстрована, а резидентом Ірландії - тому що в цій країні резидентом вважається тільки та компанія, яка з Ірландії ж і управляється. Тим часом у 2009-2012 рр. Apple Operations International отримала 30 млрд доларів США доходу.

Apple наполягає на тому, що за вказаними вище причинами Apple Sales International теж не є податковим резидентом жодної країни. Тим часом в доповіді з посиланням на інформацію самої Apple сказано, що Apple Sales International в 2009-2011 рр. все ж таки платила податок в Ірландії, який при прибутку в 38 млрд доларів США сумарно склав 21 млн (тобто за ставкою 0,06 %). У доповіді зроблено припущення, що податок сплачувався не з усієї прибутку, а тільки з тієї її частини, що була отримана від продажів в Ірландії. Тобто з більшої частини прибутку не сплачувався жоден податок.

Однак гендиректор Apple Тім Кук заявив на сенатських слуханнях, що не вважає, ніби компанія щось порушила: «Ми платимо всі податки, які зобов’язані, з точністю до долара. Ми не тільки дотримуємося законів, але діємо в дусі законів» [6]. Одночасно голова ради директорів Google Ерік Шмідт зазначив, що: «не справа компаній вирішувати, якою має бути податкова політика, цим повинні займатися обрані уряди» [7].

Враховуючи зазначене, світова спільнота досить активно включилася у боротьбу з офшорами і ухиленням від сплати податків ТНК. Так, на останньому саміті Групи двадцяти Міністрів фінансів та керівників центральних банків (G-20), що пройшов 5-6 вересня в Санкт-Петербурзі, дана проблема стала однією з ключових. Лідери «двадцятки» висловили заклопотаність ситуацією, що склалася навколо світових масштабів приховування доходів, причому не тільки рядовими громадянами, а й великими корпораціями. Відчуваючи хронічний бюджетний дефіцит, учасники саміту G20 схвалили План дій Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), висловившись за уніфікацію податкових режимів [8].

Планом передбачено виконання таких завдань:

- Створення міжнародної узгодженості корпоративного прибуткового оподаткування;

- Відновлення всіх ефектів та переваг міжнародних стандартів;

- Забезпечення прозорості та сприяння розширенню визначеності і передбачуваності;

- Узгодженість політики з податковими правилами.

На даний момент важко сказати, наскільки дієвою виявиться реалізація даного плану, щоб покласти край агресивній політиці податкового планування, змінити систему оподаткування на міжнародному рівні та перешкодити великим ТНК ухилятися від сплати податків, користуючись прогалинами в угодах про уникнення подвійного оподаткування, особливо враховуючи, що проблема боротьби з податковими привілеями не нова.

Економічна глобалізація почалася ще наприкінці 19 століття, однак питання про ухилення від сплати податків набули особливої актуальності тільки після Першої світової війни, разом із появою відмінностей у оподаткуванні прибутку та дивідендів юридичних осіб у різних країнах. Як зазначає Крістоф Фарке, фахівець з міжнародних економічних відносин в період між двома війнами (1918-1939 рр.),: «методи, використовувані для ухилення від сплати податків міжнародними компаніями в період між двома війнами, схожі на сьогоднішні. ТНК використовували податкові гавані, щоб перевести туди свої штаб-квартири або створити холдинги, що дозволяло їм обмежити податковий тягар за фактичним місцем знаходження організації» [9].

Спробуємо здійснити історичний екскурс з метою більш ґрунтовного дослідження окресленої проблематики. Так, вже на початку ХХ ст. привілеї, що були надані холдингам, поступово залучають великі компанії до Швейцарії, Ліхтенштейну і Люксембургу. Наприклад, випадок швейцарського холдингу, створеного в 1928 р. концерном хімічних корпорацій IG Farben, у складі якого об’єдналися фармацевтична компанія Bayer, творець фотоплівок Agfa, хімічний концерн BASF і багато інших підприємств галузі. Крім перенесення штаб-квартири в «податкові гавані», великі корпорації намагалися «вивести прибуток» в країни з низьким рівнем оподаткування. Архіви швейцарських компаній дозволяють говорити про широке використання так званої «трансфертної ціни». Так, наприкінці 1920 -х років всього лише п’ята частина прибутку, отриманого міжнародної фармацевтичної групою Ciba, прародителькою концерну Novartis, була задекларована її підрозділами, розташованими за межами Швейцарії. Дипломати і функціонери вищої ланки підтримували швейцарські ТНК в податкових суперечках за кордоном навіть тоді, коли було відомо, що останні діяли недобросовісно.

У результаті країна банківської таємниці потрапила в центр міжнародних дискусій майже за 100 років до появи грандіозного проекту ОЕСР. Однак питання про те, де повинні платити податки ТНК та їх дочірні фірми починає хвилювати і післявоєнну Європу. Одні країни виступають за те, щоб оподатковувати головні компанії за місцем їх знаходження, інші вважають, що відрахування повинні надходити до бюджету тих країн, де ведеться фактична діяльність. У відсутність міжнародних угод над ТНК нависла загроза подвійного оподаткування.

Перший комітет експертів з питань оподаткування був організований під егідою Ліги Націй між 1921 і 1923 роками. 5 квітня 1923 він представив фінансовому комітету організації звіт про подвійне оподаткування і свої пропозиції. Країні, в якій компанія здійснює свою діяльність, пропонувалося надати пріоритетне право оподаткування, а податок на дохід, отриманий у вигляді дивідендів, повинен сплачувати власник за місцем свого проживання.

Але справжнім поштовхом для розвитку міжнародного права в галузі оподаткування стала Конференція в Генуї 1922 року, в якій взяли участь 34 країни. Однією з цілей цієї Конференції став пошук виходу з післявоєнного економічного хаосу. Резолюція, прийнята за підсумками зустрічі, передбачала боротьбу з ухиленням від сплати податків і подвійним оподаткуванням. Навіть якщо ці напрямки можуть здатися діаметрально протилежними на перший погляд, вони є різними сторонами однієї медалі. В обох випадках стоїть питання про гармонізацію систем оподаткування різних країн.

Після Конференції в Генуї був заснований перший постійно діючий міжнародний комітет з питань оподаткування при Лізі Націй. Він збирався двічі на рік в Женеві і складався з керівників податкових адміністрацій семи найбільших економік, об’єднаних міжнародною організацією: Бельгії, Франції, Італії, Великобританії, Голландії, Швейцарії та Чехословаччини.

Маскуючи свої аргументи під виглядом технічних рекомендацій, члени комітету залишилися посередниками, захищаючи виключно інтереси своїх урядів. Проте зіткнувшись з тим, що ці інтереси дуже відрізняються один від одного, комітет дійшов висновку про необхідність пошуку рішення, яке влаштувало б усіх. Тому перший звіт про його роботу, опублікований в 1925 році, не був націлений на кардинальні зміни.

У 1926 році, зі вступом до Ліги Націй Німеччини, комітет починає роботу в новому напрямі. Його сили спрямовані тепер на розробку двосторонніх угод. Концепція м’якого регулювання приходить на зміну первісної ідеї встановлення єдиних жорстких норм. Цієї концепції згодом будуть дотримуватися Податковий комітет ООН, Організація європейського економічного співробітництва (OEЕC) і, нарешті, ОЕСР.

На податковій конференції в Женеві в 1928 р. були представлені результати роботи комітету - три типові моделі угод про уникнення подвійного оподаткування та ухилення від  сплати податків. Ці документи, що містять безліч винятків, по факту стали кроком назад, оскільки ідея створення багатосторонньої угоди поступається місцем двостороннім конвенціям. Тим не менше, саме в типових моделях 1928 р. був розроблений принцип, якого дотримуються і донині: дочірні підприємства розглядаються як автономні юридичні особи.

З одного боку, встановлення загальних правил дозволило зменшити число конфліктів, що виникають між країною, де ведеться діяльність компанії, і країною, в якій знаходиться її штаб-квартира. З іншого, міжнародні корпорації отримали більше свободи в оптимізації оподаткування, перерозподіляючи прибуток між дочірніми структурами. Це стало моментом виникнення проблематики «трансфертної ціни», що залишається одним з основних питань, який покликаний вирішити новий план ОЕСР.

Що стосується міжнародного оподаткування, то досвід роботи фінансових комісій при Лізі Націй можна вважати поразкою. Ідея проекту багатосторонньої конвенції, покликаної боротися з відходом від сплати податків і подвійним оподаткуванням, занадто швидко поступилася місцем типовим угодам, які послужили моделями майбутніх двосторонніх конвенцій». Однак єдиної думки про оцінку результатів діяльності комісії при Лізі Націй не існує. Одні відзначають, що розроблена концепція відкрила двері для податкових маніпуляцій, інші вважають її заслугою той факт, що в період між двома війнами було укладено близько шістдесяти двосторонніх угод, що дозволили вирішити знайти рішення багатьох спірних ситуацій в області міжнародного оподаткування.

Втім, історик з Лозаннського університету Крістоф Фарке зазначає, що «вплив комісій в області подвійного оподаткування не завдав жодної шкоди міжнародним компаніям. Країни підписали двосторонні угоди про уникнення подвійного оподаткування на їх користь. Але навіть якщо б таких угод не існувало, ТНК з легкістю йшли від податків за допомогою методів, описаних вище» [9].

Причому не завжди основна причина «втечі» капіталу - сильний податковий тиск. Мотивами найчастіше є як пошук тихих гаваней в періоди економічної нестабільності, так і захист від валютних, корпоративних і політичних ризиків. Саме з цих причин відтік капіталу може залишатися серйозною проблемою навіть у сприятливих податкових умовах. А  оскільки глобалізація торкнулася усіх сфер життєдіяльності суспільства, і в першу чергу фінансово-економічної, добитися справедливого оподаткування тільки за рахунок вживання заходів на національному рівні неможливо. Для цього украй потрібний міжнародний інструмент, який містив би рекомендації щодо дій як на міжнародному, так і на національному рівнях.

З іншого боку не можна не відмітити конструктивні кроки останніх років. Так, ще в 2010 р. Голландія почала відстежувати платежі за банківськими картками, пов’язаним з рахунками в установах колишніх податкових гаванях і офшорах. У Швейцарії з лютого 2013 р. вступив в силу закон «Про міжнародну допомогу в податкових питаннях», згідно з яким швейцарські банки за запитом правоохоронних і податкових органів держав, резидентами яких є клієнти банків, зобов’язані видавати інформацію про рахунки вкладників, підозрюваних в ухиленні від податків.

Крім того, на тлі скандалів з банками UBS і Вегелін, швейцарський уряд довго перебував в пошуку прийнятної угоди з США, яка б дозволила захистити банки. У підсумку всі великі швейцарські банки почали надавати інформацію про офшорні рахунки громадян США їх податковим службам.

Не залишилася осторонь і Німеччина. З початку 2012 року вона вела переговори з урядом Швейцарії про те, щоб банки цієї країни стягували з німців, що зберігають у них свої гроші, спеціальний податок «на ухилення», ставка якого становить 21-41 % і залежить від дати відкриття рахунку і суми, що на ньому зберігається. Протокол про наміри ввести подібну норму з 2013 року ще в квітні 2012-го підписали швейцарський державний секретар Міхаель Амбюль і посол Німеччини в Швейцарії Петер Готтваль. У листопаді 2012 р. німецька опозиція, що має більшість у представництві федеральних земель, виступила проти угоди, оскільки вважає її ще занадто м’якою.

Британська і швейцарська влада в серпні 2013 р. досягли угоди про припинення ухилення від сплати податків. Згідно з ним, існуючі рахунки британців в банках Швейцарії підлягатимуть однократному оподаткуванню в розмірі до 34% від суми, а для нових депозитів ставка виявиться вищою.

Задумалися про боротьбу з податковими ухильниками і в Австралії. Наприкінці 2012 р. було створено спеціальну робочу групу, яка має намір ліквідувати використання міжнародними корпораціями сумнівних схем для мінімізації податкових виплат і внести необхідні законодавчі зміни вже в 2013 р.

У Росії влада почала реалізувати план деофшоризації економіки до 2018 р. Згідно з намірами, до грудня 2013 р. має бути розроблений законопроект, який передбачає створення механізму оподаткування прибутку контрольованих іноземних компаній та визначення податкового резидентства організацій [10].

Включилася у світову боротьбу з ухильниками і Україна. Так, в липні 2013 р. Верховна Рада прийняла закон про ратифікацію конвенції між урядами України та Кіпру про уникнення подвійного оподаткування, а також закон, що стосується боротьби з трансферним ціноутворенням. Ще одним кроком стало підписання 04.09.2013 р. міжурядової конвенції з Республікою Мальта про уникнення подвійного оподаткування. Подібні документи заплановані і для інших офшорів, таких, як Британські Віргінські острови, Аруба, Сент- Вінсент, Антигуа і Барбуда.

Навіть історичні офшорні центри посилюють податкові режими. З початку нинішнього року Кіпр підвищив ставку ПДВ до 18 %, яка через рік зросте до 19%, а компанії - нерезиденти, зареєстровані на Кіпрі, відтепер зобов’язані подавати податкову декларацію.

Більш дрібні території, що пропонують ліберальний режим оподаткування, останніми роками висловили готовність до поширення інформації про платників податків. Наприклад, Бермудські острови підписали відповідні угоди з Австралією, Китаєм, Південною Кореєю, ПАР, Індонезією. Таким же шляхом пішов і Ліхтенштейн, домовившись з Мексикою, Японією, Канадою. Погодилися надавати дані про платників податків Британські Віргінські острови, Кайманові острови, Гібралтар, Гернсі, острів Мен, Джерсі, Антильські острови та Макао.

Отже,  міжнародна співпраця щодо трансферного ціноутворення має будуватись, у першу чергу, на запобіганні зловживанням. Саме тому сьогодні Європейській союз зайняв досить жорстку позицію, вимагаючи відмовитися від ліберального податкового законодавства, що стимулює приплив офшорного капіталу. «Країни-члени ЄС мають діяти скоординовано таким чином, щоб усунути корінні причини цієї проблеми. Близько одного трильйона євро втрачається внаслідок ухилення від сплати податків в ЄС. Окрім скандального характеру даних втрат, це реальна загроза для справедливого оподаткування», - сказав податковий та митний комісар ЄС Альгірдас Шемета [11].

На нашу думку, ініційовані ЄС у 2012-2013 рр. зміни у питаннях оподаткування доходів ТНК є революційними, а їх успішна реалізація спровокує кардинальні зміни у структурі податкових систем учасниць. Однак досягнення принципу справедливого оподаткування можливо лише за умови приєднання до прогресивних новацій максимально можливої кількості країн, і не лише членів ЄС. Оскільки ті країни, що випадатимуть із цих процесів, матимуть потенційну здатність нівелювати позитивний ефект гармонізації податкових систем країн-членів ЄС.