Висновки з теми

Відносини власності становлять основу життєдіяльності будь-якого суспільства і матеріальну основу існування кожної людини. Володіння власністю завжди було пов'язане з матеріальним достатком і наявністю влади. Категорія власності посідає центральне місце в системі соціальних відносин і визначає основи державного і суспільного устрою. У соціальному житті відносини власності виступають як відносини між людьми в процесі привласнення ними матеріальних благ, здійснення обміну ними, розподілу та споживання для задоволення матеріальних і духовних потреб. Тому саме в соціальному характері відносин власності полягає її сутність. Адже поза суспільством немає і відносин власності.

У вітчизняній і зарубіжній науковій літературі проблеми власності є досить дослідженими, але й найбільш активно обговорюваними. При цьому як наукова категорія власність розглядається в економічному і юридичному розумінні, хоча вона має і філософський, психологічний, морально-етичний та інші аспекти. Тому її реальний зміст не може бути вичерпаний дослідженням лише економічних і юридичних аспектів суспільних відносин власності.

Право земельної власності як можливість використання корисних властивостей та привласнення природних багатств землі являє собою систему правових норм, що закріплюють, регламентують і охороняють відносини власності на земельні ресурси та регулюють відносини володіння, користування і розпорядження земельними ділянками їх власниками на свій розсуд для задоволення їх матеріальних потреб і реалізації інших інтересів

В юридичній літературі право землекористування розглядається насамперед як правовий інститут, що охоплює сукупність однорідних земельно-правових норм, які закріплюють і регулюють підстави, умови та порядок надання, зміни і припинення використання земельних ресурсів.

В Україні землекористування розподіляється на такі види:

• право постійного користування земельною;

• право оренди земельної ділянки;

• концесія.

Землекористувачі мають достатньо повноважень на земельні ділянки і можуть різним чином використовувати їх різні корисні властивості. Повноваження власників землі у теперішній час обмежені, що не дозволяє їм здійснювати розпорядження земельними ділянками так як це передбачено цивільним законодавством для багатьох інших видів майна.

1 Див.: Бринчук М. М. Экологическое право (право окружающей среды): Учебник для высших юридических учебных заведений. — С. 164-169.

2 Див.: Каракаш И. И. Народное достояние или право собственности на природные ресурсы: Материалы "круглого стола" // Юридический вестник. — 1999. — № 1. — С. 84-85.

3 Див Вовк Ю А Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей природной среды Общая часть — Харьков, 1986 — С 151