2.3. Аналіз митно-тарифного регулювання

Активний розвиток світогосподарських зв'язків потребує створення нових підходів до розробки і прийняття ефективних управлінських рішень з питань регулювання зовнішньоекономічних зв'язків як на макро-, так і на мікрорівні. Кожна держава, провадячи свою зовнішньоекономічну політику, чітко розробляє стратегію розвитку, визначає галузеві пріоритети, впроваджує у практику заходи стимулювання експорту і захисту від іноземних конкурентів, орієнтуючись, насамперед, на задоволення власних економічних інтересів.

Держаний вплив на економічну ситуацію в країні та на стан зовнішньої торгівлі здійснюється як заходами митно-тарифного регулювання, так і способами непрямого впливу на експортно-імпортні операції: економічні, адміністративні, правові, які отримали назву нетарифних методів регулювання зовнішньої торгівлі.

Під нетарифними методами регулювання зовнішньоекономічної діяльності розуміють сукупність заходів, спрямованих на обмеження чи заборону експортно-імпортних операцій. На відміну від тарифних методів регулювання ЗЕД, існування яких, в першу чергу, переслідує фіскальні цілі - наповнення державної скарбниці, нетарифні методи виконують функцію регулятивну, спрямовуючи зовнішню торгівлю в необхідному для країни руслі.

З огляду на це можна зробити такі висновки:

- активне використання тарифних методів регулювання ЗЕД доцільно у тих випадках, коли за мету ставиться максимізація надходжень податкових платежів до Державного бюджету;

- активне використання нетарифних методів свідчить про пріорітетність у зовнішньоторгівельній політиці регулятивної функції, яка спрямована на створення режиму максимального сприяння для національного виробника.

В діяльності міждержавних організацій, що функціонують у сфері міжнародної торгівлі, в першу чергу, СОТ – Світової організації торгівлі, прослідковується тенденція негативного ставлення до нетарифних методів регулювання та рекомендується робити ставку на митні засоби впливу.

Митно-тарифні регулятори використовуються як інструменти реалізації зовнішньоекономічної політики, і особлива їх роль обґрунтовується, передусім, функціональною спрямованістю, а саме:

• вони є універсальним інструментом регулювання міжнародних економічних зв'язків незалежно від конкретної форми взаємовідносин: це може бути міжнародна торгівля товарами чи послугами, спільне підприємництво або міжнародна науково-виробнича кооперація;

• за своєю економічною природою вони більше відповідають ринковій моделі господарювання, ніж паратарифні заходи (адміністративні обмеження зовнішньоекономічної діяльності);

• ефективно виконують функцію захисту економічного суверенітету держави за умов посилення іноземної конкуренції на національному ринку;

• дають можливість оперативно розв'язувати проблеми незбалансованості з певного товаропотоку або з певною країною чи групою країн;

• є підґрунтям створення адекватного механізму регулювання і управління світогосподарськими зв'язками як на національному, так і на міждержавному рівнях.

Еволюція митно-тарифного регулювання засвідчує, що на певних періодах розвитку міжнародних економічних відносин відбувається домінування того чи іншого суб'єкта. При цьому активність однієї сторони залежить від поведінки іншої. Якщо суб'єкти макрорівня не стають рушійними силами в системі митно-тарифного регулювання, то активну позицію посідають суб'єкти мікро- або мезорівня. На мікрорівні це виявляється у пошуку шляхів мінімізації митних платежів безпосередньо суб'єктами господарювання, а на мезорівні йде пряме лобіювання економічних інтересів окремих відомств. Як правило, цей процес відбувається врозріз із загальноекономічними інтересами держави.

Якщо країна вибирає автаркічну модель побудови економічної системи, то митно-тарифні відносини регулюються винятково на макрорівні, якщо ж провадиться політика лібералізації стосовно зовнішньоекономічних зв'язків, то необхідністю стає не тільки уніфікація національного митного законодавства з міжнародним, але й переноситься рівень регулювання багатьох питань з макрорівня на мегарівень.

Митні відносини істотно впливають на характер міжнародних економічних відносин, а митна політика є могутнім інструментом регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підтримки балансу інтересів країн світової спільноти.

Система митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності функціонує на п'яти рівнях:

• мікрорівень — рівень суб'єктів господарювання як юридичних, так і фізичних осіб — це підприємства, фірми, організації, які експортують чи імпортують товари, предмети, послуги;

• мезорівень — рівень різного виду національних галузевих і регіональних об'єднань. Це, насамперед, міністерства і відомства, які безпосередньо здійснюють регулювання зовнішньоекономічних відносин (Міністерство економіки, Національний банк України, Антимонопольний комітет України, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, Торгово-промислова палата), а також міністерства та відомства, які відіграють досить активну роль, особливо, що стосується питань тарифного регулювання експорту чи імпорту (АПК, Міністерство промислової політики та ін.);

• макрорівень — рівень держави. Основними суб'єктами цього рівня є, безперечно, уряд країни та парламент;

• метарівень — становлення митно-тарифних пріоритетів у процесі міжнародної регіональної інтеграції. Особливо це стосується співпраці митних органів на стадії створення і розвитку митних союзів.

• мегарівень — рівень міжнародних об'єднань, організацій. Це, насамперед, Генеральна асоціація з тарифів і торгівлі (ГАТТ), Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародна торгова палата, Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД ), Рада митного співробітництва.