3.2. Вдосконалення системи митного регулювання в Україні

Загальносвітова тенденція — це зниження мита відносно імпортних товарів. Так, якщо в середині 50-х років середня величина мита в європейських країнах і США складала 30-40%, то в 70-х роках вона зменшилась до 7-10%, а за результатами Уругвайського раунду переговорів рівень митного оподаткування було знижено з 6,3% до 3,9%, Відповідно до умов СОТ щодо імпортних товарів має забезпечуватись аналогічний режим оподаткування внутрішніми податками і зборами, що й для національних товарів, тобто то й же порядок використання податкового законодавства, правил і вимог, які стосуються внутрішньої торгівлі.

Водночас слід зазначити, що зниження рівня мита зовсім не означає, що більшість країн світу відкрили свої торговельні кордони, оскільки за певних умов і низьке мито може стати суттєвим бар'єром. Серед багатьох сучасних концепцій міжнародної торгівлі одними із провідних стали концепції держави як «активної одиниці», теорія « стратегічної торговельної політики», їх прихильники спробували з'ясувати умови, за яких можливе державне втручання до сфери міжнародної торгівлі з метою поліпшення економічного стану країни. Вони виходять з того, що в умовах недосконалої конкуренції національне підприємство — член міжнародної олігополії привласнює частину додаткових прибутків, які отримує від продажу своїх товарів іноземним покупцям. Щоб забезпечити це привласнення, держава повинна допомагати національній компанії стати членом міжнародної олігополії, споживачі цієї країни будуть експлуатуватися іноземними монополіями чи олігополіями.

Представники стратегічної торговельної політики, відкидаючи політику жорсткого контролю над імпортом і виступаючи за вільну торгівлю, водночас вважають за доцільне враховувати політичні реалії при здійсненні торговельної політики. Як справедливо зазначає американський економіст П.Кругман, приватні інтереси окремих суб'єктів господарювання можуть завдати міжнародній торгівлі більшої шкоди, ніж державний вплив. Він переконаний, що рішення, прийняті урядом країни, нададуть їй хоча б мінімальні можливості отримати економічні переваги від зовнішньої торгівлі.

Суперечить вимогам СОТ і дискримінаційна процедура попереднього оподаткування імпортних товарів порівняно з товарами національного походження, оскільки оподаткування відбувається безпосередньо на кордоні, тобто до моменту фактичної реалізації товарів. Посилилась дискримінація імпорту у зв'язку з переходом в 1994 р. до процедури оподаткування імпортних товарів податком на додану вартість за методикою, яка передбачає оподаткування цим податком інших податків (мито та акциз), які з метою оподаткування додаються до митної вартості товару, тобто податки сплачуються з податків.

Надмірно високі ставки мита і податків на імпорт не захищають національних товаровиробників, а навпаки, призводять до значних порушень умов конкуренції з відповідних товарів на вітчизняному ринку. Внаслідок цього процесу іноземна конкуренція тисне на національних виробників: прогресують явища застою в національному виробництві, зростають тенденції до монопольного підвищення цін на внутрішньому ринку; мито та імпортні податки просто не сплачуються, оскільки уникнення їх стає високорентабельним. Крім того, іноземні конкуренти змушені проводити політику демпінгу, щоб їхня продукція була не стільки якісною, скільки дешевшою.

Потребує реформування тарифна реформа система України, яка повинна в результаті привести до порівняно уніфікованої структури мита із якомога низьким рівнем ставки. Іноді ця мета вступає в суперечність з іншими, у тому числі й політичними цілями. Там, де недоцільне зниження тарифних ставок, пріоритетним напрямом тарифної реформи може стати усунення звільнень від сплати мита і введення (або підвищення) податків на вітчизняні товари, захищені високими тарифами на конкуруючий імпорт. У результаті таких заходів вирішуються суперечності, які пов'язані із застосуванням митних тарифів, і забезпечуються додаткові надходження до Державного бюджету. Введення податків дає змогу ще більше знизити тарифні ставки або, за необхідності, може сприяти проведенню структурних перетворень в економіці, виходячи зі стимулів, що змінилися у період трансформування економічної системи. Ставки внутрішніх податків, зрозуміло, не мають перевищувати тарифних ставок, а також не варто стягувати, крім тарифу, ще й податок, оскільки це зумовить подвійне оподаткування імпорту.

Вважаємо, що умова за гарантії доступу експортерів до безмитних ресурсів, застосування рівномірності структури митних тарифів на проміжну і кінцеву продукцію є одним із ефективних варіантів регулювання імпорту. Коли увага зосереджена на мінімізації втрат в ефективності виробництва при забезпеченні певного рівня протекціонізму або при досягненні наміченого рівня самозабезпечення продукцією, яка заміщає імпорт, уніфікована структура тарифів на кінцеву продукцію є оптимальнішою. Хоча в теоретичному аспекті детально розроблена структура різноманітних митних тарифів у порівнянні з рівномірною, може виявитися ефективнішою з точки зору обсягу надходжень до Державного бюджету. Слід зауважити, що побудова такої системи залежить від багатьох параметрів, які досить складно піддаються виміру, і на практиці досить важко усунути лобістський тиск. Тому варіант уніфікованої системи нам здається більш оптимальним, особливо з точки зору адміністрування. Крім того, у складних системах із різними ставками поступки окремим суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності не так помітні, особливо у сфері зниження тарифних ставок або звільнень від виплати мита на ресурси, що в результаті негативно позначається на обсязі державних надходжень.

У процесі тарифного реформування зовнішньоекономічної діяльності деяким країнам вдалося досягнути уніфікованості тарифних ставок (єдина ставка митного тарифу в Чилі дорівнює 15 відсоткам), іншим — наблизитися до рівномірності структури (у Болівії діють дві ставки — 10 і 17 відсотків, хоча у перспективі поставлена мета — привести систему митних тарифів до єдиної ставки). З 2002 року в Росії здійснюється реформа митного тарифу, результатом якої стало не тільки значне зменшення кількості митних ставок, але й систематизація їх за розмірами до чотирьох адвалорних груп — 5%; 10%; 15%; 20%.

Тому у більшості рекомендацій Всесвітнього банку як першочергове завдання тарифної реформи ставиться скорочення розкиду ставок, і лише в деяких рекомендаціях як довгострокова мета висувається досягнення уніфікованої структури митних тарифів. Аналіз існуючої в Україні системи митних ставок свідчить, що досягнення уніфікації структури митних тарифів неможливе у короткостроковому періоді. Тому вона може розглядатися як довгострокова перспективна мета, якої можна досягнути поетапно. Головним завданням першого етапу повинно стати скорочення розкиду існуючих ставок з одночасним зниженням їхнього середньозваженого рівня.

Реалізація експортного потенціалу країни на зовнішніх ринках є стратегічним завданням інтегрування її економіки до світової системи господарювання. За умови трансформації економічної системи виконання цього завдання стає необхідною умовою, яка забезпечує ефективність функціонування економіки загалом. Збільшення експортних надходжень сприяє структурній перебудові, знижує тягар заборгованості країни, значно розширює можливість закупівлі імпорту.

Збільшення обсягів експорту можливе тільки за умови проведення адекватної макроекономічної політики (стимулювання експортного виробництва, сприяння реалізації економічних інтересів підприємств-експортерів на зовнішньому ринку, підтримка стабільного реального валютного курсу на основі жорсткої бюджетно-податкової і кредитно-грошової політики).

Вважаємо, що, поступ у напрямі зниження протекціонізму також сприяє перспективі зростання обсягів експорту. Високий рівень протекціонізму в інтересах галузей обробної промисловості, адекватний заходам, які утримують ціни на експортні товари на штучно низькому рівні (наприклад, експортні обмеження або приховані чи явні податки на експорт), стримують зростання сировинного експорту. Промислові ж експортні товари, виробництво яких в Україні має довгострокові перспективи, як правило, не оподатковуються експортними податками, тому для збільшення обсягу експорту необхідне проведення різноманітних інституціональних реформ.

Таким чином, необхідними умовами для нарощування експорту є макроекономічна стабільність і адекватний валютний курс. Варто зауважити, що на експорті негативно позначаються як завищення, так і значні, не передбачувані коливання валютного курсу, які небезпечні через непередбачуваність.

Одним із ефективних шляхів створення сприятливого економічного середовища для експортерів є надання їм вільного доступу до необхідних ресурсів через систему звільнення імпорту ресурсів (прямо або побічно), необхідних для виробництва експортних товарів, від застосування як тарифних, так і нетарифних обмежень, навіть у разі наявності вітчизняних ресурсів.

Надійний і безподатковий доступ до імпортних виробничих ресурсів найкраще забезпечується одночасним використанням принаймні трьох різноманітних схем. Хоча кожна з них може відповідати досягненню конкретних експортних цілей, але схеми повинні бути доступні всім діючим і потенційним експортерам. Ці схеми мають і певні недоліки. Вони можуть тимчасово скоротити обсяг державних надходжень, а за високого рівня протекціонізму такі схеми створюють умови для різноманітних зловживань. Розробка і реалізація схем потребують уваги політиків і значних адміністративних витрат з боку держави.

Прийняття сучасних спрощених схем митного контролю і митного оформлення надасть можливість суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності мінімізувати складські і митні витрати на відміну від діючих процедур, коли потрібно мати штат митників на складах підприємств і здійснювати дороге митне оформлення для кожної партії товару. Так, робота експортних промислових зон у Маврикії будується за спрощеною схемою звільнення від мита, яка діє незалежно від місця розташування фірми-експортера.

Основна альтернатива цим системам — це територіальне виокремлення таких зон, коли кожна з них представляє промислову галузь, що спеціалізується на експорті, і на її території діє окрема митниця, яка забезпечує безмитну торгівлю і спрощену систему митного оформлення в інтересах суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які функціонують на цій території.