Техніка виконання прийому "вібрація"

Вібрація - це передача масажується ділянці тіла коливальних рухів, вироблених рівномірно, але з різними швидкістю та амплітудою. Виконується долонною поверхнею, фалангами одного пальця, великого і вказівного або вказівного, середнього та безіменного, великого і інших пальців. Коливальні рухи, що виконуються з великою амплітудою і частотою коливань до 120 рухів на хвилину, будуть підвищувати м'язовий тонус, а з частотою більше 120 і з невеликою амплітудою - знижувати м'язовий тонус. Інакше кажучи, слабка вібрація підвищує тонус м'язів, а сильна - знижує. Вібрація надає сильний і різноманітний вплив на глибоко розташовані тканини. Рухи рук масажиста повинні бути ніжними, м'якими, безболісними.

Лабільна вібрація виконується пензлем. Нею здійснюють коливальні рухи, рухаючись в будь-якому напрямку по пацієнт області. Якщо вібрація триває не менше 10 секунд, вона називається непереривиста. Якщо час впливу менше 10 секунд, а руки періодично віднімають від тіла, то це буде переривчаста вібрація. Непереривиста вібрація включає прийоми струсу, потряхивания і струшування (для зниження м'язового тонусу), переривчаста - рубленіє, поплескування, стьобання, пунктирование (для підвищення м'язового тонусу).

Напрямок рухів при коливаннях, в основному, справа - наліво і тільки на животі, при масажі певних органів - зверху-вниз (підштовхування).

Стабільна вібрація виконується на місці подушечкою одного або декількох трохи зігнутих пальців (точкова вібрація).

Струс

Масажист захоплює пальцями м'яз за черевце (середину), трохи відтягує її і пензлем стрясає з необхідною частотою. Прийом використовується при масажі кінцівок.

Фізіотерапія

Фізіотерапію використовують для покращання крово- та лімфообігу; знеболюючої, загальнозміцнюючої, коригуючої дії на хребет і тулуб; зміц­нення м'язів спини; нормалізації функції нервово-м'язового комплексу і міне­рального обміну; підвищення пристосувальних можливостей та неспецифічної опірності організму, загартування. Застосовують електростимуляцію ослабле­них м'язів спини, діадинамотерапію, електрофорез анестезуючої суміші, каль­цію та фосфору, УВЧ-терапію, ультрафіолетове опромінювання, парафіно-озокеритні аплікації, хвойні або прісні ванни (36-37 °С), душ струменевий або циркулярний, сонячні і повітряні ванни, кліматолікування.

Лікарський електрофорез - метод лікування, що поєднує вплив на організм постійного струму і вводимих з його допомогою лікарських речовин.

В основі методу лежить здатність молекул лікарського препарату при розчиненні розпадатися на позитивні та негативні іони і направлено рухатися в полі постійного струму, що створюється між двома електродами.

Лікарські речовини діють кількома шляхами:

- вплив на обмежену ділянку викликає безперервну і тривалу реакцію нервових рецепторів шкіри, в результаті чого виникають відповідні реакції;

- лікарські препарати вступають у місцеві обмінні процеси і впливати на патологічні процеси в тканинах області впливу;

- лікарські речовини надходять у кров і надають фармакологічний ефект, властивий для даного препарату.

Особливістю лікарського електрофорезу є здатність створювати високу концентрацію лікарської речовини в патологічному вогнищі, при цьому не насичуючи весь організм. Мала кількість побічних реакцій зумовлено низькою концентрацій лікарського препарату в крові і тим, що препарат надходить в організм, минаючи шлунково-кишковий тракт. Введення препарату за допомогою електрофорезу практично не викликає подразнення шкіри і слизової оболонки, а створюване при цьому в тканинах депо лікарського препарату дозволяє надавати пролонгована дія в області патологічного вогнища.

Методика проведення лікарського електрофорезу:

- далеко не всі лікарські препарати можуть бути використані для електрофорезу, так як багато хто з препаратів під впливом струму змінюють свою структуру і погано проникають через шкірний покрив;

- дозування процедур залежить від сили струму і тривалості впливу;

- процедура здійснюється за допомогою електродів, які з'єднуються з різними полюсами фізіотерапевтичного апарату. Електрод для лікарського електрофорезу складається з гідрофільної і «лікарської» прокладок. Розташування електродів на тілі визначається локалізацією, гостротою і характером патологічного процесу.

У хворих після інсульту лікувальний електрофорез застосовують з еуфіліном, нікотиновою кислотою, новокаїном і т. д.

Показання та протипоказання для лікувального електрофорезу визначає лікар, який і розраховує інтенсивність та характер впливу.

Висновок: Пацієнт почуває себе краще, має стрункий та здоровий вигляд після реабілітації. Порушень немає. Все виконано згідно програми реабілітації. Пацієнт має «сидячу» роботу, і тому йому потрібно звернути увагу на правильну поставу на робочому місці та в разі недотримання проводити вправи для спини.