8. Суспільний і державний устрій Спарти.

Суспільний лад носив застійний характер. зберігалися численні пережитки родоплемінного устрою, діяли старі звичаї. Усе населення Спарти поділялось на три групи: спартанців, періеків та ілотів. Пануючою верствою були, звісно, спартанці. "Община рівних" була військовою общиною з колективною власністю і колективною робочою силою. Всі її члени вважалися рівноправними. Матеріальну основу общини становила земля, оброблювана підкореним населенням, — ілотами. З колективної землі кожен спартанець за жеребкуванням одержував ділянку разом з ілотами, плодами праці яких і користувався. Ця земля передавалася у спадок, але не підлягала відчуженню: продажу, даруванню і т.п.

Ілоти (гелети) маси поневоленого населення перетворено в рабів — ілотів. це не приватні, домашні раби, а колективні, державні, котрі не мали ні політичних, ні цивільних прав. Вони були розписані за клерами (ділянками) спартанців — по 10-15 осіб. Могли мати сім'ю.

Періеки. Це жителі сусідніх зі Спартою територій, на які Спарта поширила вплив, підпорядкувала собі. Порівняно з абсолютно безправними ілотами правове становище періеків було значно кращим. Вони були особисто вільні, мали сім'ї, майно, у тому числі землю, яку могли продавати й купувати. Займалися переважно ремеслом і торгівлею, скотарством, менше — сільським господарством. Державний устрій Основи державного ладу Спарти були закладені реформами Лікурга. структура органів державної влади й управління Спарти виглядала так: два царі; рада старійшин — герусія; Народні збори — апелла; колегія ефорів.

Царська влада. Очолювали державу два царі, влада спадкова, колегіальна. повноваження: скликали Народні збори і раду старійшин, головували на їх засіданнях, оголошували війну й укладали мир, розглядали і вирішували будь-які спори і конфлікти громадян, здійснювали культові (жрецькі) функції, командували військом та ін. Згодом в їх компетенції залишились тільки військові, культові й деякі судові функції. Цареві у військовому поході належала вся повнота влади. Герусія. ЗО осіб — два царі та 28 членів — геронтів. Обиралися на Народних зборах, пожиттєво, з представників знатних родів, які досягли 60-річного віку. Повноваження: розглядала й вирішувала усі важливі державні справи стосовно внутрішньої та зовнішньої політики, приймала чужоземні посольства і відправляла свої, попередньо обговорювала питання, які вважала за доцільне винести на обговорення Народних зборів, готувала проекти рішень зборів, судові функції.

Народні збори повноправні громадяни чоловічої статі, котрі досягли 20-річного віку, мали земельні наділи. Скликали царі, у пізніші часи — ефори. головували на зборах спочатку обидва царі, а приблизно з V ст. до н.е. — ефори. Повноваження: обговорювали і приймали закони, розв'язували питання війни чи миру, обирали геронтів, ефорів та інших службових осіб, командувачів військами, надавали або позбавляли громадянства, судового органу (питання про усунення з посади за скоєний злочин службових осіб).

Ефори. компетенція ефорів: здійснювали нагляд за способом життя і поведінкою громадян, над належним вихованням молоді, над періеками та ілотами, скликали Народні збори та герусію, поліцейські, судові функції зі цивільних справ громадян.

Лікург 1.)склав збірник законів — ретру. Закони ці мали на меті згладити гострі суперечності, стабілізувати основи суспільного ладу й державного устрою країни. 2.) земельна реформа, яка покінчила з існуючим доти засиллям аристократії, накопиченням в її руках земельних володінь. поділив усю територію Спарти на дев'ять чи десять тисяч рівних ділянок (клерів) за кількістю спартанців-чоловіків, котрі становили ополчення. Кожен за жеребкуванням отримав ділянку, якою користувався, але не міг розпоряджатися (купувати, продавати, дарувати тощо).