4. Аналіз стану здоров’я людей в Україні

Залежність стану здоров’я людей від рівня забруднення навколи­шнього середовища та інших чинників. Соціально-економічне становище і техногенно-екологічна ситуа­ція в Україні та її вплив на здоров’я людей.

У статті 49 Конституції України зазначено, що «кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони

здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава дбає про розвиток фізичної куль­тури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя».

Згідно зі статтею 16 Конституції України, «збереження генофонду українського народу є обов’язком держави».

Про те, якою є реальна ситуація зі станом здоров’я наших співвітчи­зників, які тенденції спостерігаються у цій сфері, промовисто свідчать де­які дані Державного комітету статистики України, Міністерства економі­ки України, Міністерства охорони здоров’я України та експертні оцінки:

• кількість абортів перевищила кількість народжень у 1,5 рази. На 1000 новонароджених припадає 136 абортів. 20 тис. абортів щорічно роб­лять українські дівчата-підлітки, із них 0,5 тис. ще не виповнилось 14 років. Щорічно аборти роблять 100 тис. жінок, які ще не народжували дітей, і для 320 із цих жінок це закінчується смертю;

• неухильно підвищується показник смертності новонароджених на одну тисячу народжених. Значна кількість новонароджених (0,0015%) до одного року не доживає. Приблизно стільки ж осіб щорічно гине в дорож­ньо-транспортних пригодах на автошляхах України;

• високий показник материнської смертності;

• із числа жінок репродуктивного віку 2 млн. не можуть народити дитину за станом здоров’я, і кожна п'ята подружня пара — безплідна. Понад 30% вагітних жінок уражені анемією. Приблизно 1,9 млн. із 2,4 млн. моло­дих сімей мають намір обмежитися тільки однією дитиною;

• середній вік жінок становить близько 74, чоловіків — 63 років (приблизно така ж тривалість життя в Марокко, Тунісі, Киргизстані, Тад­жикистані);

• за показником народжуваності на 1000 жителів Україна посідає передостаннє місце серед республік колишнього СРСР та країн Європи;

• показник кількості померлих перевищує показник кількості наро­джених. За смертністю населення Україна посідає друге місце серед країн Євразії;

• значно зменшилась кількість дітей, особливо у сільській місцевос­ті: в кожному четвертому селі діти не народжуються, в 10% сільських на­селених пунктів немає дітей до п’яти років, а в 1500 селах взагалі немає молоді у віці від 16 до 29 років. Для всієї Європи сумарний коефіцієнт на­роджуваності сьогодні дорівнює 1,5 дитини. А в Україні — 1,3 (у деяких регіонах він вже наближається до одиниці, тобто однієї дитини на жінку); За розрахунками ж фахівців, якщо за певний час вікова структура насе­лення стабілізується відповідно до існуючого режиму народжуваності, скажімо, однієї дитини на жінку, то кількість населення зменшуватиметь­ся наполовину приблизно кожних 25-30 років;

• на медичному обліку знаходяться 319 тис. дітей з психоневрологічними захворюваннями, понад 1 млн. дітей мають хвороби органів трав­лення, 345 тис. — крові та кровотворних органів, 284 тис. — ендокринної системи, 27 тис. — уражені дитячим церебральним паралічем;

• на початок 2026 р. кількість населення України становитиме бли­зько 42 млн. осіб. Значна частина населення буде фізично і психічно непо­вноцінною. Особи віком 60 років і більше становитимуть 25%, а частка дітей у населенні знизиться до 15% у 2026 році.

Число потенційно хворих на одного лікаря становить 222 (у США, Канаді, Англії та Німеччині — від 106 до 238), на одну медсестру — 86 (у США, Канаді, Англії та Німеччині - від 42 до 86), а рівень госпіталізації на 100 мешканців становить 24,0 (у зазначених країнах — від 14,5 до 21,1).

Але при всьому цьому витрати на охорону здоров’я на душу населення значно менші. В Україні це становить близько 20 доларів ЄША (в Англії — 714, Канаді — 1401, Німеччині — 1472, а в США — 3773 долари). За даними Міністерства охорони здоров’я України, медичні установи фінансуються не більш як на 40% від необхідного. Гроші, які виділяються на одну особу, дають

можливість забезпечити лише 60% обсягу стаціонарної допомоги, 50% амбулаторно-поліклінічної і ще менше швидкої та невідкладної. При цьому грошей на проведення заходів щодо профілактики інфекційних захворювань, диспан­серизації та оздоровлення диспансерних хворих в амбулаторних умовах не за­лишається. Не можна забувати й про те, що значна кількість виділених на охо­рону здоров’я коштів спрямовується на заходи по охороні здоров’я так званої національної еліти та наближених до неї категорій населення.

Як зазначено у спеціальних дослідженнях, високий рівень травм і не­щасних випадків у чоловіків, захворювань серцево-судинної системи мають прямий корелятивний зв’язок із зловживанням спиртними напоями, а по­ширене паління і порушення режиму харчування призводить до виникнен­ня злоякісних пухлин органів дихання і травлення. Хворобам системи кро­вообігу сприяють зниження життєвого рівня населення, незадовільні умови праці на багатьох підприємствах, недостатня гігієнічна культура, дефіцит діагностичної апаратури та ефективних ліків. 9,0% від загальної кількості інвалідів і 1,1% від загальної кількості дітей складають діти-інваліди. 2,3% населення України психічно хворі, 1,5% населення України хворі на алко­голізм. За рівнем захворюваності алкоголізмом і наркоманією Україна пе­ребуває на другому місці серед країн колишнього СРСР.

Вражають й інші факти про стан здоров’я населення. Так, погіршен­ня життєвого рівня населення, дефіцит ефективних препаратів, які не ви­робляють в Україні, нестача коштів на придбання ліків і рентген-флюорографічного обладнання потягли ситуацію, за якою захворюваність на туберкульоз має масштаби епідемії.

Високими темпами зростає захворюваність на сифіліс (близько 120 випадків на 100 тисяч населення).

За даними Національного комітету України з профілактики нарко­манії та СНІДу, 75-80% інфікованих ВІЛ — особи віком від 15 до 30 ро­ків, 80-90% яких ін’єкційні наркомани. Мають місце випадки зараження ВІЛ через донорську кров. Наркотизація населення зростає, збільшуючи при цьому і статистику хворих на СНІД, яких щомісяця виявляється май­же півтори тисячі. Проте лікарі та правоохоронці стверджують, що для визначення реальної кількості хворих на наркоманію та СНІД офіційні дані про їх кількість необхідно збільшити щонайменше у десять разів.

Як національне лихо фахівці почали розцінювати епідемію дифтерії. Близько 75 відсотків осіб у віці до 18 років мають різноманітні патології, які в майбутньому можуть вплинути на популяцію людей.

Серед загроз генофонду України чи не перше місце посідає алкого­лізм. За підрахунками фахівців, кожний новий літр спиртного (у перера­хунку на стовідсотковий спирт) на душу населення на рік є причиною приросту 0,236% генетично неповноцінних дітей (мутантів), навчати яких є можливість лише в спеціальних школах.

Якщо навіть виходити з того факту, що українські підприємства що­річно розливають по 6 літрів спиртного на душу населення, і не врахову­вати імпорт, виробництво спиртних напоїв, інших, крім лікеро-горілчаних, видів та пива, то це означає, що із близько 450 тис. дітей, що народжуються щорічно в Україні, майже 7 тис. мають фізичні та психічні вади, викликані саме алкоголем. Але насправді ці цифри треба подвоїти. Адже фактичне загальне щорічне споживання алкогольних напоїв в Укра­їні коливається у межах від 10 до 13 літрів на душу населення. На офіцій­ному обліку в Україні перебуває 14 тис. дітей-алкоголіків.

Не менш загрозливою є тенденція збільшення рівня тютюноку­ріння. В Україні курить кожна третя-четверта жінка у дітородному віці (20-39 років), уже пробували курити 30% хлопчиків і 7% дівчаток до 11 років, а серед 29 млн працездатного населення курить майже 42% — 12 млн (8,4 млн чоловіків і 3,6 млн жінок). За статистикою ж, на кожні 1000 тонн тютюнової продукції в кінцевому рахунку припадає 1000 смертей. Щорічно від куріння, яке є фактором ризику понад 25 різних захворювань, вмирає 120 тис. осіб. Очікується, що у 2020 р. вживання тютюну спричи­нить понад 22% смертей.

Хворі, які перебувають на обліку	На 100 тис. населення
3 діагнозом розладу психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю	1412,0
3 діагнозом розладу психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних та інших (крім алкоголю) психоактивних речовин (наркоманії та токсикоманії)	140,1
3 приводу злоякісних новоутворень	1525,0
3 діагнозом активного туберкульозу	239,1
3 діагнозом сифілісу	376,0
ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД	1,5

За даними Державного комітету статистики України, захворюваність населення України характеризують такі дані:

На цьому фоні сумної статистики про захворюваність населення не менш сумним виглядає і такий статистичний факт: кожен житель України щорічно використовує ліків лише на 12 доларів США (порівняємо: житель Росії — на 20, Франції — на 156, США — на 158, Японії — на 245), що не відповідає потребі.

Основним нормативно-правовим актом, який регламентує питання захисту прав громадян у галузі охорони здоров’я, є Основи законодавства України про охорону здоров’я, відповідно до статті 10 яких першим обов’язком громадян України є обов’язок піклуватися про своє здоров’я та здоров’я дітей. Проте, це можна робити, лише добре знаючи встанов­лені відповідними нормативно-правовими актами свої права в сфері охо­рони здоров’я та відповідні обов’язки певних посадових, службових осіб, інших працівників цієї сфери.

Навколишнє природне середовище, що є джерелом підвищеної еко­логічної небезпеки, внаслідок дії стихійних сил природи або техногенної руйнівної дії стає екологічно небезпечним об’єктом, який має бути «ізо­льований» від людини і суспільства, інших природних систем і комплек­сів шляхом встановлення спеціального правового режиму, який має об­межувати або забороняти проживання на певній території населення, здійснення там виробничої діяльності. Крім того, необхідне вжиття захо­дів, спрямованих на ліквідацію джерел небезпеки.

Здоров’я часто розглядають як відсутність хвороби. Але здоров’я — це не лише відсутність хвороби, це комплексний показник, який характеризує здатність організму швидко адаптуватись до умов середовища, що постійно змінюється, здатність до оптимального виконання професійних та інших фу­нкцій, як суспільних, так і біологічних.

Екологічні аспекти, які порушують здоров’я і призводять до виник­нення того чи іншого захворювання, залежать від причин, що поділяються на кілька категорій:

1. Безпосередньою причиною порушення нормальної життєдіяльнос­ті організму і виникнення патологічного процесу можуть бути абіотичні чинники навколишнього середовища. Очевидно те, що географічний роз­поділ низки захворювань тісно пов’язаний з клімато-географічними зона­ми, висотою місцевості, інтенсивністю інсоляції, переміщення повітря, атмосферним тиском тощо.

2. Іншою причиною є біотичний компонент навколишнього середо­вища у вигляді продуктів метаболізму рослин та мікроорганізмів, патогенних мікроорганізмів, отруйних рослин, комах та небезпечних для людини тварин.

3. До цієї категорії відносять патологічні стани, пов’язані з антропо­генними чинниками забруднення навколишнього середовища: повітря, грунт, вода, продукти промислового виробництва.

Відомо, що природне середовище утворює визначені, найчастіше спе­цифічні умови для зберігання та розвитку здоров’я. Так, наприклад, встано­влено, що існує тісний зв’язок між смертю, народжуваністю та сонячною активністю. З виникненням плям на Сонці у людей псується настрій, зни­жується працездатність, порушується ритм життя. У цей період реєструють підвищення загострень хронічних хвороб, насамперед серцево-судинної си­стеми та ЦНС, дорожнього травматизму. Відомо, що короткі хвилі ультра­фіолетового випромінювання Сонця згубно впливають на живий організм, вони поглинаються нуклеїновими кислотами, що призводить до генетичних мутацій, водночас збільшується кількість злоякісних утворень — раку, сар­коми, лейкозу.

З кліматичними чинниками, а саме: температурою, вологістю, вітра­ми, погодою тощо, тісно пов’язані функціональні стани та захисті реакції організму, а також мотивація поведінки, що в свою чергу, може призвести до виникнення низки захворювань, у тому числі й психічних розладів.

Питання взаємовідносин людини з тваринним світом, у тому числі на­явність і поширення низки небезпечних заразних хвороб, які передаються від тварин до людей, також належать до медичних проблем екології.

Академік Павловський створив вчення про природні осередки низки інфекційних хвороб. Вчений показав, що в природі існують осередки ба­гатьох заразних хвороб, у яких збудник зберігається завдяки переходу від однієї тварини до іншої. Багато природно-опосередкованих інфекцій пе­редаються кровосисними комахами (кліщами, блохами, москітами, кома­рами тощо), наприклад: чума, жовта лихоманка, малярія. У результаті ан­тропогенних змін у навколишньому середовищі внаслідок безпосередньо­го або опосередкованого впливу людини на природу можливе виникнення несподіваних епідеміологічних ситуацій та процесів.

Проблема забруднення біосфери виникла у зв’язку з розвитком про­мислового виробництва. Особливої гостроти вона набула у другій поло­вині XX ст., в період науково-технічної революції, яка характеризується надзвичайно високими темпами росту промислового виробництва, спожи­вання електроенергії та використання моторних транспортних засобів.

Науково-технічний прогрес у промисловому виробництві призвів до розширення використання природних ресурсів. Перелік хімічних елемен­тів, які застосовує людина у промисловому виробництві, суттєво збільши­вся за останнє десятиліття. Якщо на початку XX ст. використовували 19 хімічних елементів, то в середині цього століття в промисловому виро­бництві були задіяні близько 50 хімічних елементів, а в 70-х роках — по­над 100. Ці зміни у промисловому виробництві, зрозуміло, відбилися на складі промислових викидів, що призвело до якісно нового забруднення атмосферного повітря, а саме: аерозолями важких і рідкісних металів.

ВООЗ дає таке визначення забруднення: це поява у довкіллі людини забруднюючих речовин чи будь-яких інших агентів (від вірусів до звуко­вих хвиль надмірної інтенсивності), які безпосередньо чи опосередковано негативно впливають на людину і створене нею для власних потреб шту­чне середовище.

Саме такий підхід притаманний більшості людей, які знаходяться на антропоцентричних позиціях (тобто людина є вінцем природи). У екологічному визначенні поняття забруднення стосується не лише людей і створеного ними штучного середовища, а й сукупності усіх видів у біосфері та Землі з ближнім космосом. При такому підході забруднення трактується як внесення у довкіл­ля, виникнення чи раптове підвищення у ньому значень чи концентрацій хі­мічних, фізичних, біологічних, інформаційних чи будь-яких інших традицій­них чи новостворених агентів і факторів, що спричинює втрату рівноваги і завдає шкоди частині чи більшості видів екосистеми, де сталося це явище.

Забруднення поділяються на природні й антропогенні. Прикладом перших є пил і гази під час виверження вулкана, вода в періодичних паводках, несподіваний заморозок чи навіть сніг для квітучих вишень, вірус тифу чи нашестя сарани тощо.

Більш серйозною небезпекою є антропогенні, створені чи спричине­ні людиною забруднення. Хімічне, радіоактивне та бактеріологічне забру­днення повітря, води, грунту, продуктів харчування, а також шум, вібра­ція, електричні поля тощо викликають в організмах людей тяжкі патоло­гічні явища, глибокі генетичні зміни.

Науковці встановили, що загальний сучасний рівень техногенного забруднення атмосфери досягає 1 млрд. т аерозолів та газових викидів і 300-500 млн. тонн пилу. Вміст забруднювачів атмосфери над містом при­близно в 15 разів більший, ніж у сільській місцевості, і в 150 разів біль­ший, ніж над океаном.

Першими сигналами, які привернули увагу людини на те, що атмос­ферні забруднення, можливо, негативно впливають на здоров’я населення, були токсичні тумани (фотохімічні тумани та смоги) — це випадки гост­рого впливу атмосферних забруднень (перш за все вихлопних газів автомобілів, концентрація яких зростала за несприятливих метеорологічних умов. У людей фотохімічний смог викликає подразнення очей, слизових оболонок носа і горла, симптоми задухи, загострення легеневих і різних хронічних захворювань.

Друга група чинників, що спонукала підвищити увагу до проблеми за­бруднення атмосферного повітря, пов’язана із хронічними неспецифічними захворюваннями. Протягом останнього десятиліття відзначено різке збіль­шення подібних захворювань та ріст смертності населення від них. Збільшен­ня рівня даних захворювань пов’язують із забрудненням повітря такими про­мисловими хімічними отрутами, як метали, хлор, амоніак, чадний газ тощо.

Характерною особливістю важких металів після потрапляння до ор­ганізму є їх нерівномірний розподіл між клітинами і тканинами та здат­ність утворювати в організмі депо. Виділяючись через сечові шляхи, сли­зові оболонки травного каналу і різні залози, метали спричинюють у них патологічні зміни.

Хлор та його сполуки є отрутами нервової системи і паренхіматоз­них органів, вони також мають подразнюючу і припікаючу дію. Отруєння чадним газом призводить до кисневого голодування клітин та тканин та до порушення обміну речовин.

Як і атмосфера, гідросфера також зазнає значного антропогенного впливу. Більшість із того, що обговорювалось нами про види забруднюю­чих речовин атмосферного повітря, стосується і води. За даними ВООЗ, на сьогоднішній день від хвороб, які викликаються забрудненою питною во­дою, у світі вмирає близько 5 млн. новонароджених. Поступлення на ста­ціонарне лікування кожного четвертого хворого обумовлено забруднен­ням води у водопроводах.

Не буде перебільшенням стверджувати, що практично всі елементи і речовини, які використовує чи виготовляє людина, так чи інакше опиня­ються у гідросфері. За масою переважають хімічні забруднювачі: кислоти, мінеральні солі різного складу, луги, метали тощо.

Постійно зростає кількість у воді органічних сполук, продуктів «ве­ликої хімії»: нафти, проміжних і кінцевих речовин її переробки, пестици­дів, миючих засобів та інших поверхнево-активних сполук.

Варто відзначити, що інша група забруднювачів — біологічних за­бруднюючих агентів у воді набуває особливого значення, випереджаючи за небезпекою навіть хімічні. Це обумовлено тим, що вода є життєвим се­редовищем для багатьох патогенних організмів. Причому, якщо повітря­ним шляхом (найчастіше мікрокраплями слини чи води) передаються лі­чені хвороби, то водним — їх основна кількість: холера, тиф, бактеріальна дизентерія, інфекційний гепатит, поліомієліт, шистосоміаз.

Серед водних хімічних забруднень на особливу увагу заслуговують екотоксиканти — діоксини, які викликають важкі ушкодження в імунній системі, є причинами переродження шкіри і слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, сечових шляхів, жовчного протоку, атрофії кістко­вого мозку, генетичних ушкоджень ембріонів у вагітних жінок. Діоксини викликають незворотні зміни у печінці, стимулюючи дію канцерогенів, радіації.

Появилися особливі захворювання, пов’язані із забрудненням води хімічними елементами: «ітай-ітай» — через вживання води з високим вмі­стом кадмію; «міномата» — через вживанні води, забрудненої сполуками ртуті; «молібденова подагра» — у випадку хронічного отруєння молібде­ном.

Зміни мікроелементного складу води також можуть викликати такі захворювання, як ендемічний зоб, флюороз, карієс зубів тощо. Так, встано­влено, що причиною ендемічного зоба є дефіцит йоду в біосфері. В Україні ендемічний зоб поширений на теренах Західної України й Полісся, де по­над 10% населення мають його ознаки. Збільшення концентрації фтору у воді до 1,0-1,9 мг/л призводить до виникнення флюорозу, який уражає зу­би. Якщо концентрація фтору перевищує у воді 6 мг/л, з’являються зміни в кістках (грибоподібні та дзьобоподібні кісткові вирости, закостеніння кіс­ток), виникають стійкі ураження печінки, травного каналу.

Ґрунт є кінцевим накопичувачем практично всіх шкідливих речовин. Забруднення ґрунту отрутохімікатами, мінеральними добривами, промис­ловими та господарсько-фекальними відходами призвело до того, що ґрунт став джерелом захворювань на туберкульоз, бруцельоз, шлунково-кишкові захворювання, а також гельмінтоз. Крім того, неконтрольоване використання пестицидів проти знищення менше ніж 0,2% усіх видів біо­сфери призвело до поширення шкідливого ефекту на всі 100% видів, а та­кож і людину. Потрапляючи у питну воду і продукти харчування, пести­циди викликають порушення діяльності центральної нервової, серцево-судинної та інших систем організму, аномалії новонароджених та знижєння опірності імунної системи. Забруднення фунту важкими металами є причиною отруєння людей через рослинні й тваринні продукти харчу­вання та воду.

Стан здоров’я населення можна вважати інтегрованим показником добробуту країни. Він залежить від багатьох чинників, найважливішими з яких є економічні, екологічні, психогенні, генетичні та інші. Катастрофічне забруднення довкілля призвело до підвищення рівня захворюваності насе­лення, а це, в кінцевому результаті, вплинуло на медико-демофафічні по­казники. Усі проблеми, пов’язані з виникненням захворювань унаслідок забруднення навколишнього середовища, називають анфопоекологічними.

Найнеобхідніше, що потрібне людині для безпечного життя, — це належні умови для виконання її функцій: їжа, тепло, житло, сім’я, робота, чисте природне середовище, сталий розвиток суспільства.

За даними Національної доповіді про стан навколишнього природно­го середовища в Україні, яка щорічно видається Мінекобезпеки України, річний приріст захворюваності в країні сягає 2,8%. Прогноз захворювано­сті показав, що в разі збереження існуючих тенденцій забруднення навко­лишнього середовища необхідно очікувати подальше зростання рівня по­ширеності хвороб окремих класів. Значно збільшилася захворюваність крові та кровотворних органів, кістково-м’язової системи, кількість вро­джених аномалій, ускладнення вагітності, зростає кількість ендокринних патологій. Збільшується число захворювань злоякісними новоутворення­ми, серед яких найчастіше трапляється рак легень, молочної залози, лім­фатичної та кровотворної тканин.

Загрозу для людства становить анропогенне забруднення природно­го середовища. Хімічне, радіоактивне та бактеріологічне забруднення по­вітря, води, фунту, продуктів харчування, а також шум, вібрація, електро­магнітні поля, іонізуюче випромінювання тощо викликають в організмах людей тяжкі патологічні явища, глибокі генетичні зміни. Це призводить до різкого збільшення захворювань, передчасного старіння й смерті, наро­дження неповноцінних дітей. Встановлено, що парниковий ефект атмос­фери може впливати на здоров’я як безпосередньо, коли збільшується за­хворюваність, так і опосередковано, змінюючи врожайність, динаміку різ­них інфекційних захворювань. Зменшення озонового шару і збільшення в результаті цього ультрафіолетового випромінювання може бути причиною збільшення кількості шкірних захворювань, зміни імунного статусу люди­ни. Негативний вплив на організм людини чинять шкідливі відходи виробництва, що потрапили у навколишнє середовище. Разом з їжею, водою, по­вітрям до організму надходять і шкідливі речовини.

Суттєво на стан здоров’я населення впливають чинники соціального середовища: демографічна та медична ситуації, духовний та культурний рівень, матеріальний стан, соціальні відносини, засоби масової інформа­ції, урбанізація, конфлікти тощо.

Економічна безпека суспільства й окремої особи тісно пов’язана з екологічною. Економічний розвиток держав базується на раціональному використанні природних і людських ресурсів. Сучасне виробництво мате­ріальних цінностей — процес надзвичайно нерівномірний і за темпами, і за територіальним підходом. Різні країни мають неоднаковий рівень еко­номіки. Рівень життя українського народу залежить від темпів зростання економічного розвитку України.

Економічна безпека має прямий зв’язок з продовольчою. Адже для людини проблема постійного пошуку їжі не випадкова. Вона ґрунтується на одному з основних її інстинктів — збереженні життя. Для дорослої лю­дини їжа є джерелом енергії та пластичного матеріалу для відновлення клітин її організму. Дітям і підліткам їжа потрібна ще й для того, щоб рос­ти і розвиватися. Без повноцінного харчування усі процеси життєдіяльно­сті людини, м’яко кажучи, стають проблематичними. Щоб задовольняти всім потребам людини, їжа має містити понад 70 різних корисних складо­вих, серед яких першочерговими є білки, жири, вуглеводи, вітаміни, міне­ральні речовини і вода. Тобто, вона має відповідати певним якісним вимо­гам. Її має бути достатньо кількісно настільки, щоб не просто задовольня­ти голод, а відчувати себе ситим.

Основне правило продовольчої безпеки — якісної їжі має бути дос­татньо. Впродовж усієї історії людства її завжди не вистачало або її нерів­номірно розподіляли між членами суспільства. Соціальна справедливість сучасного суспільства полягає у тому, щоб кожна людина, особливо ди­тина, не відчувала голоду.

Сьогодні в нашій країні актуальною є проблема не тільки недоїдан­ня — страждає також якісна характеристика харчування, яка особливо не­гативно. позначається на дітях і підлітках: вони змушені вживати перева­жно вуглеводисті продукти — хліб, макаронні вироби, картоплю, овочі.

І пов’язане це, в першу чергу, з економічними негараздами на різних рів­нях соціальної організації суспільства — як у кожній сім’ї, так і в державі.

Проблеми екологічної, економічної та продовольчої безпеки взаємопов’язані. Ось лише один логічний ланцюжок: скорочення придатних до землеробства земель через безгосподарність людини призводить до змен­шення кількості тих, хто вирощує хліб, овочі, розводить тварин. Це, у свою чергу, зменшує і кількість продуктів харчування, і прибуток людей, виведених за межі виробничого процесу. Купити їжу непрацюючому зем­леробу, який уже має значно менше грошей, в умовах дефіциту дорожчих продуктів харчування стає дуже проблематичним або й неможливим.

Вирішити означені проблеми можна лише за умови виваженого ви­вчення їх, усвідомленого рішення світової спільноти, громадян кожної країни та настійливих дій, починаючи з будь-якої ланки цього замкненого ланцюга — продовольчої, економічної чи екологічної.

Соціально-економічне становище та несприятливий стан навколиш­нього середовища негативно впливають на відтворення населення Украї­ни та сприяють його скороченню.