4. Рушійні сили розвитку психіки.

Діалектико-матеріалістична теорія розвитку розглядає про­цес становлення особистості як "саморух", що визначається єдністю його зовнішніх і внутрішніх умов. Зовнішні умови - умо­ви природного й суспільного середовища. Зовнішнє, об'єктивне, засвоюючись індивідом, стає внутрішнім, суб'єктивним його над­банням. Зовнішні та внутрішні умови розвитку - це протилеж­ності, що не тільки взаємопов'язані, а й переходять одна в одну.

Основними зразками рушійних сил розвитку є суперечності, які виникають і долаються в навчально-виховному процесі:

1) внутрішні: між власними потребами і системою світогля­ду тощо;

2) зовнішні: розбіжності між новими пізнавальними потре­бами і наявним рівнем психічного розвитку; між бажа­ним і можливим; між різноплановими вимогами до дити­ни і звичними нормами поведінки; між потребою в нових формах спілкування і старими способами їх задоволення тощо.

Взаємозв'язок психічного розвитку і навчання.

1. За Ж. Піаже, розвиток - це 1) процес, що зумовлюється взаємодією певних чинників, наприклад, визріванням мозку, впли­вом навколишнього середовища, засвоєнням соціального досві­ду, власною активністю; 2) моторні реакції, перцептивні дії, со-ціально-особистісне становлення, інтелектуально-елементарна поведінка.

Основні ідеї вченого:

1) незалежність процесів дитячого розвитку, зокрема мис­лення, від процесів навчання; обґрунтування психологіч­ної природи егоцентризму (феномен «незбереження кіль­кості»);

2) розвиток має пройти певні завершені цикли, тобто відбу­вається дозрівання функцій, перш ніж школа зможе роз­почати навчання відповідних знань та навичок.

Позитивний момент теорії Ж. Піаже: застереження щодо ін­телектуальних перевантажень та можливих шкідливих наслід­ків для фізичного та психічного здоров'я дітей.

Недолік позиції Ж. Піаже: «Навчання плентається у хвості розвитку» (Л.С. Виготський).

Г. С. Костюк вважав, що у психічному розвитку внутрішні суперечності, що виникають у житті особистості, спонукають до активності, спрямованої на їх подолання. Одні суперечності дола­ються, натомість виникають нові, що ведуть до нових дій. Отже, внутрішні суперечності - рушійні сили розвитку.

Г. С. Костюк виділяє такі основні суперечності:

— розходження між новими потребами, цілями, прагнення­ми особистості та досягнутим нею рівнем оволодіння за­собами, необхідними для їх задоволення;

— розходження між новими пізнавальними цілями і наяв­ними в учнів способами дій;

— розходження між досягнутим рівнем розвитку індивіда і способом його життя;

— розходження між очікуваним, бажаним майбутнім і те­перішнім.

Навчання і виховання сприяють не тільки переборенню внутрішніх суперечностей, що виникають у житті особистості, а й їх виникненню.

5. Деякі вікові періодизації психічного розвитку в хіх-ххі ст.

1. За Л.С. Виготським:

1) криза новонародженості;

2) вік немовляти (2 міс. - 1 p.);

3) криза 1 року;

4) раннє дитинство (1-3 p.);

5) криза 3 років;

6) дошкільний вік (3-7 p.);

7) криза 7 років;

8) шкільний вік (8-12 p.);

9) криза 13 років;

10) пубертатний вік (14-18 p.);

11)криза 17 років.

2. За К. Гетчінсоном:

1) від дня народження до 5 р. (стадія копання в землі, піску);

2) стадія полювання (5-11 p.);

3) стадія догляду за тваринами (8-12 p.);

4) стадія землеробства (11-15 p.);

5) стадія промисловості і торгівлі (14-20 p.).

3. За Д.Б. Ельконіним дитинство ділиться на 7 періодів:

1) вік немовляти — до 1 року;

2) раннє дитинство — 1—3 роки;

3) молодший і середній дошкільний вік — 3—4—5 років;

4) старший дошкільний вік — 4 (5—6) 7 років;

5) молодший шкільний вік — 6 (7—10) 11 років;

6) підлітковий вік — 10 (11—13) 14 років;

7) ранній юнацький вік — 13 (14—16) 17 років. Перехід від одного етапу до іншого супроводжується кризами, тобто невідповідністю між рівнем досягнутого особистісного розвитку і операційно-технічними можливостями дитини.

Концепцію Д.Б. Ельконіна розвинув і деталізував Д.І. Фельдштейн, який вважає, що в процесі соціального розвитку дитини як особистості проявляються певні закономірності. Однією з них є зміна соціальної позиції особистості. Переходи з одного рівня розвитку на інший можуть відбуватися плавно і швидко зі значними якісними змінами в особистості. Під час плавних перехідних періодів дитину мало турбують питання свого становища серед інших, при різких змінах соціальної позиції особистості на перший план в самосвідо­мості дитини виходять саме ці питання.

4. За Е. Еріксоном:

1) оральна стадія (вік немовляти);

2) анальна стадія (ранній вік);

3) фалічна стадія (вік гри);

4) перша латентна стадія (шкільний вік);

5) друга латентна стадія (підлітковий вік)

6) молодість;

7) зрілість;

8) старість.

5. За Р. Кеганом:

1) інкорпоративна стадія, або неможливість відмежувати себе від інших (0-2 p.);

2) імпульсивна стадія, або імпульсивна поведінка, егоцент­ризм (2-7 p.);

3) імперська, прагнення до незалежності, майстерності (7-12 p.);

4) інтерперсональна, або перебудова структури статевих сто­сунків (13-19 p.);

5) інституціональна, або реінтеграція взаємопов'язаних ком­понентів Я (рання дорослість);

6) інтеріндивідуальна (дорослість).

7. За В.Ф. Моргуном, Н.Ю. Ткачовою:

1) фаза новонародженості (початкова ланка раннього дитин­ства);

2) стадія немовляти (до 1 року);

3) перехід до раннього дитинства (1-3 p.);

4) дошкільне дитинство;

5) молодше шкільне дитинство;

6) підлітковий вік (завершення дитинства, перехід до дорос­лості);

7) старший підлітковий вік (15-17 p.);

8) перехід до юності (17-18 p.);

9) юнацький вік (18-23 p.).

8. За 3. Фрейдом:

1) оральна стадія (0-1 рік);

2) анальна стадія (1-3 p.);

3) фалічна стадія (3-5 p.);

4) латентна стадія (5-12 p.);

5) генітальна стадія (12-18 p.).

9. За В. Поліщуком:

1) пренатальний період (від моменту зачаття до дня наро­дження);

2) криза новонародженості; 3)вік немовляти (від дня народження до 1 року):

а) 1 фаза (від дня народження до «комплексу пожвав­лення»);

б) 2 фаза (від «комплексу пожвавлення» до 1 року);

4) криза 1 року;

5) ранній вік (1-3 p.);

5) криза 3 років;

6) дошкільний вік (3 р. - вступ до школи);

7) криза 7 років;

8) молодший шкільний вік (вступ до школи - 10(11) p.);

9) криза 13 років;

10)підлітковий вік (10(11) - 16(17) p.);

11)криза 17 років.

Віковий інтервал від дня народження до кризи 13 років по­значає неофіційне дитинство. Віковий інтервал «криза 13 років -17 років» співвідноситься з офіційним дитинством. Система от­роцтва, яка знаходиться в межах 6 (7) - 17 років, поділена на­впіл кризою 13 років.

10. Цілком обґрунтованою вважається вікова періодизація В. Крутецького: новонароджений (до 10 днів); немовля (до року); ранній дитячий вік (1—3 роки); переддошкільний період (3—5 років); дошкільний (5—6(7) років); молодший шкільний (6(7)—11); підлітковий (11—15 років); вік старшокласників (15—18 років).

У віковій і педагогічній психології використовують таку періодизацію вікового розвитку: 1. Пренатальний період — від зачаття до пологів. 2. Натальний період — пологи. 3. Період новонародженості — від народження до 2 місяців. 4. Вік немовляти — від 2 місяців до 1 року. 5. Ранній дитячий вік — від 1 до 3 років. 6. Дошкільний вік — від 3 до 6/7 років. Його поділяють на: — молодший дошкільний вік — 4-й рік; — середній дошкільний вік — 5-й рік; — старший дошкільний вік — 6/7-й рік. 7. Молодший шкільний вік (зріле дитинство) — 1—4 класи (від 6/7 до 10/11 років). 8. Дорослішання: — підлітковий (середній шкільний) вік — 4—8 класи (від 11 до 14 років) у дівчаток, 5—9 класи (від 12 до 15 років) у хлопчиків; — рання юність (старший шкільний вік) — 10—11 класи (від 15/16 до 17/18 років); — зріла юність — від 18 до 20 років. 9. Дорослість: — рання дорослість — від 20 до 40 років; — зріла дорослість — від 40 до 60 років. 10. Старість — після 60 років

Пренатальний розвиток