- •2. Підходи до вирішення проблеми вікової періодизації.
- •3. Роль діяльності у психологічному розвитку дитини.
- •4. Рушійні сили розвитку психіки.
- •5. Деякі вікові періодизації психічного розвитку в хіх-ххі ст.
- •1. Фази пренатального розвитку
- •2. Загальні тенденції пренатального розвитку
- •3. Початок психічного життя
- •3. Початок психічного життя
- •1. Розвиток сприймання і виникнення уявлень про властивості предметів
- •3. Виникнення уяви у ранньому дитинстві
- •4. Передумови формування особистості у ранньому дитинстві
- •5. Розвиток самосвідомості у ранньому дитинстві
- •6. Особливості перших уявлень про себе у ранньому дитинстві
- •7. Ім'я і його значення у ранньому дитинстві
- •8. Криза трьох років
- •2. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її вплив на його психологічні особливості й поведінку.
- •3. Перебудова навчальної діяльності. Розвиток пізнавальних процесів.
- •5. Психологічні особливості розвитку особистості у підлітковому віці.
- •Потреби старшокласника.
- •Моральний розвиток старшокласників. Почуття обов'язку і соціальної відповідальності.
- •Інтелектуальний розвиток в юності
- •Розвиток особистості в дорослому віці
- •Поняття дорослості і критерії досягнення дорослості
- •Проблема періодизації дорослості
5. Розвиток самосвідомості у ранньому дитинстві
У ранньому дитинстві виникнення самосвідомості пов'язане з відокремленням себе від своїх дій, з усвідомленням своїх бажань. Суттєво змінюється ставлення дитини до світу предметів. Ця зміна обумовлена формуванням у процесі оволодіння суспільно виробленими способами використання предметного ставлення до дійсності (Д. Ельконін). Малюк не просто маніпулює предметами, а діє з ними відповідно до їх призначення, функцій. Засвоєння функцій предметів призводить до відокремлення дії від предмета. Дитина виконує предметну дію в нових умовах і переносить її на інші предмети: починає, наприклад, годувати ляльку не лише своєю, а й чужою ложкою, паличкою; годує не лише свою ляльку, а й інші ляльки, мишку, кішку.
Ускладнюються стосунки дорослого з дитиною. Він і далі ставиться до малюка турботливо і ніжно, але вже діє спільно з ним, оцінює його дії з предметами. У цьому процесі в малюка виникає нове ставлення до дорослого, він порівнює свій результат з його результатами. Дитина ставиться до дорослого, як до зразка для наслідування.
Своєрідною вершиною психічного розвитку 3-річних дітей є поява в них свідомого виявлення себе, свого Я. Це є найважливішим моментом їхнього життя, оскільки саме в цей період відбувається народження особистості. Від змісту, спрямованості виховання залежать її майбутні нахили і характер.
Під час спілкування з людьми, завдяки різним видам діяльності дитина починає точніше фіксувати свої фізичні та психічні стани, відокремлювати їх від усього іншого. Поступово формується уявлення про себе, виникають елементи самосвідомості.
Малюк впізнає себе в дзеркалі, на фотографії, все частіше вживає займенники «я», «мій», «мені». Одночасно він починає усвідомлювати себе відносно незалежним від дорослих, часто його бажання та інтереси контрастують з намірами оточення. Цей перелом у свідомості проявляється у яскраво вираженому прагненні до самостійності («Я сам»), бажанні бути схожим на дорослих, наслідувати їх. 3-річна дитина вимагає поваги до себе, часто негативно реагує на надмірну опіку з боку батьків.
Основними сферами, в яких 3-річні діти прагнуть самоутвердитися, є: предметна діяльність (особливо продуктивна з конкретним наочним результатом); спілкування з дорослим як з доброзичливим помічником, який оцінює дії і вчинки; спілкування з однолітками.
Ділове спілкування з дорослим сприяє успішному розвитку Я дитини. При цьому важливо, щоб її увага акцентувалася не лише на оцінці результату діяльності, а й на тому, хто це зробив («Хороший хлопчик Ромчик! Він так красиво намалював дощик»). Така оцінка є ефективним засобом підвищення суб'єктивної цінності дитини. Негативну оцінку можна висловлювати лише про дії малюка, а не про його особистість («Не можна ображати дівчинку, адже їй боляче, вона плакатиме. Ти ж хороший хлопчик. Я впевнена, що ти більше не ображатимеш діток»).
Розвиток самосвідомості дитини, формування в неї образу Я пов'язані з розвитком мовлення. Становлення уявлень про себе неможливе без засвоєння відповідних понять, Що зумовлює збагачення словника. Однією з умов ефективності цього процесу є наочність — можливість безпосередньо спостерігати об'єкт, який називається конкретним словом. Тому для розвитку уявлень про власну особистість дитині потрібні заняття з моделями (ляльки імітують людей), пізніше — з однолітками, щоб вона одночасно бачила себе та іншу людину.
