Устрій теплових мереж

Теплова енергія у вигляді гарячої води або пари транспортується від ТЕЦ або котельної до споживачів (житлові будинки, громадські будівлі та промислові підприємства) по спеціальних трубопроводах, які називаються тепловими мережами.

Теплові мережі поділяються на магістральні, які прокладаються на головних напрямках населеного пункту; розподільні – внутрі кварталу, мікрорайону; відгалуження – для окремих будинків.

Схеми теплових мереж використовують як правило, променеві. Щоб уникнути переривів у постачанні теплом споживачів передбачають з’єднання окремих магістральних мереж між собою, а також влаштування перемичок між розгалудженнями.

Радіус дії водяних мереж у великих містах може досягати значних величин ( 15 км)

У великих містах при наявності значних джерел споруджуються більш складні теплові мережі за кінцевою схемою.

У залежності від виду теплоносія теплові мережі діляться на водяні і парові. Водяні мережі розподіляються на „закриті” і „відкриті”.

с.о. – система опалення

с.г.в. – система гарячого водопостачання

У закритих мережах вся вода повертається до джерела теплопостачання, у відкритих вода розбирається споживачами на гаряче водопостачання. Якість води у “відкритій” тепловій мережі повинна відповідати вимогам ГОСТ на питну воду.

Парові мережі влаштовують переважно двохтрубними. Повернення конденсату здійснюється по окремій трубі – конденсатопроводу. Пара від ТЕЦ по паропроводу зі швидкістю 40-50 м/с і більше поступає до місця використання. В тих випадках, коли пара використовується в теплообмінниках його конденсат збирається в конденсаційних баках, звідки насосами по конденсатопроводу повертається до ТЕЦ.

За способом прокладки теплові мережі діляться на підземні і надземні (повітряні). Надземна прокладка труб (на окремо стоячих щотлах або естакадах, на кронштейнах, що замуровуються в стіни будівель) використовуються на територіях промислових підприємств, при спорудженні теплових мереж за межами населених пунктів, при перетині ярів і інших перешкод. Надземна прокладка теплових мереж рекомендується переважно при високому рівні стояння ґрунтових вод.

Переважним способом прокладки труб теплових мереж є підземна прокладка:

а) в прохідних каналах і колекторах разом з іншими комунікаціями;

б) в напівпрохідних і непрохідних каналах;

в) безканальна (в захисних оболонках різних форм і з засипкою теплоізолятором).

Н айбільш досконалий, але і найбільш дорогий спосіб є прокладка теплопроводів в прохідних каналах, які використовуються при декількох теплопроводах великих діаметрів. Температура повітря в каналах не повинна бути вищою 50^оС, а під час періодичного огляду і ремонту – не більше 33^оС. При більш високій температурі повітря в каналі передбачається природна або механічна вентиляція.

Витяжні шахти на трасі розміщують приблизно через 100 метрів. В першу чергу їх передбачають у кінцевих пунктах тупикових ділянок теплової мережі. Приточні шахти розташовуються між витяжними і по можливості об’єднуються з аварійними люками.

На ділянках теплових мереж з великою кількістю трубопроводів і високою температурою теплоносіїв необхідно влаштовувати механічну вентиляцію. В цьому випадку вентилятори з електродвигунами влаштовують у витяжних і приточних шахтах або в спеціальних нішах, нерідко суміщуваних з входами в канал. При температурі повітря в каналах <40^оС їх періодично провітрюють, відкриваючи люки і входи.

Під час виконання ремонтних робіт можна використовувати механічний пересувний вентиляційний агрегат.

Згідно з правилами безпеки прохідні канали повинні мати через кожні 300 м люки і низьковольтне електричне освітлення. У великих містах будують так звані міські колектори, в яких прокладають теплопроводи, електричні і телефонні кабелі.

Напівпрохідні канали будують під проїздами з інтенсивним вуличним рухом, під залізничними коліями, при перетині будівель, де затруднене відкриття теплопроводів для ремонту. Як правило їх висота не перебільшує 1600 мм, ширина проходу між трудами 400-500 мм.

В практиці централізованого теплопостачання найбільш широко використовують непрохідні канали, які споруджуються з використанням збірних залізобетонних елементів різної форми, плоскі плити і Г-подібні чи П- подібні елементи

По трасі підземних теплопроводів повинні влаштовуватись спеціальні камери і колодязі для розташування напірної арматури, вимірювальних приладів, сальникових компенсаторів, а також ніші для П - подібних компенсаторів. Підземний теплопровід прокладається на ковзаючих опорах. Відстань між опорами приймається в залежності від діаметра труб, причому опори падаючого і оборотного трубопроводів влаштовуються врозбіжну.

Безканальний спосіб прокладки теплопроводу самий дешевий. Його використання дозволяє знижувати на 30-40% будівельну частину теплових мереж, значно зменшити трудові затрати і витрати будівельних матеріалів.

На рисунку зображена безканальна прокладка трубопроводів в монолітних циліндричних оболонках із армованого пінобетону. Блок теплопроводу виготовляються на заводі. Монтаж теплопроводів на трасі зводиться тільки до укладки автокраном блоків в траншею і зварки стиків.

Розроблений також і впроваджений безканальний спосіб прокладки теплопроводів з ізоляцією бітумоперлітом, що має високі теплоізоляційні властивості. Для нанесення ізоляції створені високомеханізовані пристрої.

Заглиблення теплових мереж від поверхні землі або дорожнього покриття до верха колектора або канала приймається: при наявності дорожнього покриття – 0,5 м, без дорожнього покриття – 0,7 м.