9. Організація робочого місця і праці мулярів
Робоче місце муляра є частиною загального фронту робіт кладки в межах якої розташовані елементи конструкції , матеріали й інструменти та пристосування і переміщуються робітники. Робоче місце складається з трьох зон: 1) робочої ;2)зони складання матеріалів; 3) допоміжної (Рис 5). У робочій зоні – смуга 0.6-0.7 метра, завширшки, між кладкою і матеріалами працюють муляри . Зона в який розміщенні матеріали ( пакети цегли, дрібних блоків, ящики з розчином, теплоізоляція та інше) займає 0.3-0.5 метрів завширшки .
Якщо стіна з прорізами, цеглу і дрібні блоки розміщують навпроти простінку, а розчин на проти прорізів. Розчин і стінові матеріали для глухих стін розкладають уздовж фронту робіт почергово. Якщо стіни зводять з одночасним облицюванням , ширину зони матеріалів збільшують до 1.5 метрів завширшки, оскільки останні необхідно розміщувати у 2 ряди ( перший – камені і розчин, другий-облицювальний матеріал). Стінові матеріали слід подавати на робоче місце за здалегідь, на 2-4 години роботи, а розчин –перед початком кладки.
Продуктивність праці муляра великою мірою залежить від висоти рівня кладки. Муляри досягають найвищої продуктивності при укладанні камені на висоті 0.5-0.6 метра; на початку кладки та із зростанням її висоти продуктивність знижується, тому стіни по висоті поділяють на яруси. Висота ярусу має дорівнювати 1.2 метри якщо товщина стін до 2.25 цеглини, та 0.9 метра, якщо товщина у 3 цеглини.
Викладувати маяки, кріпити порядовки, встановлювати причалки, класти верстві ряди, облицьовувати стіни, і контролювати їхню якість повинен муляр високої кваліфікації, а подавати розчин, камені й класти забудку можуть менш кваліфіковані муляри ( підручні ).
10) Розчини для кам’яної кладки.
Розчини пов’язують окремі камені в єдиний моноліт, з їх допомогою вирівнюють постіль каменів, в результаті чого забезпечується рівномірна передача діючого зусилля від одного каменю до іншого; розчин заповнює проміжки між каменями і перешкоджає проникненню в кладку повітря і води. Таким чином, розчини забезпечують рівномірну передачу зусиль (див. “Правила розрізання кам’яної кладки” ), оберігають кладку від продування, проникнення води, підвищують морозостійкість будівель. Класифікація розчинів за видом заповнювачів:
важкі або холодні – розчини на кварцовому або природному піску із щільних гірських порід з щільністю більше 1500 кг/м3;
легкі або теплі – розчини на шлаковому, пемзовому або туфовому піску, золі ТЕЦ, доменних гранульованих або паливних шлаках з щільністю менше 1500 кг/м3.
Розмір зерен піску для всіх видів розчину не повинен перевищувати 2,5 мм, рухливість розчину для кам’яної кладки – 9 – 13 см. Широко використовують пластифікуючі добавки: органічні – сульфітний луг і милонафт та неорганічні – вапно і глина.
Класифікація розчинів за типом в’яжучого:
цементні розчини – застосовують для конструкцій поверхів нижче землі, в сильно завантажених стовпах, простінках, в армованій кладці. Склад від 1: 2,5 до 1: 6, марки розчину від 100 до 300. Мінімальна витрата цементу на 1 м3 піску – для підземної частини будівель не менше 75 кг, для надземної частини – 125 кг. Портландцемент і шлакопортландцемент застосовують тільки в розчинах високих марок для відповідальних конструкцій, для армованої кладки, в кладці підземних конструкцій, в грунтах, насичених водою, або при зимових кладках, які виконуються методом заморожування;
вапняні розчини використовують в сухих місцях і при невеликих навантаженнях. Вони мають велику рухливість, пластичність, забезпечують найбільшу продуктивність праці. Застосовують в пропорціях об’ємних мас від 1: 4 до 1: 8 і марки розчинів 4, 10 та 25;
змішані або складні розчини – цементно-вапняні і цементно-глиняні складу від 1: 0,1: 3 до 1: 2: 15, марки розчинів 10, 25, 50, 75 та 100. Такі розчини застосовують для кладки більшості будівельних конструкцій. Друге в’яжуче відсуває початок схоплювання, покращує пластичність, але значно знижує міцність розчину. В об’ємному дозуванні змішаних розчинів перша цифра позначає витрата цементу, друга – вапняного або глиняного тіста, третя – піску.
