13. Мета, завдання , методи фізичного виховання молоді.

Фізичне виховання — система заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я людини, загартування її організму, розвиток фізичних можливостей, рухових навичок і вмінь. Завдання: створення оптимальних умов для забезпечення оптим. фізичного розвитку; набуття санітарно-гігієнічних умінь та навичок догляду за власним тілом; підготовка до фізичної праці, захисту Батьківщ. Фіз. вихов. має забезпечувати набуття кожною дитиною знань про здоров’я і засоби його зміцнення, шляхи й методи протидії хворобам, методики досягнення високої працездатності і тривалої творчої активності; сприяти збереженню здоров’я учасників навчально-виховного процесу, залученню їх до занять фізичною культурою і спортом, пропаганді здорового способу життя, вихованню культури поведінки. Фіз. вихов. має стати підґрунтям подальшого розвитку фізичного і душевного здоров’я, сприяти готовності до активного способу життя, професійної діяльності.

14. Поняття про педагогічне спілкування, його ознаки, етапи організації.

Пед. спілк. – 1) професійне спілк. вчителя з усіма учасниками навчально-виховного процесу, яке спрямоване на створення оптимальних умов для здійснення мети, завдань виховання і навчання; 2) багатоплановий процес організації, встановлення й розвитку комунікації, взаєморозуміння й взаємодії між педагогами й учнями, педагогами і батьками, породжуваний цілями й змістом їхньої спільної діяльності - виховання дітей. Ознаки: здатність бачити і розуміти співрозмовника, рівність позицій, проникнення у світ почуттів, готовність прийняти точку зору співрозмовника. Етапи: 1. Моделювання педагогом майбутнього спілкування (прогностичний етап: планування й прогнозування змісту, структури, засобів спілк.); 2.“Комунікативна атака” (завоювання ініціативи, встановлення емоційного і ділового контакту; механізми: зараження(підсвідомий емоційний відгук у взаємодії з іншими людьми на підставі співпереживання з ними), навіювання, наслідування, переконання); 3. Керування спілкуванням (свідома і цілеспрямована організація взаємодії з коригуванням процесу спілкування відповідно до його мети); 4.Аналіз спілкування — порівняння мети, засобів з результатами взаємодії, моделювання подальшого спілкування (етап самокоригування).

15. Правила про умови організації педагогічного спілкування, його бар’єри.

Бар'єри спілкування — перешкоди, що спричиняють опір партнера впливові співрозмовника. Фізичний б. пов'язаний з організацією фізичного простору під час взаємодії. Соціальний б. - читель навмисно демонструє свою перевагу над учнем і свій соціальний статус. Смисловий б. – неадаптоване до рівня сприйняття школярів мовленням учителя. Естетичний б. – несприйняття співрозмовником зовнішнього вигляду, особливостей міміки. Емоційний б. з'явл. за невідповідності настрою, негативних емоцій, що деформують сприймання. Психологічний б. - негативна установка, сформована на підставі попереднього досвіду, неспівпадіння інтересів партнерів комунікації. Типи моделей спілк: Монблан”(педагог підноситься над класом, як гірська вершина), “Китайська стіна”( зневажливе ставлення, перевага вчителя), “Локатор” (переважає вибірковість учителя в організації взаємовідносин з учнями: увага на групі або слабких, або сильних учнів), “Робот”, “Я сам”( гальмуює ініціативу учнів), “Гамлет”, “Друг”, “Тетерук”. Правила: культура спілкування; орієнтація/увага на конкретного учня, а не на абстрактну групу; врахування психологічного стану окремого вихованця і колективу; аналізуйте свої вчинки; зважайте на думку дітей; спілк. повинне попереджувати конфлікти; не принижуйте люд. гідність; долайте негативні установки стосовно конкретного учня; частіше усміхайтеся; схвалення, заохочення; враховуйте темперамент, характери учнів; природність спілкування; щирість; ввічливість (звертання до учня по імені); вміння слухати; удосконалюйте власне мовлення.