Травматичні пошкодження живота

         Діагностика й лікування ушкоджень живота є однією з найбільш складних проблем невідкладної хірургії. Помилки в діагностиці цієї патології—найчастіша причина ускладнень і летальних кінців. За наявності закритої травми живота найчастіше ушкоджуються паренхіматозні органи - печінка, селезінка, рідше — шлунок, кишечник, сечостатеві органи (нирки, сечовий міхур тощо) з виникненням внутрішньочеревної кровотечі й геморагічного шоку. Серед відкритих ушкоджень живота в мирний час переважають поранення холодною зброєю (ножові, колоті), у воєнний час - вогнепальні (кульові, осколкові тощо), що відзначаються тяжким перебігом і множинними ушкодженнями органів черевної порожнини. У разі порушення цілісності порожнистих органів відбувається швидкий розвиток перитоніту у зв'язку з надходженням у черевну порожнину вмісту травного каналу. За офіційною статистикою, в Україні частота ушкоджень живота становить 3,32 (2,27-4,97) на 10.000 населення.

         Всі ушкодження живота поділяють на закриті (без ушкодження шкірних покривів) і відкриті (за наявності проникної рани в черевну порожнину).

ЗАКРИТА ТРАВМА ЖИВОТА

         Закриті ушкодження живота, як правило, виникають через вплив зовнішньої сили на передню черевну стінку. Такий механізм є характерним при ударі у живіт яким-небудь тупим предметом — кулаком, ногою, при автодорожній або виробничій травмі, а також при падінні з висоти або стисканні між двома масивними предметами. Іноді ушкодження внутрішніх органів може настати й без зовнішнього насильства у результаті різкого раптового скорочення м'язів черевного преса.

         У результаті змін внутрішньочеревного тиску, що настали раптово, може виникнути розрив патологічно зміненого органа. Це особливо стосується селезінки, що при малярії або інших патологічних станах нерідко збільшується до великих розмірів і стає дуже вразливою.

         Однак у більшості випадків для ушкодження внутрішньочеревних органів потрібно досить значне зовнішнє насильство. При цьому має значення місце прикладання сили.

         Безпосередній удар у живіт частіше викликає ушкодження шлунково-кишкового тракту, а саме тонкого кишечнику, значно рідше — товстого й ще рідше —шлунка.

         При ударі по спині частіше страждають заочеревинні органи—нирки, підшлункова залоза.

         При ударі в ділянку нижніх ребер справа або зліва ушкоджуються печінка абоселезінка.

         При падінні з висоти на ноги нерідко, крім заочеревинних крововиливів, виникають відриви й розриви брижі, а також відриви кишки.

         Удар по нижньому відділу живота при наповненому сечовому міхурі викликає розрив його стінки.

         При ізольованому ушкодженні черевної стінки найчастіше виникають забиття, гематоми, надриви, а в деяких випадках - повні розриви м'язів живота. Останні найчастіше бувають при прямому ударі по скороченому м'язу. Сприятливим фактором може бути та чи інша патологія м'яза (ценкерівське переродження при черевному тифі тощо). При розривах м'язів у їх проекції утворюється гематома, що залежно від анатомічних особливостей носить відмежований або розповсюдже ний характер і пальпується у вигляді болючого інфільтрату, що виник як наслідок травми. При ударі по бічній стінці живота може відбутися розрив всіх шарів черевної стінки, крім шкіри, що призведе до формування „травматичної грижі", і внутрішні органи, що випали, пальпуються безпосередньо під шкірою. У деяких випадках ушкодження органів черевної порожнини виникає й без значного зовнішнього насильства. Прикладом може служити розрив кишкової петлі в грижовому мішку.

         Закрита травма живота того чи іншого походження може викликати ушкодження тільки передньої черевної стінки або органів черевної порожнини, а також заочеревинного простору. Іншими словами, правильність лікувальної тактики насамперед буде визначатися своєчасним виявленням наявності або відсутності ушкоджень внутрішніх органів.

         Всі закриті травми живота поділяються на дві групи:

         - без ушкодження органів черевної порожнини;

         - з ушкодженням органів черевної порожнини.