Особливості розвитку витривалості

Розвиток витривалості обов'язковий, починаючи з молодшого шкільного віку. Якнайбільше необхідно приділяти увагу підвищенню опірності стомленню в різноманітних видах рухової діяльності, тобто розвитку загальної витривалості. При цьому важливо зачіпати не тільки фізичні, але і сенсорні, інтелектуальні, емоційні, вольові вияви.

Є дані про ефективність розвитку загальної витривалості у дітей молодшого шкільного віку. У них також знайдені високі темпи приросту статичної витривалості. Для старшого шкільного віку характерне зниження темпів приросту статичної витривалості, тоді як приріст м'язової сили підвищується.

На уроках фізичного виховання практично не ставляться завдання розвитку спеціальної витривалості. Присутні лише деякі узагальнені її елементи в рамках загальної витривалості (силова і швидкісна витривалість, витривалість у діях, пов'язаних з освоєнням і застосуванням нових по координації рухів).

Природним шляхом розвитку витривалості, особливо в молодшому шкільному віці, є поступове збільшення числа повторень або тривалості виконання різних рухів з відносно помірною інтенсивністю (в межах аеробних можливостей). Значно меньше використовуються вправи, що сприяють розвитку локальної витривалості, яка обумовлює збереження правильної постави. Систематично застосовуються елементарні рухи, загальнорозвиваючі вправи без предмету і з предметами, направлені на вирішення освітніх і гігієнічних завдань.

Як головні засоби розвитку загальної витривалості застосовуються природні рухи, пов'язані з відносно легко регульованою, ритмічною, одночасною роботою більшої частини мускулатури. Такі вправи активізують кровообіг і дихання, викликають більш значні функціональні зрушення в організмі і підсилюють обмінні процеси. Це, перш за все, біг у рівномірному темпі, прискорена ходьба, повторні стрибки, які чергуються з ходьбою (особливо, якщо вони виконуються на відкритому повітрі), а також пересування на лижах. Цінним засобом є ігри з достатньою рухливістю.

Для розвитку статичної витривалості перевага надається утриманню тіла і його частин у різних положеннях, дозується за напрямом і тривалістю, наприклад, утримування зігнутих і прямих ніг стоячи, сидячи, лежачи, у висі; нахили з прямою спиною, піднявши руки на пояс, в сторони, вгору; положення лежачи на животі прогнувшись і ін. Цінним також є привчання дітей, особливо молодшого шкільного віку, до збереження основної стійки протягом певного часу.

Важливою умовою розвитку витривалості в шкільному віці є привчання до ритмічного дихання через ніс (Ю.Ф. Курамшин, В.П. Попов, 1999; Ж.К. Холодов, В.С. Кузнєцов, 2001).

6. Фізичне виховання дітей з ослабленим здоров'ям

Відповідно до стану здоров'я, фізичного розвитку, рівня фізичної підготовленості всі школярі розподіляються (на підставі поглибленого медичного огляду) на три медичні групи: основну (що не має відхилень у стані здоров'я), підготовчу і спеціальну. Підготовча група формується з тих учнів, які мають незначні відхилення у фізичному розвитку і стані здоров'я (без істотних функціональних порушень), а також недостатню фізичну підготовленість.

Основними завданнями занять фізичними вправами з учнями цієї групи є зміцнення їх здоров'я, поліпшення фізичного розвитку і фізичної підготовленості і перехід в основну групу.

При вивченні і виконанні різних рухових дій, пов'язаних з підвищеними навантаженнями, вимоги до учнів знижуються. Матеріал навчальної програми проходять зі скороченням тривалості вправ і кількості їх повторень. Виключаються вправи, пов'язані з великими м'язовими напругами. Обмежується навантаження в бігу, стрибках, у вправах з обтяженнями, з подоланням перешкод в естафетах.

Рухові завдання для школярів даної групи можуть бути як груповими, так і індивідуальними.

До спеціальної медичної групи включають учнів, які мають такі відхилення в стані здоров'я, які є протипоказанням до підвищеного фізичного навантаження. Включення учнів до спеціальної медичної групи може носити як тимчасовий, так і постійний характер (залежно від виду захворювання і інших відхилень у стані здоров'я).

Основними завданнями фізичного виховання учнів, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної групи, є:

- зміцнення здоров'я, сприяння правильному фізичному розвитку і гартуванню організму;

- підвищення функціонального рівня органів і систем, ослаблених хворобою;

- підвищення фізичної і розумової працездатності;

- підвищення імунологічної реактивності і опорності організму як засобів боротьби з алергізацією, провокованою простудними захворюваннями і наявністю спалаху хронічної інфекції;

- формування правильної постави, а при необхідності її корекція;

- навчання раціональному диханню;

- освоєння основних рухових умінь і навиків;

- виховання морально-вольових якостей;

- виховання інтересу до самостійних занять фізичною культурою і впровадження їх в режим дня учня;

- створення передумов, необхідних для майбутньої трудової діяльності учнів.

Для вирішення цих завдань організовуються заняття лікувальною фізичною культурою (ЛФК). Конкретна програма занять складається вчителем фізичної культури разом з лікуючим лікарем.

Залежно від характеру захворювань учнів, віднесених до спеціальної медичної групи, рекомендується розділяти на підгрупи: із захворюваннями серця, верхніх дихальних шляхів і легенів, з аномаліями рефракції очей, з ожирінням, захворюваннями шлунково-кишкового тракту.

Основною формою фізичного виховання учнів з відхиленнями в стані здоров'я є урок, який будується за стандартною схемою: підготовча, основна і заключна частини. Проте він має свої принципові особливості. На відміну від звичайного уроку фізичної культури тривалість підготовчої і заключної частин збільшується. В підготовчій частині (до 20 хв) виконуються загальнорозвиваючі вправи (в повільному і середньому темпі), чергуючи з дихальними. Навантаження підвищується поступово; застосовуються такі вправи, які забезпечують підготовку всіх органів і систем до виконання основної частини уроку. Підбір вправ в основній частині уроку (20-22 хв) передбачає вирішення ряду завдань: оволодіння найпростішими руховими навиками, розвиток (в межах можливостей учнів) основних фізичних якостей. Найбільш широко використовуються гімнастичні вправи, які дозволяють дозувати фізичне навантаження, вибірково впливати на окремі органи і системи, м'язові групи і суглоби. Застосовуються також елементи жвавих і спортивних ігор, легкої атлетики і лижної підготовки.

Рухові режими для дітей з ослабленим здоров'ям рекомендується виконувати при ЧСС 120-130 уд./хв, з поступовим збільшенням інтенсивності фізичних навантажень в основній частині уроку і частоти пульсу до 140-150 уд./хв.

Рухові режими при ЧСС 130-150 уд./хв є оптимальними для кардіореспіраторної системи в умовах аеробного дихання і дають хороший тренуючий ефект.

Вчитель фізичної культури контролює навантаження за пульсом, диханням і зовнішніми ознаками стомлення дітей.

Окрім уроків використовуються і інші форми виховання учнів з відхиленнями в стані здоров'я: ранкова гігієнічна гімнастика; гімнастика до уроків, фізкультурні хвилинки під час загальноосвітніх уроків; фізкультурні паузи під час виконання домашніх завдань; жваві ігри невеликої інтенсивності на змінах, різні спортивні розваги на свіжому повітрі в літню і зимову пори року і ін.